Бухта Каньї

О́стрів Джексона (рос. Остров Джексона) — острів в Північному Льодовитому океані, у складі архіпелагу Земля Франца-Йосифа. Адміністративно відноситься до Приморського району Архангельської області Росії.

Острів Джексона
Остров Джексона
Нансен та Йогансен на мисі Норвегія
Карта
Названий на честь	^d
Географія
81°13′ пн. ш. 56°20′ сх. д. / 81.217° пн. ш. 56.333° сх. д. / 81.217; 56.333Координати: 81°13′ пн. ш. 56°20′ сх. д. / 81.217° пн. ш. 56.333° сх. д. / 81.217; 56.333
Місцерозташування	Північний Льодовитий океан
Акваторія	Північний Льодовитий океан
Група островів	Земля Франца-Йосифа
Площа	521  км²
Довжина	40 км
Ширина	30 км
Найвища точка	481 м
Країна
Росія
Регіон	Архангельська область
(Адм. одиниця)	Архангельська область
Населення	відсутнє
Острів Джексона Острів Джексона (Росія)
Острів Джексона у Вікісховищі

Географія

Острів знаходиться в північній частині архіпелагу, входить до складу Землі Зичі. Розташований на південний захід від острова Карла-Александра, від якого відокремлений протокою . На південному сході Італійською протокою відокремлений від острова Паєра, на південному заході протокою відокремлений від острова Циглера.

На півночі острова міститься глибока затока Де-Лонга, на південному заході — бухта Каньї. В протоці Бака острів має декілька мисів — Черепкова, Крючок та Кремсмюнстер. Бухта Каньї обмежена мисами Ольє та Стеккена. На південному заході знаходяться миси Норвегія та Мілла, на півночі — мис Хелланда та Бистрова, які обмежовують затоку Де-Лонга.

На острові, особливо у західній його частині, багато озер.

Історія

Острів відкритий 1873 року Австро-Угорською полярною експедицією Юліуса Паєра 1872–1874 років. Названий на честь англійського полярного дослідника , який досліджував окремі острови архіпелагу. На мисі Норвегія в 1895–1896 роках зазимували Фрітьйоф Нансен та Ялмар Йогансен після невдалої спроби досягти полюса. Сам Джексон так ніколи і не побував на острові, названого на його честь: в березні 1896 року він не дійшов до мису Норвегія всього 35 морських миль.