Партія Велика Румунія рум Partidul România Mare PRM націоналістична політична партія в Румунії Виступає з антиугорськими

Партія «Велика Румунія» (рум. Partidul România Mare — PRM) — націоналістична політична партія в Румунії. Виступає з антиугорськими, антициганськими і антисемітськими гаслами, а також ратує за створення Великої Румунії в межах до 1940 року.

Велика Румунія

Країна	[[Файл:\|20x13px\|Victor Iovici]] [[]]
Голова партії	^d
Засновник	^d
Дата заснування	1991
Штаб-квартира	Бухарест, Румунія

Ідеологія	Румунський національний рух
Кількість членів	37 000

Офіційний сайт	partidulromaniamare.com

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Велика Румунія.

Історія

Заснована у 1991 році письменниками Еудженом Барбу та ^[ro]. Партія стала головним провідником концепції Велика Румунія, котра включала, в тому числі, території Молдови та частини Одеської і Чернівецької областей України. Мала представників у Європарламенті. На виборах 2000 року партія здобула друге місце, у 2004 році стала також другою за чисельністю у румунському парламенті, займаючи близько 30 % депутатських місць. Поступово втрачала рейтинг і на виборах 2008 року вперше за багато років не змогла пройти до парламенту Румунії. Не змогла подолати 5 % бар'єр і на парламентських виборах 2012 року.

Одним із фундаторів та багаторічним головою партії був Корнелій Вадим Тудор, який заявляв, що Україна самовільно володіє румунськими землями, звинувачуючи владу Румунії у державній зраді через ратифікацію договору з Україною. Предметом територіальних претензій до України були терени Північної Буковини, Південної Бессарабії, Герцаївського краю та острова Зміїний. До десятиліття підписання договору про добросусідство між Румунією та Україною (22 жовтня 2007 року) партія розпочала серію дій для закріплення у суспільстві ідей денонсації цього договору та заміни його документом, що врахував би односторонні інтереси Румунії. У 2006 році, через партійну газету «Триколор», лідери партії звинувачували Україну у переслідуваннях румунів, закритті румунських шкіл, мілітаризації острову Зміїний тощо.

Примітки

Корнія А. (28 листопада 2000). Хвороба Демократа. День. Процитовано 16 вересня 2023.
Топорівська Х. (2013). Міжнародні відносини і туризм: сучасність та ретроспектива. Ставлення до міграції та національних меншин неонаціоналістичних політичних партій Центральної та Східної Європи (PDF). с. 252. Процитовано 16 вересня 2023.
. Publika (російська) . 14 вересня 2015. Архів оригіналу за 26 вересня 2021. Процитовано 16 вересня 2023.
Румунія не брала на себе зобов'язань по цілісності інших країн — глава МЗС. ТСН. 10 листопада 2011. Процитовано 16 вересня 2023.
Україна і Європа, 1990—2000: Україна в міжнародних відносинах з країнами Центральної та Південно-Східної Європи (українська) . Національна академія наук України, Інститут історії України. 2001. с. 90. {{}}: |access-date= вимагає |url= (); Вказано більш, ніж один |pages= та |page= ()
Україна — Румунія — Молдова: історичні, політичні та культурні аспекти взаємин у контексті сучасних європейських процесів (українська) . Букрек. 2006. с. 178. ISBN . {{}}: |access-date= вимагає |url= (); Вказано більш, ніж один |pages= та |page= ()
Герасимчук С. (24 березня 2023). Недооцінений союзник: чому «русофобія» Румунії так і не зробила її близьким другом України. Українська правда. Процитовано 19 серпня 2023.
Остапець Ю., Шелемба М. (2017). Порівняльний аналіз еволюції партійних систем України та Румунії (PDF) (Регіональні студії, 2017): 33. Процитовано 16 вересня 2023.
Партія «Велика Румунія» залишилася без голови. Укрінформ. 16 червня 2013. Процитовано 19 серпня 2023.
Рендюк Т. Українсько-румунська співпраця з питань національних меншин:еволюція нормативно-правової бази (PDF). Наукова електронна бібліотека періодичних видань НАН України. с. 96-98. Процитовано 19 серпня 2023.

Посилання

Офіційний сайт

Це незавершена стаття про політичні партії.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Корнія А. (28 листопада 2000). Хвороба Демократа. День. Процитовано 16 вересня 2023.

[2] Топорівська Х. (2013). Міжнародні відносини і туризм: сучасність та ретроспектива. Ставлення до міграції та національних меншин неонаціоналістичних політичних партій Центральної та Східної Європи (PDF). с. 252. Процитовано 16 вересня 2023.

[3] . Publika (російська) . 14 вересня 2015. Архів оригіналу за 26 вересня 2021. Процитовано 16 вересня 2023.

[4] Румунія не брала на себе зобов'язань по цілісності інших країн — глава МЗС. ТСН. 10 листопада 2011. Процитовано 16 вересня 2023.

[5] Україна і Європа, 1990—2000: Україна в міжнародних відносинах з країнами Центральної та Південно-Східної Європи (українська) . Національна академія наук України, Інститут історії України. 2001. с. 90. {{}}: |access-date= вимагає |url= (); Вказано більш, ніж один |pages= та |page= ()

[6] Україна — Румунія — Молдова: історичні, політичні та культурні аспекти взаємин у контексті сучасних європейських процесів (українська) . Букрек. 2006. с. 178. ISBN . {{}}: |access-date= вимагає |url= (); Вказано більш, ніж один |pages= та |page= ()

[7] Герасимчук С. (24 березня 2023). Недооцінений союзник: чому «русофобія» Румунії так і не зробила її близьким другом України. Українська правда. Процитовано 19 серпня 2023.

[8] Остапець Ю., Шелемба М. (2017). Порівняльний аналіз еволюції партійних систем України та Румунії (PDF) (Регіональні студії, 2017): 33. Процитовано 16 вересня 2023.

[9] Партія «Велика Румунія» залишилася без голови. Укрінформ. 16 червня 2013. Процитовано 19 серпня 2023.

[10] Рендюк Т. Українсько-румунська співпраця з питань національних меншин:еволюція нормативно-правової бази (PDF). Наукова електронна бібліотека періодичних видань НАН України. с. 96-98. Процитовано 19 серпня 2023.