Анджело Дібона (італ. Angelo Dibona; 7 квітня 1879, Кортіна-д'Ампеццо, Італія — 21 квітня 1956, там же) — італійський гірський провідник, альпініст й інструктор з гірських лиж. Здобув популярність як піонер сходжень за складними маршрутами в Доломітових Альпах на початку XX століття. Також здійснив кілька примітних сходжень в інших регіонах Альп. Загалом здійснив близько 70 першопроходжень. На його честь названо вершину Егюй-Дібона заввишки 3130 метрів над рівнем моря у гірському масиві [en] у Франції, а також вежа Дібона на піку Попена в Італії.
Анджело Дібона | |
---|---|
Народився | 7 квітня 1879 Кортіна-д'Ампеццо, Провінція Беллуно, Венето, Італія |
Помер | 21 квітня 1956 (77 років) Кортіна-д'Ампеццо, Провінція Беллуно, Венето, Італія |
Країна | Італія Королівство Італія |
Діяльність | альпініст, Гірський провідник |
Знання мов | італійська |
|
Біографія
Народився в Кортіна-д'Ампеццо, Італія, 7 квітня 1879 року в сім'ї Луїджі Дібона та Венеранди Дімаї. Дід Анджело по материнській лінії, [it] (1819—1880), був гірським провідником і працював з відомим австрійським альпіністом Паулем Громанном, зробивши з ним кілька перших сходжень у Доломітових Альпах.
Дібона навчався в початковій школі у Кортіна-д'Ампеццо, потім вступив до школи мистецтв Кортіни. Однак незабаром він закинув навчання, і до 1900 року встиг побути пастухом, ювеліром і візником. У 1900 році вступив на службу в піхотний корпус [en] в Інсбруку, в якому пробув до 1903 року.
З 1907 року працював гірським провідником, супроводжуючи альпіністів і здійснюючи сходження в Альпах.
У 1910 році Анджело Дібона одружився з Анджеліною де Занною. У пари було шестеро дітей.
У 1911 році Дібона, Целестіно де Занна та Бортоло Барбарія стали першими у Кортіна-д'Ампеццо інструкторами з гірських лиж.
Під час Першої світової війни Дібона був знову призваний до Кайзерєгера. Брав участь у битвах при Ізонцо, [en], Ортлесі та [it] за Австро-Угорщину. Потім його перевели у Валь-Гардену, де виконував роль інструктора та військового провідника. Після закінчення Першої світової війни продовжив працювати гірським провідником.
Дібона помер 21 квітня 1956 року в Кортіна-д'Ампеццо у віці 77 років.
Альпіністська кар'єра
Дібона був одним із найсильніших альпіністів свого часу та піонером першопроходжень складних маршрутів у Доломітах на початку XX століття. За свою кар'єру гірського гіда він здійснив близько 70 першопереходжень, багато з яких не тільки мали максимальну складність для свого часу, але й зараз вважаються дуже складними та мають категорії складності IV і більше за класифікацією UIAA. Сучасники відзначали, що Анджело Дібона вмів миттєво оцінювати маршрут і бачити його ключові точки, мав неабияку фізичну силу та техніку. Дібона був прихильником «чистого стилю» в альпінізмі (основоположником якого є австрійський альпініст Пауль Пройс) там, де це було можливо («чистий стиль» має на увазі сходження на вершини без допоміжного альпіністського спорядження, зокрема без використання штучних точок опори або страховки). Анджело використовував мінімальне спорядження на дуже складних маршрутах або за вимогами клієнтів, яких він супроводжував як провідник.
У 1903 році Дібона подав першу заявку на отримання ліцензії гірського провідника. Протягом двох наступних років його заявки відхилялися, і тільки у 1905 році Дібона офіційно з'явився у списку провідників у статусі портера. А 22 липня 1907 року, після проходження тритижневого курсу у Філлах, він отримав ліцензію гірського провідника.
Відразу після отримання ліцензії гірського провідника Дібона здійснив перше складне сходження на вершину Торре-Лео в масиві [it] спільно з альпіністом Йоганом фон Пауером. Цього ж року Дібона здійснив низку непростих сходжень з майбутнім королем Бельгії Альбертом на вершини Пунта-Фіамес, Чима-Піколла та Чима-Овест-ді-Лаваредо у гірському масиві Тре Чіме ді Лаваредо.
