У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем див Антонюк Андрі й Дани лович Антоню к 15 жовтня 1943 Первомайсь

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем: див. Антонюк.

Андрі́й Дани́лович Антоню́к (15 жовтня 1943, Первомайськ — 16 квітня 2013, Миколаїв) — український живописець; член Спілки радянських художників України з 1970 року. Лауреат Державної премії України імені Тараса Шевченка за 1994 рік; народний художник України з 2007 року (детальніше ^[⇨]). Батько художника Данила Антонюка.

Антонюк Андрій Данилович



Народження	15 жовтня 1943(1943-10-15) Первомайськ, Одеська область, Українська РСР, СРСР
Смерть	16 квітня 2013(2013-04-16) (69 років)
	Миколаїв, Україна
Поховання	Миколаївське центральне міське кладовище
Країна	СРСР Україна
Навчання	Одеське художнє училище (1962)
Діяльність	художник
Вчитель	Ацманчук Олександр Павлович і Єгорова Тамара Іванівна
Член	Спілка радянських художників України
Діти	Антонюк Данило Андрійович
Нагороди	Премія імені Василя Стуса (1993)

Біографія

Народився 15 жовтня 1943 року (за паспортом, а за даними метричної книги, і як він сам говорив, 13 жовтня 1941 року) на Богополі, передмісті міста Первомайська Миколаївської області (нині Україна). Юнацькі роки пройшли в Богополі, навчався у середній школі № 17. 1962 року закінчив Одеське художнє училище, де навчався у Олександра Ацманчука, Тамари Єгорової.

Після закінчення училища працював у Мукачеві; у 1965—1971 роках — в Одесі в Художньому фонді; з 1971 року — у Миколаєві, де мешкав у будинку на проспекті Леніна, № 96, квартира № 9. Помер у Миколаєві 16 квітня 2013 року. Похований у Миколаєві на міському цвинтарі.

Творчість

Працював у галузі станкового живопису у різних техніках (олійні фарби, темпера, акварель). Ранні картини художника відзначаються м'яким, емоційним живописом; пізніше в його полотнах з'являються соціально-психологічні, філософські та в кінці 1980-х — на початку 1990-х язичницькі мотиви, православна тематика поєднується з мотивами дохристиянських вірувань. Серед робіт:

«Карпатський мотив» (1966);
«Рідна земля» (1969);
«Вікно» (1970);
диптих «Моя земля» (1971);
«Весна» (1974);
«Моя Венеція» (1980);
«На Бузі» (1987);
«На Голгофу. Екологія» (1987);
«Хорали Максима Березовського» (1988);
«Учителю, хто ми?» (1988);
«Богопільська мадонна» (1989);
«Свято моєї душі» (1990);
«Ілларіон» (1991);
«День мого народження» (1991—1992);
«Прийдіть і поклоніться» (1992);
«Підростай наш сину» (1992);
«Бандурист» (1993);
«Молодий князь Володимир та його мати рабиня Малуша» (1994);
«Благословення життя» (1994);
«Атлантида-Україна» (1997);
«Митрополит Іларіон»;
«Журавлі»;
«Біла брама»;
«Біля джерела»;
«Юрій Кондратюк»;
«Через віки»;
«На Синюсі»;
«Вечірня молитва»;
«Селянський Влас»;
«Різдво на Богополі»;
«Цар Колос»;
«Радість весни»;
«Наближення Різдва»;
«Король Лір»;
«Тривога»;
«Селянська хата…»;
«Воздвиження хреста (Олександр Мень)»;
«Щедра осінь»;
«Почута молитва»;
«Святковий день»;
«Коляда»;
«Блакитний очіпок»;
«Ранок на Богополі (тиха молитва)»;
«Трійця на морі»;
«Великдень на Лимані»;
«Феофан Прокопович»;
«В казематі (Тарас Шевченко)»;
«Учителю, хто ми?»;
«Поклоніння землі та водам»;
«Квітковий Спас»;
«Мамина весна»;
«Мамині лампади»;
«Розмова з Всесвітом»;
«Сурми глас. Пересторога»;
«Покрова»;
«Щедрий жебрак»;
«Дана»;
«СвятоТрійці на морі»;
«Ранок на Лимані»;
«Ігор Тальков»;
«Лелека»;
«Музика Лиману»;
«Україна-Русь непереможна»;
«Сліпий музикант»;
«Маковії»;
«Франсуа Війон»;
«Чумаки»;
«Щедрий жебрак»;
«Чиста вода»;
«Щасливе літо»;
«Благословення (мама)»;
«Лель»;
«Спасіння Ангелом (Ной)»;
«На том берегу»;
«Космічна фантазія»;
«До місяця»;
«Грай, бандуро»;
«Золоті Колоски 47 року»;
«Золота Покрова»;
«Почута молитва»;
«Бабусине світло»;
«До царя Колоса»;
«Пам'ять Мігії»;
«Трійця»;
«Пошли йому долю»;
«Кам'яний міст»;
«Руде телятко»;
«Пам'ятаємо»;
«Ой учора із Вечора…»;
«Білобог»;
«Спас»;
«Свято»;
«Ангел світла»;
«Богопольські дзвони»;
«Та, що запалює зорі»;
«Пам'яті Валентина Алтанця»;
«Мамина молитва»;
«Тиха молитва»;
«Зоряне молоко»;
«Чорноморський Тартарен»;
«Бабусине світло»;
«Ой, в полі, там плужок оре…»;
«Різдвяна читанка»;
«Колядники»;
«Ідіть до нас кутю їсти…»;
«Дажбог»;
«Три тополі»;
«Благословенна земля»;
«Біля журавля»;
«Біля води-Дани»;
«Бог у всьому»;
«Великий плуг»;
«У маминій хаті»;
«Великдень»;
«Гайдамаки»;
«Вознесіння»;
«Весілля поета»;
«Гонило»;
«Пливе човен…»;
«Пієта»;
«Моя бабуся»;
«Золота корона»;
«Козацьке море»;
«Зачарований ліс»;
«Данилко»;
«Підростай, наш сину!»;
«Жива вода»;
«Селянський Христос»;
«Прошу прощення»;
«Зоряний хлопчик»;
«Дві долі»;
«Чекання»;
«Освячення на морі»;
«Діоген»;
«Благословенні чисті серцем»;
«Світло на воді».

