Іва н Па влович Бєлозьо ров нар 1 вересня 1918 19180901 пом 14 лютого 2006 радянський військовий льотчик часів Другої св

Іва́н Па́влович Бєлозьо́ров (нар. 1 вересня 1918(19180901) — пом. 14 лютого 2006) — радянський військовий льотчик часів Другої світової війни, гвардії старший лейтенант. Герой Радянського Союзу (1944).

Іван Павлович Бєлозьоров

Народження

1 вересня 1918
Малі Проходи

Смерть

14 лютого 2006 (87 років)
Сімферополь

Країна

УНР

СРСР

Україна

Приналежність

Радянська армія

Рід військ

ВПС СРСР винищувальна авіація

Роки служби

1938—1964

Партія

КПРС

Звання

Підполковник авіації

Війни / битви

німецько-радянська війна

Нагороди

Ювілейна медаль «60 років визволення України від фашистських загарбників»


		Медаль «За оборону Одеси»	Медаль «За оборону Севастополя»

Медаль «30 років Радянській Армії та Флоту»	Медаль «40 років Збройних Сил СРСР»	Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»	Медаль «60 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «70 років Збройних Сил СРСР»	Медаль Жукова		Ювілейна медаль «60 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»

Життєпис

Народився 1 вересня 1918 року в селі Малі Проходи, нині Дергачівського району Харківської області, в селянській родині. Росіянин. Закінчив неповну середню школу та школу ФЗУ в Харкові. Працював токарем на паровозобудівному заводі, одночасно навчався в аероклубі, по закінчення якого залишений інструктором.

До лав РСЧА призваний у 1938 році. У 1940 році закінчив Чугуївське військове авіаційне училище.

Учасник німецько-радянської війни з червня 1941 року. Воював у складі 8-го (з 14.09.1942 року — ) винищувального авіаційного полку ВПС Чорноморського флоту. З грудня 1941 року — командир авіаційної ланки 3-ї ескадрильї. Брав участь у обороні Одеси та Севастополя. Член ВКП(б) з 1944 року.

До квітня 1944 року командир ланки 6-го гвардійського винищувального авіаційного полку (11-а штурмова авіаційна дивізія, ВПС Чорноморського флоту) гвардії старший лейтенант І. П. Бєлозьоров здійснив 300 успішних бойових вильотів, провів 34 повітряних бої, у яких збив особисто 8 та у складі групи — 18 літаків супротивника.

Після війни продовжував служити у ВПС ВМФ. У 1945 році закінчив Вищі офіцерські курси ВПС ВМФ. У 1964 році підполковник І. П. Бєлозьоров вийшов у запас. Жив у місті Сімферополі, працював старшим диспетчером авіаційного підприємства цивільної авіації. З 1988 року — на пенсії.

Помер 14 лютого 2006 року. Похований на сімферопольському кладовищі «Абдал».

Нагороди

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 16 травня 1944 року «за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецькими загарбниками та виявлені при цьому відвагу і героїзм», гвардії старшому лейтенантові Бєлозьорову Івану Павловичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 3805).

Також нагороджений українським орденом Богдана Хмельницького 3-го ступеня (14.10.1999), радянськими двома орденами Червоного Прапора (13.05.1942, 22.05.1943), двома Вітчизняної війни 1-го ступеня (01.03.1944, 11.03.1985), орденом Червоної Зірки (…) і медалями.

Посилання

Бєлозьоров Іван Павлович. // Сайт «Герои страны» (рос.).