Дмитро Григорович Бачинський 9 листопада 1920 Смотрич 30 листопада 2007 Львів радянський офіцер Герой Радянського Союзу

Дмитро Григорович Бачинський (9 листопада 1920, Смотрич — 30 листопада 2007, Львів) — радянський офіцер, Герой Радянського Союзу, в роки німецько-радянської війни командир батареї 116-ї важкої гаубичної артилерійської бригади 3-ї артилерійської дивізії 7-го артилерійського корпусу прориву 5-ї гвардійської армії 1-го Українського фронту, капітан.

Дмитро Григорович Бачинський

Народження

9 листопада 1920
Смотрич, (зараз Хмельницька область)

Смерть

30 листопада 2007 (87 років)
Львів,

Україна

Поховання

Голосківський цвинтар

Країна

СРСР,

Україна

Рід військ

артилерія

Освіта

Військова академія імені М. В. Фрунзе

Роки служби

1939—1971

Партія

КПРС

Звання

Полковник

Війни / битви

Німецько-радянська війна

Нагороди

Орден «За заслуги» ІІІ ступеня

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Бачинський.

Біографія

Народився 9 листопада 1920 року в селі Смотрич (нині селище міського типу Дунаєвецького району Хмельницької області України), в селянській родині. Українець. Закінчив середню школу. Працював учителем.

У Червоній Армії з 1939 року. У 1941 році закінчив Київське артилерійське училище. Учасник німецько-радянської війни з червня 1941 року. Член ВКП(б)/КПРС з 1943 року.

У бою на плацдармі в районі населеного пункту Лінден (Липки), розташованого за сім кілометрів на північний захід від польського міста Бжег, коли гітлерівці обійшли його спостережний пункт, викликав вогонь на себе і відбив ворожі атаки.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 10 квітня 1945 року «за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецько-фашистськими загарбниками і проявлені при цьому мужність і героїзм» капітану Бачинському Дмитру Григоровичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 8894).

Після війни Бачинський продовжував службу в армії. У 1960 році він закінчив Військову академію імені М. В. Фрунзе. З 1971 року полковник Бачинський у запасі.

Жив у Львові, до відходу на заслужений відпочинок працював у політехнічному інституті. Обирався народним депутатом СРСР (26 березня 1989 — 26 грудня 1991 року). Вів громадську роботу на посаді голови Львівської обласної організації ветеранів України. Помер 30 листопада 2007 року після тривалої і важкої хвороби.

Нагороди

Нагороджений орденом Леніна, орденами Вітчизняної війни 1-ї та 2-го ступеня, двома орденами Червоної Зірки, медалями. Указом Президента України від 3 травня 2006 року № 337/2006 «за особисту мужність і відвагу, непорушність духу у боротьбі з фашистськими загарбниками у період Великої Вітчизняної війни 1941–1945 років, активну діяльність у ветеранських організаціях», — нагороджений орденом «За заслуги» 3-го ступеня.

Примітки

. Архів оригіналу за 30 липня 2010. Процитовано 16 вересня 2010.

Література

Бугай Е. М., Макухин М. Е. Из когорты мужественных. — Львов: Каменяр, 1978.(рос.)
Герои Советского Союза. Краткий биографический словарь. Том 1. М.: Воениз., 1987(рос.)
Гордость и слава Подолии. Львов, 1985(рос.)
Отчизны звёзды золотые. — Львов: Каменяр, 1977(рос.)
Бачинський Дмитро Григорович. // Сайт «Герои страны» (рос.).

[1] . Архів оригіналу за 30 липня 2010. Процитовано 16 вересня 2010.