Брав активну участь в численних республіканських, всесоюзних і зарубіжних виставках. Персональні виставки і окремі роботи художника експонувалися в Угорщині, Чехії, Словаччині, Болгарії, Польщі, Іспанії, КНР, Канаді, США, країнах Латинської Америки, Ізраїлі, Японії, містах — Москві, Шанхаї, Мюнхені, Женеві, Лондоні, Парижі, зокрема:

1966 — Республіканська виставка «Карпатські мотиви».
1968 — Всесоюзна художня виставка «50 років ВЛКСМ», «Май 1945».
1968 — Одеса, персональна виставка.
1968—1969 — Одеса — обласна виставка «Хліб-сіль», «Вікно», «Рідна земля».
1969 — Республіканська і Всесоюзна виставка акварелі «Сім'я».
1969 — Одеса, персональна виставка.
1970 — Москва, Всесоюзна виставка.
1971 — Київ, виставка молодих художників України.
1972 — Херсон, персональна виставка.
1972 — Київ — Республіканська виставка акварелі, «Дідусь».
1972 — Москва — Всесоюзна виставка акварелі.
1973 — Київ — виставка «Квітуча Україна», «В поле».
1973—1974 — Одеса, квартирні виставки (персональні). організовані В. Асрієвим.
1975 — Київ — виставка акварелі «Каласі», «Пам'ять», «Весна».
1975 — м. Мінськ — Всесоюзна виставка акварелі.
1975 — Москва, виставка незалежного українського мистецтва («сахарівська виставка»), що набула широкого резонансу завдяки передачам «Голос Америки», «Радіо свободи», «Німецька хвиля».
1978 — Москва — Всесоюзна виставка акварелі «Гайдамаки».
1980 — Одеса, персональна виставка.
1981 — Одеса, персональна виставка.
1983 — Первомайськ, виставка «Палітра земляків».
1984 — Миколаїв — обласна виставка «40 років визволення Миколаєва від німецько-фашистських загарбників».
1985 — Миколаїв — обласна виставка «40 років Перемоги».
1986 — Львів, персональна виставка.
1987 — Миколаїв — обласний художній музей ім. В. В. Верещагіна. Персональна виставка.
1989 — Вознесенськ, виставка.
1989 — Київ, персональна виставка.
1989 — Пряшів (Словаччина), персональна виставка.
1991 — Варшава, виставка.
1992 — Миколаїв, «Різдвяна виставка».
1993 — Київ, персональна виставка.
1993 — Миколаїв, ювілейна виставка до 50-річчя майстра.
1994 — Торонто (Канада), персональна виставка.
1997 — Львів, персональна виставка до Дня міста.
1998 — Миколаїв — м. Одеса, персональна виставка.
1999 — Миколаїв. Виставка «Шолом-Алейхем на Богополі».
2000 — Одеса, персональна виставка.
2001 — Миколаїв, родинна виставка Антонюків.
2003 — Київ — Національний музей образотворчого мистецтва. Персональна виставка.
2003 — Миколаїв, родинна виставка Антонюків.
2005 — Київ — виставка «Свіча роду».
2005 — Київ — персональна виставка в галереї «Софія».
2005 — Київ. «Свіча роду».
2005 — Чикаго (США). Персональна виставка.
2006 — Київ — персональна виставка. Національний музей образотворчого мистецтва.
2007 — Миколаїв, Одеса — персональна виставка. Міська галерея — «Боже поле».
2007 — Миколаїв. «Наша Батьківщина в образотворчому мистецтві ХХ ст.»
2008 — Одеса, вернисаж в музеї західного і східного мистецтва.
2009 — Миколаїв, родинна виставка Антонюків.
2010 — Миколаїв, виставка.
2011 — Миколаїв, виставка «Ми — пам'ять», присвячена дружині.
2011 — Шанхай (Китай), виставка до 20-річчя незалежності України.
2012 — Миколаїв. Виставка Андрія та Данила Антонюків «Сльоза аркасового лева».
2012 — Чикаго (США), виставка.
2013 — Київ, виставка «Боже поле Андрія Антонюка: до 70-річчя автора».

