Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Вайсгорн Вайссгорн нім Weisshorn англ White peak дослівно Білий пік вершина висотою 4 506 метрів у Пеннінських Альпах у

Вайсхорн

Вайсхорн

Вайсгорн, Вайссгорн (нім. Weisshorn, англ. White peak, дослівно «Білий пік») — вершина висотою 4 506 метрів у Пеннінських Альпах у Швейцарії, кантон Вале. Є сьомою за висотою вершиною в Альпах серед гір, відносна висота яких перевищує 100 метрів. Перше сходження на Вайсгорн було здійснено в 1861 році англійцем Джоном Тіндалем разом з провідниками Йоганном Йозефом Бенненом і Ульріхом Венгером.

Вайсгорн
image
46°06′06″ пн. ш. 7°42′58″ сх. д. / 46.101666666694775643° пн. ш. 7.71611111113887738° сх. д. / 46.101666666694775643; 7.71611111113887738Координати: 46°06′06″ пн. ш. 7°42′58″ сх. д. / 46.101666666694775643° пн. ш. 7.71611111113887738° сх. д. / 46.101666666694775643; 7.71611111113887738
Країна image Швейцарія
Регіон Вале
Тип гора
Висота 4505 м
Висота відносна 1234 м
Ізоляція 11 км
image
image
Вайсгорн
Вайсгорн (Швейцарія)
image Вайсгорн у Вікісховищі

Фізико-географічна характеристика

Вершина Вайсгорн розташована в швейцарському кантоні Вале приблизно за 25 кілометрів на південь від річки Рона. Вершина є частиною гірського хребта, що тягнеться з півночі на південь, із заходу примикає до долини [ru], а зі сходу до долини .

Вайсгорн має форму тригранної піраміди, розділеної гребенями, що спускаються від вершини до підніжжя (південним, східним і північним). Між східним і північним гребенями розташований льодовик Біс (Bisgletscher), що переходить до вершини в довгий крутий сніжний схил. Між східним і південним гребенями лежить льодовик Шалі (Schaligletscher). По всій довжині льодовик оточений стрімкими скелями. Західна сторона має більшу крутизну, ніж інші. Під західним схилом лежать льодовик Вайсгорн (Glacier du Weisshorn) і льодовик Момінг (Moming Glacier). На відстані приблизно півтора кілометра від вершини північний гребінь розгалужується на два, що йдуть на схід і на захід. Між ними розташований льодовик Туртманн (Turtmanngletscher). Східний гребінь веде до вершини [ru] (4153 метри над рівнем моря) .

У квітні і травні 1991 року на західному боці гори відбулися 2 зсуви. Зсуви знищили ключові дороги, зокрема автомобільну та залізничну дорогу на Церматт, а також перекрили русло річки , що призвело до затоплення частини Ранди вище за течією річки. Природна катастрофа обійшлася без людських жертв, але інфраструктура регіону постраждала. За оцінками, вартість рятувальних і відновлювальних робіт перевершила 110 000 000 швейцарських франків. Після зсувів поверхня гори продовжувала поступово рухатися в бік Ранди. У зв'язку з цим, на базі Швейцарської вищої технічної школи Цюріха був організований спеціальний департамент, завданням якого стало проведення досліджень про причини і механізм подібних катастроф. На основі досліджень департаменту було випущено низку наукових робіт.

Історія сходжень

image
Хатина Вайсгорн, Ранда

Першосходження

1 липня 1860 року К. Е. Метьюс, у супроводі швейцарського альпініста [ru] і Йоганна Кроніґа як другого провідника, зробив спробу сходження по південно-східній стіні і, далі, по південному гребеню. Після проходження льодовика, вони вийшли на схил вершини, але на підході до гребеня зіткнулися з високим сніговим покривом (близько 10–12 дюймів). Після того, як поруч з ними зійшла лавина, викликана таненням снігу, альпіністи вирішили не ризикувати і повернутися назад в Церматт. Під час зворотного шляху також зійшло кілька лавин, але ніхто не постраждав.

