Антиной

Не плутати з Антіноєм — міфічним персонажем.

Божественний Антиной (грец. Ἀντίνοος, лат. Antinous; бл. 111(0111)—130) — грецький юнак, коханець і постійний супутник римського імператора Адріана. Після смерті обожнений ним.

Антіной
лат. Antinous дав.-гр. Ἀντίνοος
Народився	111 Болу, Туреччина
Помер	30 жовтня 130(0130-10-30) Ніл або ^d, Мінья (губернаторство), Єгипет ·утоплення
Поховання	Вілла Адріана
Країна	Стародавній Рим
Діяльність	фаворитизм
Медіафайли у Вікісховищі

Статуя Антиноя з музею Пія-Климента

Життєпис

Антиной був уродженцем малоазійської римської провінції Віфінія. Імовірно, що імператор Адріан помітив красеня-грека під час своєї подорожі Віфінією у 124 році. Імператор відразу закохався у раба та викупив його. Протягом шести-семи років Антиной і Адріан були коханцями. З 128 року юнак перебував при імператорі постійно. Втім через два роки, y жовтні 130, Антиной утопився в Нілі. Його загибель не має однозначного пояснення. Як версії висуваються: убивство хлопця заздрісниками його впливу при дворі; самогубство через ненависть до набагато старшого коханця; ритуальна жертва в честь Адріана; банальний нещасний випадок під час купання. Імператор дуже сильно побивався за Антиноєм. Сучасники свідчать, що він «плакав, як жінка».

Обожнення

Кохання Адріана до Антиноя стало справжнім надбанням матеріальної культури, адже імператор доклав величезних зусиль по возвеличенню свого супутника. Статуї Антиноя своєю кількістю переважають усі інші римської доби.

Після трагічної смерті Антиной був обожнений за наказом Адріана, який ледь не збожеволів із горя. На честь юнака було збудовано місто (лат. Antinopolis), де кожного року проводилися ігри на пам'ять нового бога. Споруджувалися храми, відчеканювалися монети, створювалося сотні картин і скульптур, на яких Антиной був зображений із неземною красою. Кількість зведених статуй перебільшує кількість статуй будь-якого римлянина. Антиноя ототожнювали із єгипетським богом Осірісом, а іноді із грецьким Діонісом. За життя Адріана серед римських вельмож вважалося гарними манерами мати у себе хоча б одне зображення Антиноя. Придворні астрономи виділили Антиною на небі (сьогодні не використовується).

Рання християнська церква створила з цього гомосексуального кохання символ розпусти у своїх політичних цілях боротьби за владу та свідомість людей. Апологети раннього християнства ганили у своїх працях культ Антиноя, бо після смерті коханця Адріан почав гоніння християн.

Галерея

• Антиной у образі Осіріса
• Статуя Антиноя
• Статуя Антиноя в Луврі
• Рельєф із Антиноєм
• Стародавнє римське погруддя Антиноя часів Адріана
• Як Бахус, Ватикан
• Як Бахус, Ватикан
• З Дельфів
• Антиной Мондрагон' у Луврі
• Антиной Екуен, з Вілли Адріана в Тіволі
• Погруддя Антиноя в Палаццо Альтемпс
• Колосальне погруддя з Вілли Адріана, Музеї Ватикану
• Як Бахус, Капітолійські музеї
• The type (Лувр)
• Antinous as a priest of the (Louvre)
• , Національний археологічний музей (Неаполь)
• Капітолійський Антиной, Капітолійські музеї, з Вілли імператора Ардріана
• relief from the collection, Rome
• Relief, as Sylvanus, Національний римський музей
• Голова (бюст сучасний), Берлінське античне зібрання
• Єгипетська статуя Антиноя , Національний археологічний музей (Афіни)
• Антиной у образі Осіріса, знайдена на території вілли Адріана у 18 ст.
• Скульптура Антиноя на прилеглій території Нового палацу в Потсдамі.

Примітки

1. Император Адриан и его любовник Антиной [ 12 червня 2013 у Wayback Machine.] (рос.)
2. Антиной — раб, ставший богом [ 15 серпня 2014 у Wayback Machine.] (рос.)
3. Портреты и люди. Адриан и Антиной [ 18 жовтня 2013 у Wayback Machine.] (рос.)
4. Созвездие Антиноя [ 22 травня 2012 у Wayback Machine.] (рос.)

Бібліографія

• Lambert, R., Beloved and God: The Story of Hadrian and Antinous (New York, 1984)
• Levezow, Über den Antinous (1808)
• Dietrich, Antinoos (1884)
• Laban, Der Gemütsausdruck des Antinoos (1891)
• Antinoüs, A Romance of Ancient Rome, from the German of A. Hausrath, by M. Saftord (New York, 1882)
• Ebers, Der Kaiser (1881).