15 жовтня 2013 року у Миколаївському художньому музеї імені Василя Верещагіна була відкрита посмерта персональна виставка живопису, присвячена 70-річчю Андрія Антонюка. на виставці було представлено близько 100 картин художника, серед який остання, незавершена картина Антонюка, на якій митець зобразив себе зі своєю дружиною.

Твори художника зберігаються у Національному художньому музеї України в Києві, Державній Третьяковській галереї у Москві, Мадридській галереї.

Відзнаки

1986 — Премія «Золотий Тризуб»;
1989 — Заслужений художник УРСР;
1993 — Премія імені Василя Стуса;
1994 — Державна премія України імені Тараса Шевченка (за серію картин останніх років: «Митрополит Іларіон», «Феофан Прокопович», «В казематі (Тарас Шевченко)», «Учителю, хто ми?», «Поклоніння землі та водам», «Богопільська мадонна», «Розмова з Всесвітом», «Сурми глас. Пересторога»);
1996, 1998 — Почесне звання «Городянин року»;
1997 — Лауреат Міжнародного фестивалю «Український світ»;
2000 — Срібна медаль Національної Академії мистецтв України;
2001 — Диплом «Золота фортуна»;
2002 — Золота медаль Національної Академії мистецтв України;
2005 — Ювілейна медаль до 60-річчя ООН;
2006 — Почесне звання «Людина року»;
2006, 16 вересня — Почесний громадянин міста Первомайська.
2007 — Народний художник України.

Вшанування

На честь митця названі вулиці у та ;
У Миколаєві створено сквер імені Андря Антонюка на Центральному проспекті, за 100 метрів від будинку де мешкав художник.
Життю й творчості художника присвячена експозиція музею історії Первомайської середньої школи № 17, яку він закінчив.
Згідно рішення Миколаївської міської ради № 991 від 24 листопада 2017 року, на будинку № 96 по Центральному проспекту у Миколаєві, де мешкав художник, 16 квітня 2018 року встановлено меморіальну дошку. В ній використані мотиви творів Андрія Антонюка. Автори — художник Володимир Бахтов та дизайнер Віктор Покосенко.

Примітки

Тасинкевич, Марина. . Архів оригіналу за 2 лютого 2017.
Меморіальна дошка народному художнику України Антонюку Андрію Даниловичу / Управління з питань культури та охорони культурної спадщини Миколаївської міської ради
Велика українська енциклопедія, 2016.
Антонюк Андрій Данилович / Довідник членів Спілки художників України. Київ. 1998. С. 6.
Антонюк Андрій Данилович / Миколаївська обласна бібліотека для дітей імені Віктора Лягіна.
Николаевцам представили бессмертное творчество маэстро Антонюка// НикВести [ 2 листопада 2013 у Wayback Machine.], 15 жовтня 2013
Антонюк Андрій Данилович / Комітет з Національної премії України імені Тараса Шевченка.
. Архів оригіналу за 8 березня 2016. Процитовано 15 лютого 2013.
Указ Президента України від 20 березня 2007 року № 226/2007 «Про відзначення державними нагородами України»
. www.mk.gov.ua. Архів оригіналу за 16 серпня 2016. Процитовано 23 липня 2016.
В Николаеве появится сквер им. Андрея Антонюка — народного художника Украины / inshe.tv. 30 січня 2015 (рос.)

