Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Екзарх Антим I (болг. Екзарх Антим I, в миру Атанас Михайлов Чалик, болг. Атанас Михайлов Чалъков; 1816, Лозенград, Османська імперія — 1 грудня 1888 Видин, Болгарія) — єпископ Константинопольського Патріархату; діяч Греко-болгарської схизми з грудня 1868 року, перший за часом (затверджений Портою) екзарх Болгарського екзархату (1872—1877). Один з лідерів Болгарського Національного Відродження, суспільно-політичний діяч Болгарії.
| Екзарх Антим І Атанас Михайлов Чаликов | ||
 | ||
| ||
|---|---|---|
| 16 лютого 1872 — 17 квітня 1877 | ||
| Церква: | Болгарська православна церква | |
| Попередник: | Іларіон Ловчанський | |
| Наступник: | Йозиф І Болгарський | |
| Альма-матер: | Московська духовна академія і Халкінська семінарія | |
| Діяльність: | політик, православний священник | |
| Народження: | 1816[1][2] Киркларелі, Туреччина | |
| Смерть: | 1 грудня 1888 або 1888[2] Видин, Болгарія | |
| Похований: | Миколаївськиї храм у Видині | |
| Чернецтво: | 1837 | |
| Єп. хіротонія: | 25 травня 1861 | |
| | ||
Біографія
З 1836 роки навчався ремесла кравця в Константинополі. У 1837 році прийняв чернечий постриг в Афонському Хіландарському монастирі; в наступному році був висвячений на диякона і повернувся як таксідіот (монах-збирач пожертвувань) в Лозенград. З 1839 року служив у церкві святого Костянтина в Константинополі.
У 1844 році закінчив грецьке училище в Куручешмі; в 1848 році — з відзнакою Богословське училище на острові Халки.
У 1852 році вступив до Одеської семінарії; у 1856 році завершив курс Московської духовної академії зі ступенем магістра богослов'я.
25 травня 1861 році Патріархом Іоакимом II був хіротонізований в митрополита Преславського.
Відмовився виконувати обов'язки архієрея до тих пір, поки не буде врегульовано церковне питання про становище болгарської пастви. У 1862 році вирушив до Малко-Тирново, а в 1863 році — в Кукуш, де протистояв поширенню уніатства.
На скликаному в 1864 році в Константинополі церковно-народному зібранні відстоював бажання болгарських єпархій на незалежність від Константинопольської Патріархії.
У квітні 1868 року було переведено на Видинську кафедру замість відкликаного через народні обурення грека митрополита Паїсія. Паства єпархії висунула умову розриву відносин з Патріархією, внаслідок чого в грудні 1868 року Антим не згадав ім'я Патріарха на літургії.
Разом з іншими болгарськими єпископами — Іларіоном Макаріопольським, Іларіоном Ловчанський, Панаретом Пловдивським — і іншими духовними і світськими особами брав участь в 1-му Болгарському церковно-народному Соборі в лютому 1871 року в Константинополі, який уклав статут Болгарського екзархату.
16 лютого 1872 року, після вимушеного самовідводу єпископа Макаріопольського Іларіона, був обраний Болгарським екзархом. Відіграє важливу роль у будівництві Екзархату та культурному і освітньому піднесенні болгарського народу.
3 квітня того ж року отримав берат (визнання повноважень від Порти).
Оголосив всі церковні кари Константинополя, накладені на преосвященних, несправедливими, а тому і недійсними, і разом з ними 11 травня 1872 року, день пам'яті святих Мефодія і Кирила, порушуючи заборону Патріарха, звершив літургію у церкві Стефана, на якій зачитав акт, яким проголошувалась автокефалія Болгарської Церкви.
15 травня того ж року Синод під головуванням Константинопольського Патріарха Антима VI позбавив сану екзарха. Скликаний Патріархом Антимієм в серпні того ж року Собор в Константинополі оголосив екзархат схизматичного.
Після придушення Квітневого повстання болгар в 1876 році подав меморандум представникам європейських держав, що свідчив про жорстокості при придушенні повстання. Відмовився спростувати свої слова і 17 квітня 1877 року був зміщений і 17 липня того ж року ув'язнений в Ангорі (нині Анкара).
Після підписання Сан-Стефанського мирного договору, в травні 1878 року був звільнений за амністією і знову очолив Видинська єпархію. У 1879 році був обраний головою Установчих зборів в місті Велико-Тирново, прийняв Тирновську Конституцію.
Антим I помер у Видині 1 грудня 1888 року. Похований в Видинська Миколаївському храмі, де в 1934 році йому був споруджений пам'ятник-мавзолей (у дворі митрополії). На його честь названі села Антимово у Видинському муніципалітеті, Антимово в Тутраканському муніципалітеті та Екзарх Антимово в Карнобатському муніципалітеті. У 2006 році в честь нього була названа вершина екзарха Антима I на острові Сміт в Антарктиці.
