Брижа

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Брижі.

Не плутати з Брижі (хвилі).

Бри́жа (лат. mesenterium, також застаріле оточина ) — подвійна складка (дублікатура) очеревини, за допомогою якої утворюється кріплення внутрішніх органів до стінок черевної порожнини. Окрім двох листів очеревини, подвійна складка містить у собі мезентеріальні судини, може бути як і майже прозора, так і накопичувати жирову тканину у разі розвитку надмірної ваги тіла. У прикореневих ділянках очеревини містяться регіонарні лімфатичні вузли. За окремими поглядами, брижу вважають органом. В українській мові, назва брижа виникла в зв'язку з подібністю її зовнішнього вигляду до старовинного складчастого коміра — «брижів» (пол. bryże < нім. Friese < фр. frise).

Опис

Місце, де брижа відходить від задньої стінки черевної порожнини, називається коренем брижі (radix mesenterii). Залежно від прикріпленого органа розрізняють брижу тонкої кишки (mesenterium intestini tenius), брижу маткової труби та інші. Брижа також утворює : великий (omentum majus) і малий (omentum minus). Брижа складається з двох листків очеревини; між ними у клітковині розташовуються лімфатичні вузли і проходять кровоносні судини та нерви, що йдуть до відповідних органів.

Відкриття 2016 року

У січні 2016 року було повідомлено про відкриття ірландського хірурга Дж. Келвіна Коффі з університету Лімерика. На його думку, брижа — повноцінний орган. Раніше медики вважали, що внутрішні органи кріпляться різними частинами, однак професор Коффі стверджує, що брижа є повноцінним органом, що бере участь у процесі травлення. Він повідомив, що наступними завданнями дослідників буде з'ясування функцій нового органа, а відтак і по-новому глянути на захворювання внутрішніх органів. Поки що це не увійшло в анатомічні класифікації та фізіологічні поняття.

Примітки

1. Цешківський Ф., Черняхівський О. Nomina anatomica ukrainica. Анатомічний словник. Міжнародна українська анатомічна номенклатура прийнята в Базелі на дев’ятих зборах анатомічного товариства. Детройт : Українське Лікарське Товариство Північної Америки, 1971. 81 с
2. Крамаревський В., П’ятак О., Савицький В., Туровець О., Шуринок А. Практичний словник медичної термінології. Харків : Держ. вид. «Радянська школа», 1931. 86 с.
3. Сайко М. А. Німецько-український медичний словник. Із поясненнями та прикладами терміновживання. Понад 18 000 словникових статей. К : ВД «Освіта України», 2021. 348 с.
4. Галин М. Медичний латинсько-український словник / під ред. проф. д-ра мед. Б. Матюшенка і д-ра В. Наливайка. Прага : Вид. «Спілки укр. лікарів у Чехословаччині», 1926. 302 с.
5. Кисільов В. Ф. Медичний російсько-український словник. Вип. 3.(відтвор. вид. 1928 року). К. : Нац. акад. наук України, Інст. енциклоп. дослід, 2008. 172 с.
6. . independent.co.uk (англ.). 3.01.2017. Архів оригіналу за 7 квітня 2019. Процитовано 7 квітня 2019.
7. Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1982. — Т. 1 : А — Г / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 632 с.
8. . Архів оригіналу за 11 січня 2017. Процитовано 10 січня 2017.

Джерела

• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.

Література

• Людина. / Навч. посібник з анатомії та фізіології. — Львів. 2002. — 240 с.