Вайсгорн вперше був підкорений 19 серпня 1861 року 29-річним фізиком Джоном Тіндалем. Його супроводжували провідники Йоганн Йозеф Беннен і Ульріх Венгер. Їхній маршрут сходження зараз найбільш популярний: по східному гребеню від хатини Вайсгорн з боку села Ранда (Weisshorn Hut). Тіндаль з провідниками виступили з Ранди 18 серпня 1861 року в годину пополудні, і досягли вершини на наступний день після важкого сходження з короткою перервою на відпочинок вночі. Назад в Ранду вони повернулися об 11 годині після полудня 19 серпня.

Друге сходження було здійснено в 1862 році Леслі Стівеном. Стівену вдалося здійснити сходження за один день тим самим маршрутом, яким пройшов Тіндаль. Його супроводжували провідники Мельхіор Андерегг і Франц Біенер .

Сходження по інших маршрутах

image
Північний гребінь Вайсгорна з вершиною Гран-Жандарм

У 1877 році В. Е. Давідсон, Дж. В. Гартлі і Х. С. Хоар з провідниками П. Рубі, Дж. Хуаном і А. Поллінгером здійснили сходження іншим маршрутом. Піднявшись по нижній частині південно-східної стіни до льодовика Шалі, вони вийшли на південно-західний гребінь і продовжили підйом по ньому. Повністю сходження з цього гребеня (нижня частина якого вважалася занадто складною і небезпечною) повністю було здійснено в 1895 році Дж. М. Бінером, А. Імбоденом і Е. Брумом. Південно-східна стіна була пройдена в 1906 році Дж. В. Янгом і Р. Г. Маєром з місцевим провідником Йозефом Кнубелем.

Перша вдала спроба сходження по льодовику на північно-східному схилі була здійснена в 1871 році Дж. Х. Кітсоном з провідником Крістіаном Альмером і його сином. Вони пройшли по стіні під вершиною Гран-Жандарм (Grand Gendarme) поблизу північного гребеня. Через деякий час їхній шлях повторили В. А. Б. Кулідж і Мета Бревоорт. У 1909 році Дж. В. Янг і Йозеф Кнубель пройшли стіну в її центральній частині.

image
Західна стіна Вайсгорна з видом на Бісгорн

Західна стіна вперше була пройдена в 1879 році Г. А. Пассінгхамом з гідами Ф. Імсенгом і Л. Цурбрюкеном. Інші маршрути на цій стіні були прокладені в 1883 році і в 1889 році. Найпростіший маршрут по східній стіні був прокладений в 1890 році Дж. В. Янгом з Л. і Б. Фейтазами, які здійснили сходження під вершиною Гран-Жандарм, і отримав назву Younggrat .

Сама вершина Гран-Жандарм вперше була підкорена в 1898 році по північному гребеню. Місяцем пізніше, 21 вересня 1898, Х. Бієлі і Х. Бургенер пройшли повний траверс до Вайсгорна по північному гребеню від вершини Бісхорн.

Невдалі спроби сходження

  • 1888 рік. 18-річний альпініст [de] загинув під час сходження лавини при спробі піднятися по західній стіні наодинці. Рятувальна група не виявила його тіла, яке було знайдено тільки в 1956 році на льодовику Вайсгорн.
  • 1908 рік. Джон Гарфорт Кокін загинув при спробі сходження наодинці по південно-східній стіні.
  • 1983 рік, 31 липня. Вертоліт повітряних сил Церматта Sud-Aviation Alouette III розбився в нічному польоті на льодовику Шалі. Вертоліт з пілотом, його помічником і гірським провідником був відправлений на пошуки двох зниклих альпіністів. За помилковим сигналом тривоги пілот спробував посадити вертоліт на льодовик на висоті 3160 метрів над рівнем моря. Вся команда отримала серйозні поранення, але провіднику і пілоту вдалося вижити. Двоє зниклих альпіністів пізніше були знайдені мертвими.
  • 2013 рік, 17 серпня. Двоє альпіністів, 23-річний француз і 37-річний швейцарець, розбилися після успішного сходження на вершину Вайсгорн зі східного боку. Вони загинули під час спуску, недалеко від вершини Гран-Жандарм, внаслідок падіння з 300-метрової висоти.