Після проголошення в 1945 році автокефалії Болгарської Православної Церкви Константинопольським Патріархатом, останній не дарував прощення екзарху Антиму й іншим болгарським «розкольникам» (як вони були названі в офіційному визначенні Синоду Константинопольського Патріархату).
Примітки
- opac.vatlib.it
- Чеська національна авторитетна база даних
- К. Е. СКУРАТ. История Поместных Православных Церквей [Архівовано 2011-05-19 у Wayback Machine.] Глава: Первые Экзархи
- Архиеп. . Греко-болгарский церковный вопрос и его решение // «Православное Обозрѣніе». 1891. № 11—12, стр. 731.
- Накануне визита в Болгарию Патриарх Варфоломей выдвинул Болгарской Церкви два условия — Новости — Церковно-Научный Центр «Православная Энциклопедия». Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 30 січня 2021.
Література
- Милков Т. Антим първи български екзарх. Пловдив, 1899;
- Балабанов М. Българската колония на един остров // Периодическо списание на Българското книжовно друштва. Браила, 1911. № 71, стр. 313—372;
- Орманджиев И. Антим I български екзарх. София, 1929;
- Патриарх Кирил. Екзарх Антим (1816—1888). София, 1956.
Посилання
- Анфим I [Архівовано 15 січня 2021 у Wayback Machine.] (статья в «Православной энциклопедии»)
- Българските екзарси
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej z imenem Antim Ekzarh Antim I bolg Ekzarh Antim I v miru Atanas Mihajlov Chalik bolg Atanas Mihajlov Chalkov 1816 Lozengrad Osmanska imperiya 1 grudnya 1888 Vidin Bolgariya yepiskop Konstantinopolskogo Patriarhatu diyach Greko bolgarskoyi shizmi z grudnya 1868 roku pershij za chasom zatverdzhenij Portoyu ekzarh Bolgarskogo ekzarhatu 1872 1877 Odin z lideriv Bolgarskogo Nacionalnogo Vidrodzhennya suspilno politichnij diyach Bolgariyi Ekzarh Antim I Atanas Mihajlov Chalikov Ekzarh Bolgarskij 16 lyutogo 1872 17 kvitnya 1877 Cerkva Bolgarska pravoslavna cerkva Poperednik Ilarion Lovchanskij Nastupnik Jozif I Bolgarskij Alma mater Moskovska duhovna akademiya i Halkinska seminariya Diyalnist politik pravoslavnij svyashennik Narodzhennya 1816 1 2 Kirklareli Turechchina Smert 1 grudnya 1888 1888 12 01 abo 1888 2 Vidin Bolgariya Pohovanij Mikolayivskiyi hram u Vidini Chernectvo 1837 Yep hirotoniya 25 travnya 1861 Antim I u Vikishovishi Zmist 1 Biografiya 2 Primitki 3 Literatura 4 PosilannyaBiografiyared Z 1836 roki navchavsya remesla kravcya v Konstantinopoli U 1837 roci prijnyav chernechij postrig v Afonskomu Hilandarskomu monastiri v nastupnomu roci buv visvyachenij na diyakona i povernuvsya yak taksidiot monah zbirach pozhertvuvan v Lozengrad Z 1839 roku sluzhiv u cerkvi svyatogo Kostyantina v Konstantinopoli U 1844 roci zakinchiv grecke uchilishe v Kurucheshmi v 1848 roci z vidznakoyu Bogoslovske uchilishe na ostrovi Halki U 1852 roci vstupiv do Odeskoyi seminariyi u 1856 roci zavershiv kurs Moskovskoyi duhovnoyi akademiyi zi stupenem magistra bogoslov ya 25 travnya 1861 roci Patriarhom Ioakimom II buv hirotonizovanij v mitropolita Preslavskogo Vidmovivsya vikonuvati obov yazki arhiyereya do tih pir poki ne bude vregulovano cerkovne pitannya pro stanovishe bolgarskoyi pastvi U 1862 roci virushiv do Malko Tirnovo a v 1863 roci v Kukush de protistoyav poshirennyu uniatstva Na sklikanomu v 1864 roci v Konstantinopoli cerkovno narodnomu zibranni vidstoyuvav bazhannya bolgarskih yeparhij na nezalezhnist vid Konstantinopolskoyi Patriarhiyi U kvitni 1868 roku bulo perevedeno na Vidinsku kafedru zamist vidklikanogo cherez narodni oburennya greka mitropolita Payisiya Pastva yeparhiyi visunula umovu rozrivu vidnosin z Patriarhiyeyu