Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Битва при Маатен ас Сарра бойове зіткнення між збройними силами Чаду і Лівії 5 вересня 1987 року в ході так званої Війни

Битва при Маатен-ас-Сарра

Битва при Маатен-ас-Сарра

Битва при Маатен-ас-Сарра — бойове зіткнення між збройними силами Чаду і Лівії 5 вересня 1987 року в ході так званої . Битва відбулася в ході здійсненого чадськими збройними силами несподіваного нападу на лівійську авіабазу Маатен-ас-Сарра з метою усунути загрозу з боку лівійських ВПС під час планованого наступу на Смугу Аузу. Раніше, в серпні того же року, чадські війська вже захоплювали місто , але після важкого бомбардування були невдовзі звідти вибиті. Рейд на Маатен-ас-Сарра був першим (і останнім) вторгненням чадських сил на територію Лівії протягом всього лівійсько-чадського конфлікту (1978–1987). Напад завершився цілковитим успіхом чадців і відіграв вирішальну роль у встановленні 11 вересня припинення вогню між ворогуючими сторонами, після чого конфлікт був нарешті розв'язаний дипломатичним шляхом.

Битва при Маатен-ас-Сарра
, лівійсько-чадський конфлікт
Координати: 21°40′59″ пн. ш. 21°49′51″ сх. д. / 21.68333300002777975° пн. ш. 21.831111000028° сх. д. / 21.68333300002777975; 21.831111000028
Дата: 5 вересня 1987
Місце: Авіабаза Маатен-ас-Сарра, Лівія
Результат: Переконлива перемога Чаду
Сторони
image Лівія image Чад
Командувачі
Не відомий Хассан Джамус
Військові сили
2,500 2,000
Втрати
1,000–1,713 вбитими
300 полоненими
танків: 70
БМП: 30
літаків: 26–32 		65 вбитими
112 пораненими

Передумови

Починаючи з 1983 року лівійські збройні підтримували на території північного Чаду сили (Gouvernement d'Union Nationale de Transition, GUNT), які вели боротьбу з центральнім урядом країни, очолюваним Хіссеном Хабре. Завдяки військовому втручанню Франції просування лівійців і сил GUNT було обмежено 16-ю паралеллю (так звана Червона Лінія); країна була фактично розділена навпіл між силами GUNT і Хабре, і така ситуація зберігалася до 1986 року, коли більшість складових фракцій GUNT повстали проти своїх лівійських патронів. Нагодою миттєво скористався Хабре, який в грудні наказав своїм військами атакувати лівійські позиції в північному Чаді. Після розгрому чадськими збройними силами під командуванням Хассана Джамуса лівійських гарнізонів у Фаді, і лівійці були змушені відійти на північ і сконцентруватись довкола своїх баз у Смузі Аузу.

Незважаючи на прохання Франції обмежити масштаби чадського наступу Хабре не зупинився на вигнанні лівійців з півночі країни і переніс бойові дії на територію Смуги Аузу. 8 серпня загони Хабре захопили місто Аузу, однак 28 серпня були звідти вибиті, частково через те, що Франція відмовилася надавати авіаційне прикриття чадським операціям на території Смуги.

Рейд на Маатен-ас-Сарра

Напередодні лівійського контрнаступу в Аузу Хассан Джамус за наказом Хабре відвів найбоєздатніші загони ветеранів до тилу для відпочинку і перегрупування перед вирішальною операцією за контроль над усією Смугою Аузу. Позаяк головну роль у цій поразці відіграли удари лівійської фронтової авіації, якім чадці у відсутності французького прикриття не мали чого протиставити, Хабре дійшов висновку, що для успіху подальших воєнних дій конче потрібно позбавити лівійців можливості здійсняти оперативні авіаудари. Для досягнення цієї мети Хабре наказав Джамусу з 2000 бійців знищити Маатен-ас-Сарра, основну лівійську авіабазу на півдні країни, за 100 км від лівійсько-чадського кордону. Можливо, що до цього кроку Хабре також підштовхнула заява французького президента Франсуа Міттерана про те, що починаючи з 3 вересня Франція вважає Червону Лінію застарілою, і операції французьких військ у Чаді більше не обмежуються територією на південь від неї.

