Осман Алі хан Асаф Джах VII 6 квітня 1886 24 лютого 1967 урду آصف جاہ Найвища Високість останній нізам Гайдарабаду від 1

Осман Алі-хан Асаф Джах VII (6 квітня 1886 — 24 лютого 1967; урду آصف جاہ‎) — Найвища Високість, останній нізам Гайдарабаду від 1911 до 1948 року, коли князівство було включено до складу Індійського Союзу.

Асаф Джах VII
урду عثمان علی خان‎

Прапор

10-й Нізам Гайдарабаду

29 серпня 1911 — 17 вересня 1948 року

Попередник:

Асаф Джах VI

Спадкоємець:

Проголошення незалежності Індії

Народження:

6 квітня 1886
місто Гайдарабад

Смерть:

24 лютого 1967 (80 років)
Гайдерабад, Індія

Країна:

Хайдарабад

Релігія:

Іслам

Освіта:

^d

Рід:

Асаф Джахи

Батько:

Асаф Джах VI

Мати:

Амат-уз Захр-ан-ніса Бегум

Діти:

^d і ^d

Нагороди:

Кавалер Королівського Вікторіанського ланцюга

Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис

Був другим сином нізама Асаф Джаха VI. Його старший брат помер 1887 року, й Осман Алі став спадкоємцем престолу. Його батько приділяв значну увагу освіті сина, запросивши вчителів англійської, урду й фарсі. Майбутній нізам писав вірші мовами урду й фарсі.

Був прогресивним правителем, опікувався мистецтвом, наукою й освітою. За 37-річний період його правління у Гайдарабаді з'явилось авіаційне сполучення, розвинулись електричні та залізничні мережі. На річці Манджира за 144 км від міста Гайдарабад було збудовано водосховище, а на річці Тунґабгадра — облаштовано іригаційну систему.

Практично всі публічні будівлі у місті Гайдарабад, включаючи шпиталь, суд, бібліотеку, музей та мерію, були збудовані за часів правління Асаф Джаха VII. Він реалізував освітню реформу. У той же період був заснований Османський університет. Початкова освіта стала обов'язковою, а для дітей з бідних родин — безкоштовною.

Коли 1947 року Британська Індія здобула незалежність, країну було розділено на Індію та Пакистан. Тубільні держави отримали змогу обирати, до якої з двох новостворених держав вони хочуть увійти. Гайдарабад був найбільшим з тубільних князівств, тому нізам відмовився приєднуватись до новостворених держав, сподіваючись зберегти незалежність Гайдарабаду у складі Британської співдружності. Утім, британський уряд категорично відкинув ідею незалежності, після чого нізам почав перемовини з Індією про автономію, а ближче до їх завершення, намагався й тиснути на Індію, а також розпочав перемовини з Пакистаном.

При цьому у Гайдарабаді спалахнуло селянське повстання проти самого нізама, яке останньому вдалось придушити. У вересні 1948 року Індія окупувала й анексувала Гайдарабад. 1950 року колишній нізам отримав церемоніальний пост раджпрамукха. 1956 року, коли в Індії була проведена реформа адміністративно-територіального поділу, і штати були сформовані за мовами народів, що їх населяли.

Примітки

Джерела

The Splendour of Hyderabad: The Last Phase of an Oriental Culture (1591—1948 A.D.) By M.A. Nayeem
The Nocturnal Court: The Life of a Prince of Hyderabad By Sidq Jaisi
Developments in Administration Under H.E.H. the Nizam VII By Shamim Aleem, M. A. Aleem [1] [ 30 липня 2016 у Wayback Machine.]
Fabulous Mogul: Nizam VII of Hyderabad By Dosoo Framjee Karaka Published 1955 D. Verschoyle, Original from the University of Michigan [2] [ 30 липня 2016 у Wayback Machine.]
The Seventh Nizam: The Fallen Empire By Zubaida Yazdani, Mary Chrystal
The Last Nizam: The Life and Times of Mir Osman Ali Khan By V.K. Bawa, Basant K. Bawa
The Seventh Nizam of Hyderabad: An Archival Appraisal By Sayyid Dā'ūd Ashraf [3] [ 31 липня 2016 у Wayback Machine.]
Misrule of the Nizam By Raghavendra Rao [4] [ 2 лютого 2009 у Wayback Machine.]