vnaslidok chogo v grudni 1868 roku Antim ne zgadav im ya Patriarha na liturgiyi Razom z inshimi bolgarskimi yepiskopami Ilarionom Makariopolskim Ilarionom Lovchanskij Panaretom Plovdivskim i inshimi duhovnimi i svitskimi osobami brav uchast v 1 mu Bolgarskomu cerkovno narodnomu Sobori v lyutomu 1871 roku v Konstantinopoli yakij uklav statut Bolgarskogo ekzarhatu 16 lyutogo 1872 roku pislya vimushenogo samovidvodu yepiskopa Makariopolskogo Ilariona buv obranij Bolgarskim ekzarhom Vidigraye vazhlivu rol u budivnictvi Ekzarhatu ta kulturnomu i osvitnomu pidnesenni bolgarskogo narodu 3 kvitnya togo zh roku otrimav berat viznannya povnovazhen vid Porti Ogolosiv vsi cerkovni kari Konstantinopolya nakladeni na preosvyashennih nespravedlivimi a tomu i nedijsnimi i razom z nimi 11 travnya 1872 roku den pam yati svyatih Mefodiya i Kirila porushuyuchi zaboronu Patriarha zvershiv liturgiyu u cerkvi Stefana na yakij zachitav akt yakim progoloshuvalas avtokefaliya Bolgarskoyi Cerkvi 3 15 travnya togo zh roku Sinod pid golovuvannyam Konstantinopolskogo Patriarha Antima VI pozbaviv sanu ekzarha 4 Sklikanij Patriarhom Antimiyem v serpni togo zh roku Sobor v Konstantinopoli ogolosiv ekzarhat shizmatichnogo Pislya pridushennya Kvitnevogo povstannya bolgar v 1876 roci podav memorandum predstavnikam yevropejskih derzhav sho svidchiv pro zhorstokosti pri pridushenni povstannya Vidmovivsya sprostuvati svoyi slova i 17 kvitnya 1877 roku buv zmishenij i 17 lipnya togo zh roku uv yaznenij v Angori nini Ankara Pislya pidpisannya San Stefanskogo mirnogo dogovoru v travni 1878 roku buv zvilnenij za amnistiyeyu i znovu ocholiv Vidinska yeparhiyu U 1879 roci buv obranij golovoyu Ustanovchih zboriv v misti Veliko Tirnovo prijnyav Tirnovsku Konstituciyu nbsp Pam yatnik mavzolej nad mogiloyu ekzarha Antima I v Vidini Antim I pomer u Vidini 1 grudnya 1888 roku Pohovanij v Vidinska Mikolayivskomu hrami de v 1934 roci jomu buv sporudzhenij pam yatnik mavzolej u dvori mitropoliyi Na jogo chest nazvani sela Antimovo u Vidinskomu municipaliteti Antimovo v Tutrakanskomu municipaliteti ta Ekzarh Antimovo v Karnobatskomu municipaliteti U 2006 roci v chest nogo bula nazvana vershina ekzarha Antima I na ostrovi Smit v Antarktici Pislya progoloshennya v 1945 roci avtokefaliyi Bolgarskoyi Pravoslavnoyi Cerkvi Konstantinopolskim Patriarhatom ostannij ne daruvav proshennya ekzarhu Antimu j inshim bolgarskim rozkolnikam yak voni buli nazvani v oficijnomu viznachenni Sinodu Konstantinopolskogo Patriarhatu 5 Primitkired a b opac vatlib it d Track Q84353965 a b v g Cheska nacionalna avtoritetna baza danih d Track Q13550863 K E SKURAT Istoriya Pomestnyh Pravoslavnyh Cerkvej Arhivovano 2011 05 19 u Wayback Machine Glava Pervye Ekzarhi Arhiep Makarij Greko bolgarskij cerkovnyj vopros i ego reshenie Pravoslavnoe Obozrѣnie 1891 11 12 str 731 Nakanune vizita v Bolgariyu Patriarh Varfolomej vydvinul Bolgarskoj Cerkvi dva usloviya Novosti Cerkovno Nauchnyj Centr Pravoslavnaya Enciklopediya Arhiv originalu za 5 bereznya 2016 Procitovano 30 sichnya 2021 Literaturared Milkov T Antim prvi blgarski ekzarh Plovdiv 1899 Balabanov M Blgarskata koloniya na edin ostrov Periodichesko spisanie na Blgarskoto knizhovno drushtva Braila 1911 71 str 313 372 Ormandzhiev I Antim I blgarski ekzarh Sofiya 1929 Patriarh Kiril Ekzarh Antim 1816 1888 Sofiya 1956 Posilannyared Anfim I Arhivovano 15 sichnya 2021 u Wayback Machine statya v Pravoslavnoj enciklopedii Blgarskite ekzarsi Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Antim I ekzarh Bolgariyi amp oldid 40619332