У 1908 році Дібона почав низку першопроходжень, це тривало аж до Першої світової війни. 11 серпня 1908 року Дібона, спільно з Агостіно Верзі й англійцями Едвардом Альфредом Бруном і Гансоном Келлі Корнінгом, здійснив першопроходження західної стіни вершини [it] (довжиною 350 метрів, III та IV категорії складності з елементами V+ ближче до кінця). За 9 днів, 20 серпня 1908 року, ця ж четвірка зробила складне сходження на Східну Башту гірського масиву [it], пройшовши 600-метровий маршрут категорії складності V+. Цього ж року Дібона здійснив перше сходження (одночасно став першим соло-сходженням) на вежу Дібона (названу на його честь) на піку [it] в Італії за маршрутом V+ категорії складності.
У 1909 році Дібона почав співпрацю з австрійськими альпіністами братами Максом і Гуідо Маєрами й італійським провідником [it]. Ця четвірка на найближчі роки стала однією з найуспішніших зв'язок альпіністів у Європі. У 1909 році вони пройшли загалом вісім нових маршрутів у [it] і на Мармоладі, включно з серйозними маршрутами північною стіною вершини Торре-Фіскаліна та північним ребром вершини [de]. Також цього року Анджело Дібона пройшов новий маршрут північно-східним ребром на найвищу вершину масиву Тре Чіме ді Лаваредо IV категорії складності.
У 1910 році Дібона здійснив дев'ять перших нових маршрутів спільно з братами Маєр і Ріцці. Одним із найпримітніших маршрутів, який вони пройшли, було сходження північною стіною вершини [it], яка на той момент залишалася однією з найскладніших непройдених стін у Доломітах. Маршрут це 800 метрова вертикальна стіна та за сучасними оцінками має V/V+ категорії складності. Також вони пройшли маршрути на Іннеркофлер, який сам Дібона вважав складнішим, ніж сходження на Чіма-Уна, північну стіну Кро-дель-Альтіссімо у гірському масиві Брента за маршрутом V+/VI категорії складності з використанням трьох гачків на 700-метровій стіні на 700-метровій стіні, та маршрут IV+ категорії складності західною стіною південного піка в масиві [it].
1911 рік приніс зв'язці Дібона-Маєр-Маєр-Ріцці ще 10 нових першопроходжень. Серед них особливо виділявся новий маршрут північною стіною вершини Сассолунго, пройдений 21 липня 1911 року — понад 1000 метрів вертикального лазіння з елементами V+ категорії складності. У середині серпня вони пройшли новий маршрут на вершину Лалідерванд, який Дібона вважав, поряд зі сходженням на Іннеркофлер, одним із двох складних маршрутів, які він коли-небудь проходив. Зважаючи на погану погоду, їм довелося провести ніч на платформі на стіні. Загалом сходження зайняло 21 годину, за які вони пройшли 1400 метрів стіни за маршрутом IV/V категорії складності з використанням мінімуму спорядження. Гуідо Маєр назвав цей маршрут «найскладнішим в Альпах». Також у 1911 році вони пройшли нові маршрути на [it], Чіма-Попера (обидві протяжністю 700 метрів, IV/V категорії складності), і [it] (1000 метрів, IV+ категорія складності, у цьому сходженні також брав участь портер Ігнац Шранцгофер).
У 1912 році Дібона, брати Маєри та Ріцці звернули свою увагу за межі Доломітових Альп і відвідали Альпи Дофіне, де зробили першопроходження південною, найскладнішою стіною вершини [en] у масиві [en] у Франції (маршрут протяжністю 1300 метрів, V+ категорія складності). Першу спробу пройти цю стіну робили ще брати Отто та [en] та Карл Шульц у 1885 році, але вона закінчилася невдало: маршрут пройти не вдалося, а Еміль загинув.
1913 року четвірка розпалася — з Дібона залишився лише Гуїдо Маєр. Удвох вони продовжили сходження в Альпах Дофіні та на Монблані. 27 червня 1913 року вони здійснили перше сходження на вершину Пен-дю-Сукр. Згодом, вершина була перейменована на честь Дібона й отримала назву [en]. 1 липня 1913 року вони пройшли новий маршрут північним ребром на центральну вершину масиву (протяжністю 800 метрів, IV категорія складності). Також в Альпах Дофіне вони пройшли новий маршрут північно-західною стіною вершини Дом-де-ніж-дез-Екрен (V категорія складності). Потім Дібона та Гуїдо перемістилися на Монблан, де також здійснили кілька першопроходжень, включно з новим маршрутом, пройденим 23 серпня 1913 року, північно-східним гребенем на вершину [fr] маршрут нині має назву маршрут Дібона-Маєра).
