Бусурман басурман басурмен бесурман бесурмен бусурмен бусурманець давньоукраїнське запозичення з тюркських мов найімовір

Бусурман (басурман, басурмен, бесурман, бесурмен), бусурмен (бусурманець) — давньоукраїнське запозичення з тюркських мов, найімовірніше з кримськотатарської, у діалектах якої форма «бусурман» могла бути результатом фонетичної видозміни арабсько-перської форми «мусульман» «(муслім-ун» — «мусульмани»). В Україні вживалося для означення людини іншої віри, переважно про магометанина.

- Три роки вибув я на каторзі турецькій.. Покалічено тоді мене добре. А надто годували погано бусурмени: цвілими сухарями та смердючою водою

Як наслідок негативного ставлення до тих, кого називали «бусурманами», в Україні з'явилися також видозміни — «бісурман» та «„бесур“», що прив'язували таких осіб до бісівських явищ. Поняття «бусурман» в побуті вживалося як лайливе слово.

— Ходив на той куток, батько посилали до одного чоловіка. Тогобіцькі парубки погнались, ледве втік. От бусурмени!М

Див. також

Примітки

Вирський Д. С. Бусурман // Енциклопедія історії України
Борис Грінченко, I, 1963, 345
Бусурман // Академічний тлумачний словник (1970—1980)
арко Кропивницький, II, 1958, 129

[Вирський-1] Вирський Д. С. Бусурман // Енциклопедія історії України

[2] Борис Грінченко, I, 1963, 345

[3] Бусурман // Академічний тлумачний словник (1970—1980)

[4] арко Кропивницький, II, 1958, 129