Маршрути сходжень

Всі маршрути сходження є складними. Класичний маршрут, який вважається найпростішим, починається від притулку Вайсгорн на східній стіні і йде по східному гребеню. Класичний маршрут має категорію III—IV за класифікацією UIAA (AD за класифікацією IFAS). Також на Вайсгорн можна піднятися з боку вершини Бісгорн по північному гребеню, від притулку Тракюіт (Tracuit Hut). До вершини Бісгорн шлях, який пролягає по льодовику, є відносно легким. Після Бісгорна підйом стає набагато складнішим, аж до вершини Вайсгорн, з проміжним сходженням на вершину Гран-Жандарм. Маршрут по північному гребеню має категорію III—IV за класифікацією UIAA, або AD+ за класифікацією IFAS. Маршрути по східному і північному гребенях є найпростішими, решта мають категорії IV і вище за класифікацією UIAA.

Примітки

  2. Швейцария: Общегеографическая карта / сост. и подгот. к изд. Омской картогр. ф-кой в 2003 г.; ст. ред. Т. П. Филатова; ред. Н. Д. Стоялова. — 1:500 000, 5 км в 1 см. — М., 2004 (Омск: Картогр. ф-ка). — . — 2000 экз.
  4. Швейцария // Атлас мира / сост. и подгот. к печати ПКО «Картография» Госгеодезии СССР в 1982 г.; отв. ред. С. И. Сергеева, В. М. Антонов. — Испр. в 1991 г. — М. : Комитет геодезии и картографии СССР, 1991. — С. 87. — 337 с. — 50 000 екз.
  5. Під егідою Міністерства закордонних справ Швейцарії. (рос.). swissworld.org. Архів оригіналу за 28 лютого 2014. Процитовано 7 квітня 2015.
  6. (англ.). peakbagger.com. Архів оригіналу за 26 червня 2019. Процитовано 7 квітня 2015.
  7. Alpine Club. The Alpine journale. — United Kingdom, 1864. — Т. vol. 1.
  8. International Independent Center of Climate Change Impact on Natural Risk Analysis in Mountainous Areas. (англ.). quanterra.org. Архів оригіналу за 22 лютого 2012. Процитовано 7 квітня 2015.
  9. (англ.). rockslide.ethz.ch. Архів оригіналу за 17 квітня 2015. Процитовано 17 квітня 2015.
  10. (англ.). rockslide.ethz.ch. Архів оригіналу за 17 квітня 2015. Процитовано 17 квітня 2015.
  11. Fergus Fleming. Killing Dragons: The conquest of the Alps. — Granta Books, 2011. — С. 202. — 400 с. — .
  12. John Tyndall. Climbing the Weisshorn — A Historical Account of a Mountaineer's Attempt to Climb One of the Highest Peaks in the Alps. — Oliphant Press, 2011. — 26 с. — .
  13. Wolfgang Pusch, Helmut Dumler, Willi P. Burkhardt. Viertausender der Alpen. — Bergverlag Rother GmbH, 2013. — С. 165—173. — 271 с. — .
  14. Walt Unsworth. Encyclopedia of Mountaineering. — Penguin, 1977. — С. 370. — 398 с. — .
  15. (PDF) (нім.). admin.ch. Архів оригіналу (PDF) за 14 квітня 2015. Процитовано 7 квітня 2015.
  16. Andrea Chatrian. (італ.). lastampa.it. Архів оригіналу за 26 червня 2019. Процитовано 7 квітня 2015.
  17. (фр.). camptocamp.org. Архів оригіналу за 9 вересня 2016. Процитовано 17 квітня 2015.