Приготування чадських військ були сприйняти як підготовка до повторного захоплення Аузу; однак замість цього війська Хабре, отримавши від Сполучених Штатів дані супутникової розвідки, 5 вересня атакували Маатен-ас-Сарра. Ця атака стала цілковитою несподіванкою не тільки для лівійського персоналу авіабази, але і для французького уряду, який поширення бойових дій на лівійську територію вважав абсолютно небажаним. Загони Джамуса таємно підійшли до бази, пересуваючись удовж сухих річищ-ваді, уникаючи викриття; їм вдалося скористатися вадами в лівійській системі охорони і патрулювання, сконцентруватися у безпосередній близькості від авіабази і ударити усіма силами, заставши лівійців зненацька. Частина чадських військ просунулася вглиб лівійської території і атакувала базу з півночі; під час штурму лівійський гарнізон прийняв їх за свої підкріплення і відкрив вогонь запізно.

Незважаючи на 2500 осіб гарнізону, танкову бригаду і міцні укріплення, чадські війська завдяки несподіваності своєї атаки швидко придушили лівійський опір і захопили авіабазу, виявивши професійну некомпетентність лівійських збройних сил. Нападаючі зазнали лише незначних втрат, тоді як лівійський гарнізон був повністю розгромлений: лівійці втратили 1713 осіб вбитими і 300 полоненим, решта розсіялася по довколишній пустелі. Чадці знищили всю бойову техніку і обладнання, яке не могли увезти з собою: 70 танків, 30 бойових машин піхоти, 8 радарних установок, антирадарну установку, зенітно-ракетні комплекси і 26 літаків, серед яких три Міг-23, один Міг-24 і чотири «Міражи», а також привели у повну негідність обидві злітно-посадочні смуги. 6 вересня, рухаючись з вимкненими фарами при світлі місяця, чадські війська повернулися до території Чаду. Уряд країни оголосив, що ця битва «має бути записана золотими буквами у книзі найславніших військових перемог».

Реакція і наслідки

Першою реакцією Каддафі було звинувачення Франції у цій поразці. Через кілька днів після рейду на Маатен-ас-Сарру два лівійських бомбардувальника Ту-22 здійснили наліт на столицю Чада Нджамену, а два інші — на місто Абеше. Ці акції закінчилися невдачею; один з літаків, що атакували Нджамену, був збитий зенітною ракетою, а другий був змушений повернутися назад, не скинувши бомби. У відповідь на збиття свого літака Лівія засудила напад на Маатен-ас-Сарру як «спільну американо-французьку воєнну акцію», заявивши, що Франція і Сполучені Штати «стоять за агресією проти Лівії».

США не приховували своєї задоволеності лівійською поразкою і висловлювали сподівання, що невдачі Каддафі у війні з Чадом призведуть у Лівії до народного повстання проти нього. Проте Франція ставилася до події значно інакше, висловивши «глибоке розчарування» ескалацією конфлікту. Перемога під Маатен-ас-Саррою була сприйнята французьким керівництвом як початок масштабного чадського вторгнення до Лівії, чого Франція не могла допустити; 11 вересня під тиском з боку Франсуа Міттерана Хабре погодився на припинення вогню з лівійцями, яке Каддафі прийняв, зважаючи на деморалізований стан своєї армії і несприятливі міжнародні обставини. Угода про припинення вогню, попри численні порушення, тривала, і згодом лівійсько-чадський конфлікт було остаточно розв’язано дипломатичним шляхом.

Джерела

  • Azevedo, Mario J. (1998). Roots of Violence: A History of War in Chad. Routledge. .
  • Collelo, Thomas (1990). . US GPO. . Архів оригіналу за 17 січня 1999. Процитовано 11 листопада 2007.
  • Nolutshungu, Sam C. (1995). Limits of Anarchy: Intervention and State Formation in Chad. University of Virginia Press. .
  • Pollack, Kenneth M. (2002). Arabs at War: Military Effectiveness, 1948–1991. University of Nebraska Press. .
  • Popper, Steven W. (1989). The Economic Cost of Soviet Military Manpower Requirements. RAND. .
  • Vanderwalle, Dirk J. (2006). A History of Modern Libya. Cambridge University Press. .

