Аратинга рудоволийРудоволий аратинга Бонайре Охоронний статусНайменший ризик МСОП 3 1 Біологічна класифікаціяДомен Еукар

Аратинга рудоволий

Рудоволий аратинга (Бонайре)

Біологічна класифікація

Домен:	Еукаріоти (Eukaryota)
Царство:	Тварини (Animalia)
Тип:	Хордові (Chordata)
Клас:	Птахи (Aves)
Ряд:	Папугоподібні (Psittaciformes)
Родина:	Папугові (Psittacidae)
Рід:	Eupsittula
Вид:	Аратинга рудоволий

Біноміальна назва

Eupsittula pertinax
(Linnaeus, 1758)

Ареал виду

Підвиди

(Див. текст)

Синоніми

Psittacus pertinax
Aratinga pertinax

Посилання

Вікісховище:	Eupsittula pertinax
Віківиди:	Eupsittula pertinax
МСОП:	22685745
NCBI:	492513

Арати́нга рудоволий (Eupsittula pertinax) — вид папугоподібних птахів родини папугових (Psittacidae). Мешкає в Центральній і Південній Америці та на Карибах. Виділяють низку підвидів.

Підвиди

Виділяють чотирнадцять підвидів:

E. p. ocularis (Sclater, PL & Salvin, 1865) — південно-східна Коста-Рика і південно-західна Панама;
E. p. aeruginosa (Linnaeus, 1758) — північна Колумбія і північно-західна Венесуела;
E. p. griseipecta (Meyer de Schauensee, 1950) — північно-східна Колумбія (басейн річки ^[en]);
E. p. lehmanni (Dugand, 1943) — східна Колумбія;
E. p. arubensis (Hartert, E, 1892) — острів Аруба;
E. p. pertinax (Linnaeus, 1758) — острів Кюрасао;
E. p. xanthogenia (Bonaparte, 1850) — острів Бонайре;
E. p. tortugensis (Cory, 1909) — острів ^[en];
E. p. margaritensis Cory, 1918 — острів Маргарита;
E. p. venezuelae (Zimmer, JT & Phelps, 1951) — північна і центральна Венесуела;
E. p. surinama (Zimmer, JT & Phelps, 1951) — від північно-східної Венесуели до північної Гвіани;
E. p. chrysophrys (Swainson, 1838) — південно-східна Венесуела, центральна і південно-західна Гвіана і сусідні райони Бразилії;
E. p. chrysogenys (Massena & Souancé, 1854) — північно-західна Бразилія (долина Ріу-Негру);
E. p. paraensis (Sick, 1959) — північ центральної Бразилії (долини річок Тапажос і ^[en]).

Поширення і екологія

Рудоволі аратинги мешкають в Коста-Риці, Панамі, Колумбії, Венесуелі, Гаяні, Суринамі, Французькій Гвіані та на Нідерландських Антильських островах, були інтродуковані на Тринідаді, Мартиніці, Домініці, Гваделупі, Сабі, на Віргінських островах та на південній Флориді. Вони живуть в сухих чагарникових, акацієвих і кактусових заростях, в рідколіссях, прибережних пальмових і мангрових заростях, на плантаціях. Живляться насінням, плодами, горіхами, комахами, личинками і квітками. Гніздяться в гніздах деревних термітів, іноді в дуплах дерев. В кладці від 4 до 7 яєць, інкубаційний період становить 23 дні, пташенята покидають гніздо через 6 тижнів після вилуплення.

Збереження

МСОП класифікує цей вид як такй, що не потребує особливих заходів зі збереження. За оцінками дослідників, популяція рудоволих аратинг становить від 5 до 50 мільйонів птахів. Підвид E. p. griseipecta, імовірно, є вимерлим, його представників не спостерігали з 1949 року.

Примітки

BirdLife International (2016). Eupsittula pertinax: інформація на сайті МСОП (версія 2021.3) (англ.) 29 червня 2022
Linnaeus, Carl (1758). Systema Naturae per regna tria naturae, secundum classes, ordines, genera, species, cum characteribus, differentiis, synonymis, locis (Latin) . Т. 1 (вид. 10th). Holmiae (Stockholm): Laurentii Salvii. с. 98.
Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — .
Gill, Frank; Donsker, David (ред.). Parrots, cockatoos. IOC World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 29 червня 2022.

Джерела

Juniper & Parr (1998) Parrots: A Guide to Parrots of the World;
Forshaw (2006) Parrots of the World: An Identification Guide;

Це незавершена стаття з орнітології.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[iucn-1] BirdLife International (2016). Eupsittula pertinax: інформація на сайті МСОП (версія 2021.3) (англ.) 29 червня 2022

[2] Linnaeus, Carl (1758). Systema Naturae per regna tria naturae, secundum classes, ordines, genera, species, cum characteribus, differentiis, synonymis, locis (Latin) . Т. 1 (вид. 10th). Holmiae (Stockholm): Laurentii Salvii. с. 98.

[3] Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — .

[ioc-4] Gill, Frank; Donsker, David (ред.). Parrots, cockatoos. IOC World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 29 червня 2022.