Аптекарський острів

Аптекарський острів — один з островів, розташованих у північній частині дельти річки Неви, що входять до складу Петроградського району міста Санкт-Петербурга, який займає ряд островів. Відділяється від ^[ru] річкою ^[ru], від ^[ru] і ^[ru] островів — ^[ru], від Виборзької сторони — Великою Невкою. Площа острова — близько 2 км².

Аптекарський острів
: зображення відсутнє
Географія
59°58′23″ пн. ш. 30°18′36″ сх. д. / 59.97305555558377677° пн. ш. 30.31000000002777739° сх. д. / 59.97305555558377677; 30.31000000002777739Координати: 59°58′23″ пн. ш. 30°18′36″ сх. д. / 59.97305555558377677° пн. ш. 30.31000000002777739° сх. д. / 59.97305555558377677; 30.31000000002777739
Площа	2 км²
Країна
Росія
(Адм. одиниця)	Санкт-Петербург
Населення
Аптекарський острів Аптекарський острів (Росія)
Аптекарський острів у Вікісховищі

Історія найменування

Фінська назва Корпісаарі (фін. Korpisaari — острів глухого лісу) — острів із дрімучим лісом або Корппісаарі (фін. Korppisaari) — Воронячий острів. Острів має і російські назви — Дикий або Ялиновий острів.

Сучасна назва Аптекарський острів відома з 1726 року, дана за Аптекарським городом, який розташовувався на острові (нині Ботанічний сад).

Загальні відомості

Аптекарський острів з'єднаний із Петроградським сімома мостами: ^[ru], ^[ru], ^[ru], ^[ru], ^[ru], ^[ru] та ^[ru], з Кам'яним островом — ^[ru], з Виборзької стороною — ^[ru] і ^[ru].

Історія

Указом Петра I від 1714 року острів був відданий під потреби Медичної канцелярії і Головної аптеки. Для вирощування лікарських рослин у південно-східній частині острова заклали аптекарський город, що дав назву острову і перетворився згодом у Ботанічний сад і Ботанічний інститут імені В. Л. Комарова РАН. Тут же була побудована «інструментальна хата» — перша в Росії майстерня медичних інструментів, що поклала початок заводу «Червоногвардієць», який існує донині.

Петро I дозволив селитися на острові тільки служителям і робітним людям Медичної канцелярії. Аптекарська слобода носила багатонаціональний характер: крім росіян, на ній жили німці, французи, голландці, що служили в Медичній канцелярії. Острів був «містом у місті»: у нього була навіть своя острівна печатка, чого не мала жодна з петербурзьких частин. Керівником Аптекарської слободи був наглядач, який відводив слобідським жителям ділянки під сінокіс і контролював розпорядки трудового дня.

^[ru] і дача Громова на Аптекарському острові

За царювання Павла I і Олександра I острів стає модною дачною місцевістю, тут будуються аристократичні садиби і закладаються парки. До наших днів частково зберігся ^[ru]. На початку XX століття на острові починається активне будівництво багатоквартирних будинків, створених за проектами кращих архітекторів Росії: В.О. Щуко, Ф. І. Лідваля, М.С. Лялевича.

Серед будівель радянського часу слід відзначити Перший будинок Ленради (арх. Є. А. Левінсон, І. І. Фомін, 1935 р.), комплекс будівель Ленінградського телецентру (арх. ^[ru], А. Д. Кац, В. С. Васильківський, інж. Н. І. Дюбов, 1963 р.) з ^[ru] (1962), Палац молоді (арх. , П. С. Прохоров, В. П. Тропін, 1970-ті роки).

На Аптекарському острові в XIX—XX століттях був розташований ряд промислових підприємств, які нині здебільшого виведені з острова (як ВАТ «Ленполіграфмаш») або закриті і навіть знесені під нову забудову (територія заводу «Електрик» з 2008 р. використовується під будівництво багатоповерхового житлового комплексу «Європа Сіті»).

На острові розташована значна кількість наукових (переважно медичних) навчальних закладів, зокрема два державні внз: ^[ru] (ЛЕТІ) і Санкт-Петербурзький державний хіміко-фармацевтичний університет. Як дослідні й лікувальні установи відомі ^[ru], Інститут мозку людини ім. Н. П. Бехтєрєвої РАН.

14 лютого 1927 року відкрито інститут охорони здоров'я дітей та підлітків (потім НДІ дитячих інфекцій МОЗ Росії, нинішній ). Поблизу розташований федеральний .

З Аптекарським островом пов'язані життя і діяльність І.П. Павлова, О.С. Попова, Ф.І. Шаляпіна, П.А. Столипіна, О.М. Опєкушина, П.М. Філонова, М.Л. Лозінського, М.К. Анікушина, Н.П. Бехтєрєвої.

Загальнодоступні музеї на острові

Ботанічний сад БІН РАН

• Живої природи — Ботанічний сад Ботанічного інституту імені В. Л. Комарова РАН (БІН РАН)
• ^[ru]
• Будинок-музей Ф. І. Шаляпіна — одна з філій Санкт-петербурзького музею театрального і музичного мистецтва
• Музей петербурзького авангарду (Будинок М. В. Матюшина) — одна з філій Музею історії міста
• Музей історії фотографії
• Музей порцеляни та шахів
• Музей історії Інституту експериментальної медицини РАМН
• Культурний центр Майстерня М. К. Анікушина
• Музей Мистецтво віяла
• Меморіальний Кабінет Академіка І. П. Павлова

Див. також

• ^[ru]
• ^[ru]
• ^[ru]
• Аптекарський огород

Примітки

1. Топонімічна енциклопедія Санкт-Петербурга. — СПб.: Інформаційно-видавниче агентство ЛІК, 2002. — С. 47
2. Історія НДІ грипу на сайті інституту. http://influenza.spb.ru/institute/history/ [ 29 вересня 2013 у Wayback Machine.]
3. . Архів оригіналу за 31 березня 2019.
4. Сайт Музею історії міста. Філія. http://www.spbmuseum.ru/themuseum/museum_complex/house_matjushin/ [ 2 квітня 2019 у Wayback Machine.]
5. . Архів оригіналу за 27 квітня 2018. Процитовано 2 квітня 2019.

Література

• Ленинград. Историко-географический атлас. — М. : Главное управление геодезии и картографии при Совете министров СССР, 1981.
• Даринский А. В. География Ленинграда. — Л. : Лениздат, 1982.
• Грибанов В. И., Лурье Л. Я. Аптекарский остров. — Лениздат, 1988. — 176 с. — (Туристу о Ленинграде). — 50 000 екз. — . (обл.)
• Городские имена сегодня и вчера. — 1997. — С. 22.
• Горбачевич К. С., Хабло Е. П. Почему так названы?. — 2002.
• Санкт-Петербург: Энциклопедия. — М. : Российская политическая энциклопедия, 2006.
• С. Е. Глезеров Исторические районы Петербурга от а до я — Глагол, 2006

Посилання

• Аптекарский остров // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. — Т. Ia. (рос. дореф.)