Арцибашев

Миха́йло Петро́вич Арциба́шев (нар. 24 жовтня (5 листопада) 1878(18781105), Доброславівка (сучасний Охтирський район) — †3 березня 1927, Варшава) — український російськомовний письменник. По лінії польської матері правнук Тадеуша Костюшка, батько українсько-американського художника Бориса Арцибашева

Михайло Петрович Арцибашев
Народився	1878(1878) Доброславівка
Помер	1927(1927) Варшава ·туберкульоз
Поховання	Православний цвинтар у Варшаві
Країна	Російська імперія
Діяльність	письменник, журналіст, прозаїк-романіст, драматург
Мова творів	російська
Роки активності	з 1894
Автограф
Арцибашев Михайло Петрович у Вікісховищі
Роботи у  Вікіджерелах

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Арцибашев.

Могила Арцибашева на Православном кладовищі у Варшаві; фот. , 2023

Біографія

Народився на хуторі Доброславівка, розташованому в 5-ти кілометрах від міста Охтирка колишньої Харківської губернії в сім'ї начальника повітової поліції. Мати померла від туберкульозу, коли йому було лише 3 роки. За походженням був татарином (батько), поляком (мати) та ще французом й грузином. «Батько служив у гвардії, а пізніше був справником в Охтирці, з якою пов'язані всі молоді „враження буття“ Арцибашева. Майже у всіх його творах фігурує одне й те саме втоплене в зелені садів українське містечко на мальовничій річці, з красивим монастирем за цією річкою, з затишним бульваром, по якому ходить життєрадісна молодь. І свіжість молодих вражень така велика, що зовсім зникає відбиток сірої буденщини, з якою пов'язується звичайне уявлення про повітове містечко». «Михайло Петрович страшенно любив Охтирку, — згадує його приятель з юнацьких років художник Євген Агафонов, — і щороку приїздив перед літом додому… тягнуло його до Охтирського монастиря, біля якого так широко розливається Ворскла, і до його околиць вгору за течією до хутору Доброславівка … Хутір Доброславівка займав в житті Михайла Петровича багато місця: там написано більшість його капітальних речей; тиша і безлюддя хутора дуже сприяли його роботі».

Освіта

Вчився в Охтирській гімназії до 16 років. Відомо, що після закінчення 5 класу Арцибашев був відрахований з гімназії. З 1895 по 1897 рік працював офісним працівником. 1897—1898 року вчився в Харківській малювальній школі М. Д. Іванової-Раєвської. За спогадами товаришів, Михайло Арцибашев працював старанно над кожною роботою, і навчання йшло успішно. Навчався Арцибашев на батьківські гроші, але їх було замало, відтак він намагався заробити на життя в місцевих газетах: малював карикатури, писав оповідання. Одного разу він отримав за роботу 8 карбованців і на них придбав фарби. Згодом він зазначав у своїй автобіографії, що став письменником досить несподівано. «Тому що вчитися живопису мені здалося нудно, то я перейшов на літературу… Потім уже полюбив її і захотів слави літератора і саме світової».

Творча діяльність

Писати він почав у 16 років під впливом російських класиків, зокрема Л. М. Толстого, А. П. Чехова та Ф. М. Достоєвського. Ранні, переважно автобіографічні оповідання, Арцибашев публікував у газеті «Южный Край». Це була перша приватна газета в Харкові, яка виходила з 1880 року і вважалася однією з кращих провінційних газет.

Ранні оповідання позначені декадентськими мотивами та натуралізмом. Найяскравіше виявились його реакційні антигуманістичні ідеї після поразки революції 1905—07 в романах «Санін» (1907), «Біля останньої межі» (1909—1912).

1898 році в Харкові він одружився з Ганною Василівною Кобушко. У 1899 році у них народився син Борис, який згодом став відомим американським художником-ілюстратором і дизайнером.

Жовтневий переворот зустрів вороже, емігрував.

Твори Арцибашева виходили в 1905—17 роках.

Художник-графік М. М. Бондаренко створив портрет Михайла Арцибашева, який надрукований в альбомі «Корінням із Сумщини».

Переклади українською

• Михайло Арцибашев.  / пер. з рос. Олени Якименко. — Х. : Фабула, 2017. — 416 с. — .

Література

• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
• Воровский В. В. Базаров и Санин. В його кн.: Литературно-критические статьи. М., 1956.
• Жиленко І. Закоханий в Охтирку: До 130-річчя від дня народження М. П. Арцебашева / Ірина Жиленко // Земляки : альманах Сумського земляцтва в Києві. Вип. 5. — Суми : Собор, 2009. — С. 128—131 : іл. —

Примітки

1. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
   d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563
2. Z literatury i sztuki. Potomek Kościuszki (pdf). Naprzód. Organ centralny polskiej partyi socyalno-demokratycznej (PL) . Краків: Ignacy Daszyński. XVIII (195): 3. Липень 1909. Процитовано 1 жовтень 2023. {{}}: Cite має пусті невідомі параметри: |curly= та |dateformat= ()
3. Michael R. Katz in Mikhail Art︠s︡ybashev, Sanin: a novel, Cornell University Press (2001), p. 261
4. Бондаренко М. Корінням із Сумщини: серія ліноритів / М. Бондаренко, О. Капітоненко. — Суми : ФОП Щербина І. В., 2016. — С. 8 : іл.