Примітки

  1. K. Pollack, Arabs at War, 396
  2. Greenwald, John (21 вересня 1987), , Time, архів оригіналу за 24 травня 2011, процитовано 11 листопада 2007
  3. M. Azevedo, Roots of Violence, 125
  4. T. Collelo, Chad
  5. N'Djamena sends troops into Libya, The New York Times, 13 вересня 1987
  6. K. Pollack, 396–397
  7. K. Pollack, 397
  8. K. Pollack, 382–390
  9. K. Pollack, 390–394
  10. S. Popper, The Economic Cost of Soviet Military Manpower Requirements, 147
  11. S. Nolutshungu, Limits of Anarchy, 222
  12. D. Vanderwalle, A History of Modern Libya, 148
  13. S. Nolutshungu, 224–225
  14. Disputes Raiders of the Armed Toyotas. «Тайм». 21 вересня 1987. Архів оригіналу за 30 червня 2013. Процитовано 11 листопада 2007.
  15. S. Nolutshungu, 222–223

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Bitva pri Maaten as Sarra bojove zitknennya mizh zbrojnimi silami Chadu i Liviyi 5 veresnya 1987 roku v hodi tak zvanoyi Vijni Tojot Bitva vidbulasya v hodi zdijsnenogo chadskimi zbrojnimi silami nespodivanogo napadu na livijsku aviabazu Maaten as Sarra z metoyu usunuti zagrozu z boku livijskih VPS pid chas planovanogo nastupu na Smugu Auzu Ranishe v serpni togo zhe roku chadski vijska vzhe zahoplyuvali misto ale pislya vazhkogo bombarduvannya buli nevdovzi zvidti vibiti Rejd na Maaten as Sarra buv pershim i ostannim vtorgnennyam chadskih sil na teritoriyu Liviyi protyagom vsogo livijsko chadskogo konfliktu 1978 1987 Napad zavershivsya cilkovitim uspihom chadciv i vidigrav virishalnu rol u vstanovlenni 11 veresnya pripinennya vognyu mizh voroguyuchimi storonami pislya chogo konflikt buv nareshti rozv yazanij diplomatichnim shlyahom Bitva pri Maaten as Sarra Vijna Tojot livijsko chadskij konflikt Koordinati 21 40 59 pn sh 21 49 51 sh d 21 68333300002777975 pn sh 21 831111000028 sh d 21 68333300002777975 21 831111000028 Data 5 veresnya 1987 Misce Aviabaza Maaten as Sarra Liviya Rezultat Perekonliva peremoga Chadu Storoni Liviya Chad Komanduvachi Ne vidomij Hassan Dzhamus Vijskovi sili 2 500 2 000 Vtrati 1 000 1 713 vbitimi 300 polonenimi tankiv 70 BMP 30 litakiv 26 32 65 vbitimi 112 poranenimiPeredumoviPochinayuchi z 1983 roku livijski zbrojni pidtrimuvali na teritoriyi pivnichnogo Chadu sili Gouvernement d Union Nationale de Transition GUNT yaki veli borotbu z centralnim uryadom krayini ocholyuvanim Hissenom Habre Zavdyaki vijskovomu vtruchannyu Franciyi prosuvannya livijciv i sil GUNT bulo obmezheno 16 yu paralellyu tak zvana Chervona Liniya krayina bula faktichno rozdilena navpil mizh silami GUNT i Habre i taka situaciya zberigalasya do 1986 roku koli bilshist skladovih frakcij GUNT povstali proti svoyih livijskih patroniv Nagodoyu mittyevo skoristavsya Habre yakij v grudni nakazav svoyim vijskami atakuvati livijski poziciyi v pivnichnomu Chadi Pislya rozgromu chadskimi zbrojnimi silami pid komanduvannyam Hassana Dzhamusa livijskih garnizoniv u Fadi i livijci buli zmusheni vidijti na pivnich i skoncentruvatis dovkola svoyih baz u Smuzi Auzu