Література

  • Robin G. Collomb, John Neill. Pennine Alps Central: Weisshorn-Dent Blanche-Monte Rosa-Matterhorn Chains-Italian Valley-Ranges-Valpelline South. — Alpine Club, 1975. — С. 373. — .
  • Daniel Anker, Marco Volken. Weisshorn. Der Diamant des Wallis. — AS Verlag & Buchkonzept, 2011. — 173 с. — .
  • Bernhard Rudolf Banzhaf, Hermann Biner, Vincent Theler. Cervin/Dent Blanche/Weisshorn: Du Col Collon au Theodulpass. — Ed. du CAS, 2012. — С. 383—438. — 664 с. — .

Посилання

  • (англ.). peakbagger.com. Архів оригіналу за 26 червня 2019. Процитовано 7 квітня 2015.
  • (англ.). mountwiki.com. Архів оригіналу за 26 червня 2019. Процитовано 7 квітня 2015.
  • (англ.). summitpost.org. Архів оригіналу за 9 липня 2019. Процитовано 7 квітня 2015.
  • (англ.). peakware.com. Архів оригіналу за 3 квітня 2014. Процитовано 7 квітня 2015.
  • Weisshorn (нім.). 4000er.de. Процитовано 7 квітня 2015.
  • (нім.). hikr.org. Архів оригіналу за 26 червня 2019. Процитовано 7 квітня 2015.

