У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна Балики значення Рід Бали к родина заможних київських міщан відома у

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Балики (значення).

Рід Бали́к — родина заможних київських міщан, відома у XVI—XVII ст. Представник родини, Яцько Бали́ка був київським війтом у 1562—1613 рр.

Самі Бали́ки походили з хрещених татар, назва їхнього роду походить від тюркського слова, що означає «риба». Уперше їхнє прізвище згадується на сторінках київських джерел у 1552 році — в ревізії Київського замку, де як міщанин замкової юрисдикції фігурує Павло Балика. Його син Хатян (Павлович, перейшовши під юрисдикцію київського магістрату, став райцею, а 1577–79 — бурмистром. Їхні родичі займали чільні посади в органах міського самоврядування: Хоцько, будучи купцем, 1572 обіймав посаду райці, а від 1578 до 1580 — бурмистра.

Представник роду — Яцько Балика — у 1562—1613 рр. був київським війтом. Він очолював староміщанську (т. зв. «народну») партію в боротьбі православних з уніатами. Посаду війта Балика щоразу виборював у виборчому двобої з представником пропольської партії Федором Ходикою-Кобизевичем. У 1611 році міщани під проводом війта Балики погромили біскупську резиденцію, побивши намісника та його дружину.

Три сини Яцька Балики — «войтовичі» Олександр, Созон та Богдан — брали участь у польському поході на Москву у 1612 році. Усі вони були діячами магістрату — райцями чи лавниками. Богдан Балика лишив цікаву сімейну хроніку. Созон Балика мав «плаци» біля церкви Успіння Богородиці. До речі, саме Созон Балика здійснював нагляд за відбудовою цієї церкви і, мабуть, не випадково: він доводився зятем архітектору Себастіану Брачі, який займався цією відбудовою. Цілком імовірно, що донькою когось із «войтовичів» була дівчина на прізвисько Баличанка, яка у 1640-ві роки стала дружиною Андрія Ходики-Кобизевича, поклавши край ворожнечі між родами.

Джерела

Білоус Н. О. Балики [ 27 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : іл. — .
Друг О. М., Ковалинський В. В., Від війта — до мера. [ 23 серпня 2017 у Wayback Machine.] — К. : ДОН-97, 2004. — C. 13 [ 6 квітня 2017 у Wayback Machine.]–14. [ 6 квітня 2017 у Wayback Machine.] — .
Київ. Історична енциклопедія. З найдавніших часів до 1917 року.