Nezvazhayuchi na prohannya Franciyi obmezhiti masshtabi chadskogo nastupu Habre ne zupinivsya na vignanni livijciv z pivnochi krayini i perenis bojovi diyi na teritoriyu Smugi Auzu 8 serpnya zagoni Habre zahopili misto Auzu odnak 28 serpnya buli zvidti vibiti chastkovo cherez te sho Franciya vidmovilasya nadavati aviacijne prikrittya chadskim operaciyam na teritoriyi Smugi Rejd na Maaten as SarraNaperedodni livijskogo kontrnastupu v Auzu Hassan Dzhamus za nakazom Habre vidviv najboyezdatnishi zagoni veteraniv do tilu dlya vidpochinku i peregrupuvannya pered virishalnoyu operaciyeyu za kontrol nad usiyeyu Smugoyu Auzu Pozayak golovnu rol u cij porazci vidigrali udari livijskoyi frontovoyi aviaciyi yakim chadci u vidsutnosti francuzkogo prikrittya ne mali chogo protistaviti Habre dijshov visnovku sho dlya uspihu podalshih voyennih dij konche potribno pozbaviti livijciv mozhlivosti zdijsnyati operativni aviaudari Dlya dosyagnennya ciyeyi meti Habre nakazav Dzhamusu z 2000 bijciv znishiti Maaten as Sarra osnovnu livijsku aviabazu na pivdni krayini za 100 km vid livijsko chadskogo kordonu Mozhlivo sho do cogo kroku Habre takozh pidshtovhnula zayava francuzkogo prezidenta Fransua Mitterana pro te sho pochinayuchi z 3 veresnya Franciya vvazhaye Chervonu Liniyu zastariloyu i operaciyi francuzkih vijsk u Chadi bilshe ne obmezhuyutsya teritoriyeyu na pivden vid neyi Prigotuvannya chadskih vijsk buli sprijnyati yak pidgotovka do povtornogo zahoplennya Auzu odnak zamist cogo vijska Habre otrimavshi vid Spoluchenih Shtativ dani suputnikovoyi rozvidki 5 veresnya atakuvali Maaten as Sarra Cya ataka stala cilkovitoyu nespodivankoyu ne tilki dlya livijskogo personalu aviabazi ale i dlya francuzkogo uryadu yakij poshirennya bojovih dij na livijsku teritoriyu vvazhav absolyutno nebazhanim Zagoni Dzhamusa tayemno pidijshli do bazi peresuvayuchis udovzh suhih richish vadi unikayuchi vikrittya yim vdalosya skoristatisya vadami v livijskij sistemi ohoroni i patrulyuvannya skoncentruvatisya u bezposerednij blizkosti vid aviabazi i udariti usima silami zastavshi livijciv znenacka Chastina chadskih vijsk prosunulasya vglib livijskoyi teritoriyi i atakuvala bazu z pivnochi pid chas shturmu livijskij garnizon prijnyav yih za svoyi pidkriplennya i vidkriv vogon zapizno Nezvazhayuchi na 2500 osib garnizonu tankovu brigadu i micni ukriplennya chadski vijska zavdyaki nespodivanosti svoyeyi ataki shvidko pridushili livijskij opir i zahopili aviabazu viyavivshi profesijnu nekompetentnist livijskih zbrojnih sil Napadayuchi zaznali lishe neznachnih vtrat todi yak livijskij garnizon buv povnistyu rozgromlenij livijci vtratili 1713 osib vbitimi i 300 polonenim reshta rozsiyalasya po dovkolishnij pusteli Chadci znishili vsyu bojovu tehniku i obladnannya yake ne mogli uvezti z soboyu 70 tankiv 30 bojovih mashin pihoti 8 radarnih ustanovok antiradarnu ustanovku zenitno raketni kompleksi i 26 litakiv sered yakih tri Mig 23 odin Mig 24 i chotiri Mirazhi a takozh priveli u povnu negidnist obidvi