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Vajsgorn Vajssgorn nim Weisshorn angl White peak doslivno Bilij pik vershina visotoyu 4 506 metriv u Penninskih Alpah u Shvejcariyi kanton Vale Ye somoyu za visotoyu vershinoyu v Alpah sered gir vidnosna visota yakih perevishuye 100 metriv Pershe shodzhennya na Vajsgorn bulo zdijsneno v 1861 roci anglijcem Dzhonom Tindalem razom z providnikami Jogannom Jozefom Bennenom i Ulrihom Vengerom Vajsgorn46 06 06 pn sh 7 42 58 sh d 46 101666666694775643 pn sh 7 71611111113887738 sh d 46 101666666694775643 7 71611111113887738 Koordinati 46 06 06 pn sh 7 42 58 sh d 46 101666666694775643 pn sh 7 71611111113887738 sh d 46 101666666694775643 7 71611111113887738Krayina ShvejcariyaRegion ValeTip goraVisota 4505 mVisota vidnosna 1234 mIzolyaciya 11 kmVajsgornVajsgorn Shvejcariya Vajsgorn u VikishovishiFiziko geografichna harakteristikaVershina Vajsgorn roztashovana v shvejcarskomu kantoni Vale priblizno za 25 kilometriv na pivden vid richki Rona Vershina ye chastinoyu girskogo hrebta sho tyagnetsya z pivnochi na pivden iz zahodu primikaye do dolini ru a zi shodu do dolini Vajsgorn maye formu trigrannoyi piramidi rozdilenoyi grebenyami sho spuskayutsya vid vershini do pidnizhzhya pivdennim shidnim i pivnichnim Mizh shidnim i pivnichnim grebenyami roztashovanij lodovik Bis Bisgletscher sho perehodit do vershini v dovgij krutij snizhnij shil Mizh shidnim i pivdennim grebenyami lezhit lodovik Shali Schaligletscher Po vsij dovzhini lodovik otochenij strimkimi skelyami Zahidna storona maye bilshu krutiznu nizh inshi Pid zahidnim shilom lezhat lodovik Vajsgorn Glacier du Weisshorn i lodovik Moming Moming Glacier Na vidstani priblizno pivtora kilometra vid vershini pivnichnij grebin rozgaluzhuyetsya na dva sho jdut na shid i na zahid Mizh nimi roztashovanij lodovik Turtmann Turtmanngletscher Shidnij grebin vede do vershini ru 4153 metri nad rivnem morya U kvitni i travni 1991 roku na zahidnomu boci gori vidbulisya 2 zsuvi Zsuvi znishili klyuchovi dorogi zokrema avtomobilnu ta zaliznichnu dorogu na Cermatt a takozh perekrili ruslo richki sho prizvelo do zatoplennya chastini Randi vishe za techiyeyu richki Prirodna katastrofa obijshlasya bez lyudskih zhertv ale infrastruktura regionu postrazhdala Za ocinkami vartist ryatuvalnih i vidnovlyuvalnih robit perevershila 110 000 000 shvejcarskih frankiv Pislya zsuviv poverhnya gori prodovzhuvala postupovo ruhatisya v bik Randi U zv yazku z cim na bazi Shvejcarskoyi vishoyi tehnichnoyi shkoli Cyuriha buv organizovanij specialnij departament zavdannyam yakogo stalo provedennya doslidzhen pro prichini i mehanizm podibnih katastrof Na osnovi doslidzhen departamentu bulo vipusheno nizku naukovih robit Istoriya shodzhenHatina Vajsgorn Randa Pershoshodzhennya 1 lipnya 1860 roku K E Metyus u suprovodi shvejcarskogo alpinista ru i Joganna Kroniga yak drugogo providnika zrobiv sprobu shodzhennya po pivdenno shidnij stini i dali po pivdennomu grebenyu Pislya prohodzhennya lodovika voni vijshli na shil vershini ale na pidhodi do grebenya zitknulisya z visokim snigovim pokrivom blizko 10 12 dyujmiv Pislya togo yak poruch z nimi zijshla lavina viklikana tanennyam snigu alpinisti virishili ne rizikuvati i povernutisya nazad v Cermatt Pid chas zvorotnogo shlyahu takozh zijshlo kilka lavin ale nihto ne postrazhdav Vajsgorn vpershe buv pidkorenij 19 serpnya 1861 roku 29 richnim fizikom Dzhonom Tindalem Jogo suprovodzhuvali providniki Jogann Jozef Bennen i Ulrih Venger Yihnij