Банд-е Кайсар

Банд-е Кайсар (перс. بند قیصر‎ — у перекладі Дамба цезаря), також Пол-е Кайсар (перс. پل قیصر‎ — Міст цезаря) — комплекс античних іригаційних споруд з арочним мостом і дамбою, який призначений для водопостачання міста Шуштар у південно-західному Ірані — Хузестан.

Банд-е Кайсар
32°03′13″ пн. ш. 48°50′55″ сх. д. / 32.05372300002777308° пн. ш. 48.84868700002777331° сх. д. / 32.05372300002777308; 48.84868700002777331Координати: 32°03′13″ пн. ш. 48°50′55″ сх. д. / 32.05372300002777308° пн. ш. 48.84868700002777331° сх. д. / 32.05372300002777308; 48.84868700002777331
Країна	Іран^[1]
Розташування	^d
Галузь застосування	міст
Перетинає	Карун
Матеріал	пісковик і Римський бетон
Основний проліт	9 м
Загальна довжина	500 м
Відкрито	260-ті
Охоронний статус	^d^[1]
Банд-е Кайсар Банд-е Кайсар (Іран)
Банд-е Кайсар у Вікісховищі

Банд-е Кайсар
Світова спадщина
Банд-е Кайсар
32°03′13″ пн. ш. 48°50′55″ сх. д. / 32.05372300002777308° пн. ш. 48.84868700002777331° сх. д. / 32.05372300002777308; 48.84868700002777331
Країна	Іран^[1]
Тип	^d водозлив ^d і давньоримський міст
Банд-е Кайсар у Вікісховищі

Історія

Споруджений римськими військовополоненими з армії імператора Валер'яна, захопленими Сасанідами в битві під Едесою. Була першою такого роду спорудою на території Ірану. Будівництво велося приблизно від 3 до 7 років, між 260 та 270. Спорудження подібного мосту-дамби мало величезний вплив на розвиток сасанідського інженерного мистецтва і неодноразово повторювалося згодом. Використовувався місцевим населенням до 1885. Історія будівництва збереглася у творах мусульманських авторів IX-X століть ат-Табарі та аль-Масуді.

Технічні особливості

Цей міст-дамба був зведений на річці Карун, найповноводнішій в Ірані і був центральною ланкою в зрошувально-іригаційній системі Шуштара, що забезпечувала процвітання сільськогосподарського регіону навколо цього міста. Довжина всієї споруди становить близько 500 метрів. Кількість арок мосту – не менше сорока, ширина арок – між 6,6 метра та 9 метрами. Арки розділені прямокутними стовпами, укріпленими в основах з пісковика. При спорудженні греблі річка Карун була римлянами відведена убік, і роботи проводилися сухим дном. Додатковим доказом римського походження цієї споруди є той факт, що міст-дамба складений з місцевого матеріалу, скріпленого за допомогою вапна та залізних скоб, що використовуються римськими будівельниками та зовсім невідомих тоді в Ірані. За часів Сасанідів цей міст у Шуштара знаходився на дорозі, що сполучає дві столиці Ірану — Пасаргади та Ктесіфон.

У 2009 залишки історичної іригаційної системи Банд-е Кайсар, що збереглися, були внесені до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО в Ірані (№ 1315).

Література

• Marie-Luise Chaumont: Les Sassanides et la christianisation de l’Empire iranien au IIIe siècle de notre ère. In: Revue de l’histoire des religions, Band 165, Nr. 2, 1964, S. 165—202 (170).
• Vittorio Galliazzo: I ponti romani. Bd. 1, Edizioni Canova, Treviso 1995, , S. 89-90.
• Fritz Hartung, Gh. R. Kuros: Historische Talsperren im Iran. In: Günther Garbrecht (Hrsg.): Historische Talsperren, Band 1, Wittwer, Stuttgart 1987, S. 221—274, .
• A. Trevor Hodge: Roman Aqueducts & Water Supply, Duckworth, London 1992, S. 85, (englisch).
• A. Trevor Hodge: Reservoirs and Dams. In: Örjan Wikander (Hrsg.): Handbook of Ancient Water Technology, Technology and Change in History, Band 2, Brill, Leiden 2000, S. 331—339 (337f.), (englisch).
• Dietrich Huff: Bridges. Pre-Islamic Bridges. In: Ehsan Yar-Shater, Columbia University. Center for Iranian Studies. (Hrsg.): Encyclopædia Iranica Online 2010 (als Print bei: Routledge, London / New York, NY 1985 ff.  — englisch).
• Wolfram Kleiss: Brückenkonstruktionen in Iran. In: Architectura, Band 13, 1983, S. 105—112 (106) ISSN 0044-863X.

Примітки

1. Wiki Loves Monuments monuments database — 2017.
   d:Track:Q28563569d:Track:Q4580425