ВО-2 «Заграва»

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Заграва (значення).

Воєнна округа «Заграва» або група «Заграва» — Української повстанської армії, частина оперативної групи УПА-Північ, яка охоплювала північно-західні райони Рівненської області України та південні Берестейщини, а також за даними Сергія Яровенка сучасні Ківерцівський та Луцький райони Волиньської області України. Командирами воєнної округи були Сильвестр Затовканюк («Пташка»), Іван Литвинчук («Дубовий») та Степан Янішевський («Юрій», «Далекий»), заступником командира — сотник Василь Івахів, шефом штабу — майор Микола Левицький («Макаренко»).

Відбитки печаток воєнної округи «Заграва»

Історія

У другій половині 1944 року групи «Заграва», «Тютюнник» і «Турів» реорганізовані в два з'єднання груп (ЗГ): «33» («Завихост») і «44» («ЗГ», «444»).

Структура

Військово-адміністративний поділ ВО «Заграва» у серпні-листопаді 1943 року

• Загін ім. Коновальця, командир — «Ярема» (Никон Семенюк)
  • Курені: «Кори» (Макара Мельника), «Лайдаки» (Микити Скуби), ім. Богуна.
• Загін Енея, командир — Еней
  • Курені: Дороша, Кватеренка-Польового, Гонти, Верещаки (курінь окремих доручень).
• Загін Дубового, командир — Дубовий
  • Курені: Шакала (Шавули), Гострого.
• Загін Олега, командир — Олег
  • Курені: Чутки, Цигана, Євгена.

Восени 1943 року (за даними Петра Содоля)

Комадир округи: «Дубовий» (Іван Литвинчук); «Юрій» Степан Янішевський (з березня 1944). Начальник штабу — «Гончаренко» (Ступницький Леонід) (05.1943 — ?).

Загони (фактично курені, по 2-3 сотні):

• Загін «ім. Богуна» (Сарни) — командир: «Ярема» (Никон Семенюк)
• Загін «ім. Остапа» (Березне) — командир: «Шавула» (Адам Рудик)
• Загін «ім. Колодзінського» (Дубровиця) — командир: «Лайдака» (Скуба Микита) († 11.03.1944)
• Загін «ім. Коновальця» (Володимирець) — командир: «Кора» (Мельник Макар Михайлович)
• Загін «ім. Хмельницького» (Костопіль) — командири: «Боровий» (Брилевський Василь); «Острий» (Ждан Ярослав)
• Загін «ім. Дорошенка» (Деражне) — командир: «Вороний» (Левкович Василь)
• Узбецький курінь — командир «Ташкент»
• Грузино-вірменський курінь

Перша половина 1944 року (за даними Сергія Яровенка)

Командири: Іван Литвинчук («Дубовий», «Максим»), згодом Степан Янішевський («Далекий», «Юрій»). Шеф військового штабу (ШВШ): Дмитро Корінець («Д. Дмитречко», «Гриць», «Бористен»), згодом Володимир Рудаков («Святославович»). Політвиховник (пвх) — Степан Костецький («Зимний»).

До групи «Заграва» входили загони:

• «Батуринський» — командири: Адам Рудик («Шакал», «Шавула», «Шаула»), «Лебедин»;
• «Корсунський» — командири: Микита Скуба («Лайдака»), Калинюк Дмитро («Ярок»);
• «Прилуцький» (у березні був переданий до ВО «Тютюнник») — командири: Ярослав Ждан («Острий»), Анатолій Монь («Гамалія»); Кобринович Володимир («Сівач»)
• «Стародубський» — командир: Макар Мельник («Кузьма», «Кора»);
• «Хвастівський» — командири: Степан Коваль («Юрій», «Рубашенко»), «В. Чорнота».

Чисельність в 1944 році

Кандидат історичних наук, працівник Інституту української археографії та джерелознавства НАН України Володимир Ковальчук з посиланням на архівний документ, вилучений після смерті 12 лютого 1945 року з торби командира УПА-Північ Дмитра Клячківського («Клим Савур»), наводить наступну чисельність окремих підрозділів, що знаходились в окремі періоди 1944 року у підпорядкуванні командувача групою ВО-3 «Заграва» Івана Литвинчука («Дубовий»):

Командир	Підрозділ	Під час переходу німецько-радянської лінії фронту (січень-лютий 1944 року)		До часу «великої акції»		У вересні 1944 року
		Сотень	Бійців	Сотень	Бійців	Сотень	Бійців
«Лайдака» (Скуба Микита)	загін «ім. Колодзінського» (згодом «Корсунський»)	2	240	2	240	1	120
«Кора» (Макар Мельник)	загін «ім. Коновальця» (згодом «Стародубський»)	2	240	3	360	1	120
«Ярема» (Никон Семенюк)		2	240	—	—	2	240
«Острий» (Ярослав Ждан)		2	240	5	600	1	120
«Шавула» (Адам Рудик)	загін «ім. Остапа» (згодом «Батуринський»)	2	240	—	—	—	—
«Рубаш» (Степан Коваль)	загін «Котловина» (згодом «Хвастівський»)	5	600	1	120	—	—
«Гамалія» (Анатолій Монь)		1	100	3	360	3	300
«Єрмак» (Дмитро Войцешко)		1	100	—	—	—	—
«Чорнота» (Володимир Дзюбенко)		—	—	3	240	1	120
Разом		17	2000	17	1920	9	1020

Дослідникам не вдалося однозначно встановити, що розумілося під «великою акцією», проте це могли бути події квітня 1944 року (бій під Гурбами або ж підготовка до Холодноярського повстання на Наддніпрянській Україні).

Примітки

1. Літопис УПА. — Київ-Торонто, 2006. — Т. 8: Волинь, Полісся, Поділля: УПА та запілля. 1944–1946. Документи і матеріали. — С. 27.
2. Скільки ж солдатів було в УПА? Секрети розкриває Клим Савур [ 16 березня 2019 у Wayback Machine.], Володимир Ковальчук, Історична Правда, 03.12.2010

Посилання

• Антисталинский фронт ОУН и УПА (февраль-декабрь 1943) [ 7 травня 2015 у Wayback Machine.]
• ОЛЕКСАНДР ВОВК — «Короткий нарис діяльності УПА та її запілля на ПЗУЗ і в прилеглих регіонах у 1943—1946 pp.» [ 20 жовтня 2013 у Wayback Machine.]
• Сергій Яровенко. Проваджаючи 1943 рік. Бої місцевого значення