marshrut shodzhennya zaraz najbilsh populyarnij po shidnomu grebenyu vid hatini Vajsgorn z boku sela Randa Weisshorn Hut Tindal z providnikami vistupili z Randi 18 serpnya 1861 roku v godinu popoludni i dosyagli vershini na nastupnij den pislya vazhkogo shodzhennya z korotkoyu perervoyu na vidpochinok vnochi Nazad v Randu voni povernulisya ob 11 godini pislya poludnya 19 serpnya Druge shodzhennya bulo zdijsneno v 1862 roci Lesli Stivenom Stivenu vdalosya zdijsniti shodzhennya za odin den tim samim marshrutom yakim projshov Tindal Jogo suprovodzhuvali providniki Melhior Anderegg i Franc Biener Shodzhennya po inshih marshrutah Pivnichnij grebin Vajsgorna z vershinoyu Gran Zhandarm U 1877 roci V E Davidson Dzh V Gartli i H S Hoar z providnikami P Rubi Dzh Huanom i A Pollingerom zdijsnili shodzhennya inshim marshrutom Pidnyavshis po nizhnij chastini pivdenno shidnoyi stini do lodovika Shali voni vijshli na pivdenno zahidnij grebin i prodovzhili pidjom po nomu Povnistyu shodzhennya z cogo grebenya nizhnya chastina yakogo vvazhalasya zanadto skladnoyu i nebezpechnoyu povnistyu bulo zdijsneno v 1895 roci Dzh M Binerom A Imbodenom i E Brumom Pivdenno shidna stina bula projdena v 1906 roci Dzh V Yangom i R G Mayerom z miscevim providnikom Jozefom Knubelem Persha vdala sproba shodzhennya po lodoviku na pivnichno shidnomu shili bula zdijsnena v 1871 roci Dzh H Kitsonom z providnikom Kristianom Almerom i jogo sinom Voni projshli po stini pid vershinoyu Gran Zhandarm Grand Gendarme poblizu pivnichnogo grebenya Cherez deyakij chas yihnij shlyah povtorili V A B Kulidzh i Meta Brevoort U 1909 roci Dzh V Yang i Jozef Knubel projshli stinu v yiyi centralnij chastini Zahidna stina Vajsgorna z vidom na Bisgorn Zahidna stina vpershe bula projdena v 1879 roci G A Passinghamom z gidami F Imsengom i L Curbryukenom Inshi marshruti na cij stini buli prokladeni v 1883 roci i v 1889 roci Najprostishij marshrut po shidnij stini buv prokladenij v 1890 roci Dzh V Yangom z L i B Fejtazami yaki zdijsnili shodzhennya pid vershinoyu Gran Zhandarm i otrimav nazvu Younggrat Sama vershina Gran Zhandarm vpershe bula pidkorena v 1898 roci po pivnichnomu grebenyu Misyacem piznishe 21 veresnya 1898 H Biyeli i H Burgener projshli povnij travers do Vajsgorna po pivnichnomu grebenyu vid vershini Bishorn Nevdali sprobi shodzhennya 1888 rik 18 richnij alpinist de zaginuv pid chas shodzhennya lavini pri sprobi pidnyatisya po zahidnij stini naodinci Ryatuvalna grupa ne viyavila jogo tila yake bulo znajdeno tilki v 1956 roci na lodoviku Vajsgorn 1908 rik Dzhon Garfort Kokin zaginuv pri sprobi shodzhennya naodinci po pivdenno shidnij stini 1983 rik 31 lipnya Vertolit povitryanih sil Cermatta Sud Aviation Alouette III rozbivsya v nichnomu poloti na lodoviku Shali Vertolit z pilotom jogo pomichnikom i girskim providnikom buv vidpravlenij na poshuki dvoh zniklih alpinistiv Za pomilkovim signalom trivogi pilot sprobuvav posaditi vertolit na lodovik na visoti 3160 metriv nad rivnem morya Vsya komanda otrimala serjozni poranennya ale providniku i pilotu vdalosya vizhiti Dvoye zniklih alpinistiv piznishe buli znajdeni mertvimi 2013 rik 17 serpnya Dvoye alpinistiv 23 richnij francuz i 37 richnij shvejcarec rozbilisya pislya uspishnogo shodzhennya na vershinu Vajsgorn zi shidnogo boku Voni zaginuli pid chas spusku nedaleko vid vershini Gran Zhandarm vnaslidok padinnya z 300 metrovoyi visoti Marshruti shodzhenVsi marshruti shodzhennya ye skladnimi Klasichnij marshrut yakij vvazhayetsya