zlitno posadochni smugi 6 veresnya ruhayuchis z vimknenimi farami pri svitli misyacya chadski vijska povernulisya do teritoriyi Chadu Uryad krayini ogolosiv sho cya bitva maye buti zapisana zolotimi bukvami u knizi najslavnishih vijskovih peremog Reakciya i naslidkiPershoyu reakciyeyu Kaddafi bulo zvinuvachennya Franciyi u cij porazci Cherez kilka dniv pislya rejdu na Maaten as Sarru dva livijskih bombarduvalnika Tu 22 zdijsnili nalit na stolicyu Chada Ndzhamenu a dva inshi na misto Abeshe Ci akciyi zakinchilisya nevdacheyu odin z litakiv sho atakuvali Ndzhamenu buv zbitij zenitnoyu raketoyu a drugij buv zmushenij povernutisya nazad ne skinuvshi bombi U vidpovid na zbittya svogo litaka Liviya zasudila napad na Maaten as Sarru yak spilnu amerikano francuzku voyennu akciyu zayavivshi sho Franciya i Spolucheni Shtati stoyat za agresiyeyu proti Liviyi SShA ne prihovuvali svoyeyi zadovolenosti livijskoyu porazkoyu i vislovlyuvali spodivannya sho nevdachi Kaddafi u vijni z Chadom prizvedut u Liviyi do narodnogo povstannya proti nogo Prote Franciya stavilasya do podiyi znachno inakshe vislovivshi gliboke rozcharuvannya eskalaciyeyu konfliktu Peremoga pid Maaten as Sarroyu bula sprijnyata francuzkim kerivnictvom yak pochatok masshtabnogo chadskogo vtorgnennya do Liviyi chogo Franciya ne mogla dopustiti 11 veresnya pid tiskom z boku Fransua Mitterana Habre pogodivsya na pripinennya vognyu z livijcyami yake Kaddafi prijnyav zvazhayuchi na demoralizovanij stan svoyeyi armiyi i nespriyatlivi mizhnarodni obstavini Ugoda pro pripinennya vognyu popri chislenni porushennya trivala i zgodom livijsko chadskij konflikt bulo ostatochno rozv yazano diplomatichnim shlyahom DzherelaAzevedo Mario J 1998 Roots of Violence A History of War in Chad Routledge ISBN 90 5699 582 0 Collelo Thomas 1990 US GPO ISBN 0 1602 4770 5 Arhiv originalu za 17 sichnya 1999 Procitovano 11 listopada 2007 Nolutshungu Sam C 1995 Limits of Anarchy Intervention and State Formation in Chad University of Virginia Press ISBN 0 8139 1628 3 Pollack Kenneth M 2002 Arabs at War Military Effectiveness 1948 1991 University of Nebraska Press ISBN 0 8032 3733 2 Popper Steven W 1989 The Economic Cost of Soviet Military Manpower Requirements RAND ISBN 0 8330 0934 6 Vanderwalle Dirk J 2006 A History of Modern Libya Cambridge University Press ISBN 0 5218 5048 7 PrimitkiK Pollack Arabs at War 396 Greenwald John 21 veresnya 1987 Time arhiv originalu za 24 travnya 2011 procitovano 11 listopada 2007 M Azevedo Roots of Violence 125 T Collelo Chad N Djamena sends troops into Libya The New York Times 13 veresnya 1987 K Pollack 396 397 K Pollack 397 K Pollack 382 390 K Pollack 390 394 S Popper The Economic Cost of Soviet Military Manpower Requirements 147 S Nolutshungu Limits of Anarchy 222 D Vanderwalle A History of Modern Libya 148 S Nolutshungu 224 225 Disputes Raiders of the Armed Toyotas Tajm 21 veresnya 1987 Arhiv originalu za 30 chervnya 2013 Procitovano 11 listopada 2007 S Nolutshungu 222 223

Дата публікації:
Топ