У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Винник Іван Винник 1898 м Долина тепер Івано Франківська область 10 бе

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Винник.

Іван Винник (* 1898, м. Долина, (тепер Івано-Франківська область) — 10 березня 1985, м. Нью-Йорк, США) — український військовик, поручник Армії УНР, учасник Першого та Другого Зимових походів Армії УНР.

Винник Іван

Поручник
Майор (в еміграції)

Загальна інформація

Народження

1898
м. Долина, (тепер Івано-Франківська область)

Смерть

10 березня 1985
м. Нью-Йорк,

США

Національність

українець

Військова служба

Приналежність

УНР

Вид ЗС

Армія УНР

Війни / битви

Перший зимовий похід
Другий зимовий похід

Нагороди та відзнаки

Орден «Залізний хрест» (УНР)

Хрест Симона Петлюри

«Воєнний хрест» (УНР)

Життєпис

Іван Винник - випусник Житомирської юнацької школи

Народився у 1898 році в місті Долині в Галичині.

На початку 1919 року стає курсантом Житомирської юнацької школи (інша назва «Спільна військова школа»). Навчався і служив у пішому відділу, який очолював полковник Павло Вержбицький. 5 листопада 1919 року підвищений до першої старшинської ранги.

У грудні 1919 року разом із своєю сотнею спробував придушити заколот отамана Волоха, але був захоплений в полон. У своїх спогадах Іван Винник так описував ці події :

У м. Любарі збунтувався отаман Волох, захопивши державну скарбницю. Відібрати її вислано старшинську сотню, але нас було замало — Волохівці оточили нас і змусили до здачі зброї. До вечора тримали нас у полоні, намовляючи прилучитися до Волоха та загрожуючи видачею нас большевикам. Одначе з наступом темряви нам пощастило поодинці вивтікати до військ Головного Отамана Симона Петлюри.

Згодом, разом із іншими курсантами брав участь в арешті начальника школи полковника Вержбицького, який пропонував розпустити школу та припинити боротьбу. Зрештою, школу було не розпущено, а перейменовано в Юнацький Залізний полк при 3-ій Залізній дивізії Армії УНР. Командиром полку призначено підполковника Валентина Трутенка.

26 грудня 1919 білогвардійська кіннота атакувала Юнацький полк, коли той був на марші. 15 юнаків у кінному ладі мусили протистояти ворожим кіннотникам. Після того бою, як згадував Іван Винник:

кожен, хто міг, втікав і потім приєднувався вже до інших частин

Продовжував службу в складі 1-ї Запорізької дивізії.

В еміграції

Перебував разом із Армією УНР у таборах інтернованих.

Згодом емігрував до США, проживав у Нью-Йорку. Брав активну участь у громадській діяльності, обіймав посаду скарбника Орденської Ради Ордена Залізного Хреста Армії УНР. Брав участь у виданні книги «У 50-річчя Зимового Походу Армії УНР».

Помер 10 березня 1985 в Нью-Йорку, похований на цвинтарі святого Андрія в Саут-Баунд-Брук.

Нагороди

Нагороджений орденом Залізного хреста УНР, орденами Хрест Симона Петлюри, Воєнний хрест (УНР) та Хрест Відродження.

Примітки

(PDF). Архів оригіналу (PDF) за 2 грудня 2018. Процитовано 12 квітня 2020.
. Архів оригіналу за 12 квітня 2020. Процитовано 12 квітня 2020.

Джерела

Винник І. Бої Житомирської пішої юнацької школи // За Державність. — Варшава, 1939. — № 9. — С. 170.

Посилання

Фото окремих вояків Армії УНР: Іван Винник [ 23 березня 2017 у Wayback Machine.]
Ярослав Тинченко. Офіцерський корпус Армії УНР (1917—1921) кн. 2 [ 12 квітня 2020 у Wayback Machine.]
Житомирська юнацька школа (Спільна військова школа) [ 12 квітня 2020 у Wayback Machine.]

[1] (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 2 грудня 2018. Процитовано 12 квітня 2020.

[2] . Архів оригіналу за 12 квітня 2020. Процитовано 12 квітня 2020.