najprostishim pochinayetsya vid pritulku Vajsgorn na shidnij stini i jde po shidnomu grebenyu Klasichnij marshrut maye kategoriyu III IV za klasifikaciyeyu UIAA AD za klasifikaciyeyu IFAS Takozh na Vajsgorn mozhna pidnyatisya z boku vershini Bisgorn po pivnichnomu grebenyu vid pritulku Trakyuit Tracuit Hut Do vershini Bisgorn shlyah yakij prolyagaye po lodoviku ye vidnosno legkim Pislya Bisgorna pidjom staye nabagato skladnishim azh do vershini Vajsgorn z promizhnim shodzhennyam na vershinu Gran Zhandarm Marshrut po pivnichnomu grebenyu maye kategoriyu III IV za klasifikaciyeyu UIAA abo AD za klasifikaciyeyu IFAS Marshruti po shidnomu i pivnichnomu grebenyah ye najprostishimi reshta mayut kategoriyi IV i vishe za klasifikaciyeyu UIAA PrimitkiShvejcariya Obshegeograficheskaya karta sost i podgot k izd Omskoj kartogr f koj v 2003 g st red T P Filatova red N D Stoyalova 1 500 000 5 km v 1 sm M 2004 Omsk Kartogr f ka ISBN 5 95230 092 8 2000 ekz Shvejcariya Atlas mira sost i podgot k pechati PKO Kartografiya Gosgeodezii SSSR v 1982 g otv red S I Sergeeva V M Antonov Ispr v 1991 g M Komitet geodezii i kartografii SSSR 1991 S 87 337 s 50 000 ekz Pid egidoyu Ministerstva zakordonnih sprav Shvejcariyi ros swissworld org Arhiv originalu za 28 lyutogo 2014 Procitovano 7 kvitnya 2015 angl peakbagger com Arhiv originalu za 26 chervnya 2019 Procitovano 7 kvitnya 2015 Alpine Club The Alpine journale United Kingdom 1864 T vol 1 International Independent Center of Climate Change Impact on Natural Risk Analysis in Mountainous Areas angl quanterra org Arhiv originalu za 22 lyutogo 2012 Procitovano 7 kvitnya 2015 angl rockslide ethz ch Arhiv originalu za 17 kvitnya 2015 Procitovano 17 kvitnya 2015 angl rockslide ethz ch Arhiv originalu za 17 kvitnya 2015 Procitovano 17 kvitnya 2015 Fergus Fleming Killing Dragons The conquest of the Alps Granta Books 2011 S 202 400 s ISBN 9781847085443 John Tyndall Climbing the Weisshorn A Historical Account of a Mountaineer s Attempt to Climb One of the Highest Peaks in the Alps Oliphant Press 2011 26 s ISBN 1447408985 Wolfgang Pusch Helmut Dumler Willi P Burkhardt Viertausender der Alpen Bergverlag Rother GmbH 2013 S 165 173 271 s ISBN 3763374310 Walt Unsworth Encyclopedia of Mountaineering Penguin 1977 S 370 398 s ISBN 0140510753 PDF nim admin ch Arhiv originalu PDF za 14 kvitnya 2015 Procitovano 7 kvitnya 2015 Andrea Chatrian ital lastampa it Arhiv originalu za 26 chervnya 2019 Procitovano 7 kvitnya 2015 fr camptocamp org Arhiv originalu za 9 veresnya 2016 Procitovano 17 kvitnya 2015 LiteraturaRobin G Collomb John Neill Pennine Alps Central Weisshorn Dent Blanche Monte Rosa Matterhorn Chains Italian Valley Ranges Valpelline South Alpine Club 1975 S 373 ISBN 9780900523144 Daniel Anker Marco Volken Weisshorn Der Diamant des Wallis AS Verlag amp Buchkonzept 2011 173 s ISBN 9783909111848 Bernhard Rudolf Banzhaf Hermann Biner Vincent Theler Cervin Dent Blanche Weisshorn Du Col Collon au Theodulpass Ed du CAS 2012 S 383 438 664 s ISBN 3859023403 Posilannya angl peakbagger com Arhiv originalu za 26 chervnya 2019 Procitovano 7 kvitnya 2015 angl mountwiki com Arhiv originalu za 26 chervnya 2019 Procitovano 7 kvitnya 2015 angl summitpost org Arhiv originalu za 9 lipnya 2019 Procitovano 7 kvitnya 2015 angl peakware com Arhiv originalu za 3 kvitnya 2014 Procitovano 7 kvitnya 2015 Weisshorn nim 4000er de Procitovano 7 kvitnya 2015 nim hikr org Arhiv originalu za 26 chervnya 2019 Procitovano 7 kvitnya 2015

Дата публікації:
Топ