Бібліографія

Книги

Антонюк Андрій Данилович // Митці України : Енциклопедичний довідник / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992. — С. 28. — . [Архівовано з першоджерела 12 вересня 2022.];
. Антонюк Андрій Данилович // Мистецтво України: Енциклопедія в 5 томах. / А. В. Кудрицький, відповідальний редактор. — К.: «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1995. — Т. 1 : А — В. — С. 70. — ISBN 5-88500-27-1.;
Антонюк Андрій Данилович // Мистецтво України : Біографічний довідник / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1997. — С. 23. — .;
Антонюк Андрій Данилович // Хто є хто в Україні. — Київ : К.І.С., 1997. — С. 19. — .;
Шевченківські лауреати. 1962–2001 : енциклопедичний довідник / автор-упор. М. Г. Лабінський ; вступ. слово І. М. Дзюби. — К. : Криниця, 2001. — С. 24. — .;
В. В. Малина, О. О. Катюха. Антонюк Андрій Данилович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001. — Т. 1 : А. — С. 587. — .;
''Кремінь, Т. Золоті лампади українського степу / Т. Кремінь // Лампада над Синюхою: альбом-антологія / А. Антонюк, Д. Кремінь ; літ. ред. Т. Кремінь. — Миколаїв, 2007. — С. 3-7.;
Шитюк М. М., Горбуров Є. Г., Горбуров К. Є. — Миколаїв: Видавець П. М. Шамрай, 2012. — 275с. — С. 11—14;
Антонюк, Андрій Данилович // Велика українська енциклопедія : [у 30 т.] / проф. А. М. Киридон (відп. ред.) та ін. — К. : ДНУ «Енциклопедичне видавництво», 2018— . — .

Бібліографічні покажчики

Антонюк Андрей Данилович // Человек года. Горожанин года (1996—2009): библиогр. справочник. — 11-е изд., доп. — Николаев, 2009. — С. 15–16.;
Всесвіт Андрія Антонюка: біобібліогр. покажч. / склад.: М. Тасинкевич, А. Шевченко ; вступ. ст. Т. Креміня ; Миколаїв. обл. універс. наук. б-ка ім. О. Гмирьова ; ред.: Т. Астапенко, Л. Голубенко. — Миколаїв, 2013. — 50 с.

Статті з періодичних видань

Кремінь, Д. Життя і житіє Андрія Антонюка / Д. Кремінь // Южанинъ. — 2006. — 11 жовт. — С. 1-2.;
Тарасенко, А. Ясновидющі очі Андрія Антонюка / А. Тарасенко // Образотворче мистецтво. — 2007. — № 4. — C. 118—121.;
Андрей Антонюк: «Главное — всегда оставаться человеком» // Вечерний Николаев. — 2007. — 24 февр.;
Мигеевский метеорит с Богополя // Николаев за неделю. — 2007. — 25 февр.-3 марта (№ 1). — С. 1-3.;
Креминь, Д. Николаевец Андрей Антонюк стал народным художником Украины / Д. Креминь // Николаевские новости. — 2007. — 28 марта.;
Наточа, Е. Душа творца перед лампадой / Е. Наточа // Вечерний Николаев. — 2007. — 2 окт.;
Войтова, Н. Андрій Антонюк: «Головне в житті — це любов, справжня, щира, самовіддана» / Н. Войтова, Д. Войтов // Горожанин. — 2008. — № 8. — C. 12-13.;
Кремінь, Д. Вічна загадка любові / Д. Кремінь // Рідне Прибужжя. — 2009. — 26 трав.;
Кремінь, Т. З обійнятих любов'ю літ на Богополі / Т. Кремінь // Українська література в загальноосвітній школі. — 2011. — № 10. — С. 48-49.;
Тасинкевич-Кирилюк, М. Боже поле Андрія Антонюка / М. Тасинкевич-Кирилюк // Рідне Прибужжя. — 2014. — 17 квіт. — С. 8. ; Южная правда. — 2014. — № 45.

Відео

художник Андрей Антонюк на YouTube

[1] Тасинкевич, Марина. . Архів оригіналу за 2 лютого 2017.

[УОКС-2] Меморіальна дошка народному художнику України Антонюку Андрію Даниловичу / Управління з питань культури та охорони культурної спадщини Миколаївської міської ради

[FOOTNOTEВелика_українська_енциклопедія2016-3] Велика українська енциклопедія, 2016.

[4] Антонюк Андрій Данилович / Довідник членів Спілки художників України. Київ. 1998. С. 6.

[МБ-5] Антонюк Андрій Данилович / Миколаївська обласна бібліотека для дітей імені Віктора Лягіна.

[6] Николаевцам представили бессмертное творчество маэстро Антонюка// НикВести [ 2 листопада 2013 у Wayback Machine.], 15 жовтня 2013

[7] Антонюк Андрій Данилович / Комітет з Національної премії України імені Тараса Шевченка.

[8] . Архів оригіналу за 8 березня 2016. Процитовано 15 лютого 2013.

[9] Указ Президента України від 20 березня 2007 року № 226/2007 «Про відзначення державними нагородами України»

[10] . www.mk.gov.ua. Архів оригіналу за 16 серпня 2016. Процитовано 23 липня 2016.

[11] В Николаеве появится сквер им. Андрея Антонюка — народного художника Украины / inshe.tv. 30 січня 2015 (рос.)