Перша світова війна перервала заняття альпінізмом для Анджело Дібона. Після повернення з фронту, він продовжив працювати гірським провідником й інструктором з гірських лиж, але знизив активність у першопроходженні складних маршрутів, здійснивши у наступні роки лише кілька. Найпомітнішим із них — сходження південно-західною стіною вершини [en] у 1934 році (завдовжки 800 метрів, IV+ категорія складності). Своє останнє першопроходження Анджело Дібона здійснив у віці 65 років, 28 липня 1944 року північною стіною вершини Пунта-ді-Мічеле.
Пам'ять
На головній площі Кортіна-д'Ампеццо, яка нині має назву Анджело Дібона, йому встановлено пам'ятник, виконаний італійським скульптором Аугусто Мурером у 1976 році. На честь Анджело Дібона названо вершину Егюй-Дібона заввишки 3130 метрів над рівнем моря у гірському масиві Дез-Екрен у Франції, а також вежу Дібона на піку Попена в Італії.
Анджело Дібона був поміщений у список 10 найкращих гірських провідників усіх часів за версією «The Mountain Encyclopedia».
Примітки
- Alessandro Gogna. Angelo Dibona (PDF) (італ.). Club Alpino Italiano Società Escursionisti Milanesi. (PDF) оригіналу за 4 вересня 2016. Процитовано 29 липня 2019.
- Italo Zandonella Callegher. Vita e imprese di un mito : [ 29 липня 2019] : ( )[італ.] // Lo Scarpone. — 2007. — Vol. 3. — ISSN 1590-7716.
- Istituto di studi per l'Alto Adige. Archivio per l'Alto Adige con Ampezzo e Livinallongo. — P. 363.
- Italo Zandonella Callegher, 2003, с. 126.
- Franco De Battaglia, 2000, с. 212.
- Italo Zandonella Callegher. 1911, Angelo Dibona in Popèra : [ 1 серпня 2019] : ( )[італ.] // Le Dolomiti Bellunesi. — 2003. — P. 11—19.
- Walter Klier, 2002, с. 373.
- Franco De Battaglia, 2000, с. 485.
- Walter Klier, 2002, с. 251—253.
- Paolo Paci, 2003, с. 115.
- Frederic Hartemann, Robert Hauptman. The Mountain Encyclopedia: An A to Z Compendium of Over 2,250 Terms, Concepts, Ideas, and People. — P. 98. — .
Література
- Italo Zandonella Callegher. I signori delle cime: Dolomiti di Comèlico, Sappàda, Auronzo, Sesto : due secoli di alpinismo : 1820-2002. — Antiga, 2003. — 500 p. — .
- Franco De Battaglia, Luciano Marisaldi. Enciclopedia delle Dolomiti. — Zanichelli, 2000. — 520 p.
- Walter Klier. Stubaier Alpen alpin: Alpenvereinsführer für Hochalpenwanderer und Bergsteiger. — Bergverlag Rother GmbH, 2002. — 444 p. — .
- Paolo Paci. Alpi: una grammatica d'alta quota. — Feltrinelli Editore, 2003. — 283 p. — .
- Peter Grupp. Faszination Berg: die Geschichte des Alpinismus. — Böhlau Verlag Köln Weimar, 2008. — 391 p. — .
Посилання
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Andzhelo Dibona ital Angelo Dibona 7 kvitnya 1879 1879kvitnya07 Kortina d Ampecco Italiya 21 kvitnya 1956 tam zhe italijskij girskij providnik alpinist j instruktor z girskih lizh Zdobuv populyarnist yak pioner shodzhen za skladnimi marshrutami v Dolomitovih Alpah na pochatku XX stolittya Takozh zdijsniv kilka primitnih shodzhen v inshih regionah Alp Zagalom zdijsniv blizko 70 pershoprohodzhen Na jogo chest nazvano vershinu Egyuj Dibona zavvishki 3130 metriv nad rivnem morya u girskomu masivi en u Franciyi a takozh vezha Dibona na piku Popena v Italiyi Andzhelo DibonaNarodivsya7 kvitnya 1879 1879 04 07 Kortina d Ampecco Provinciya Belluno Veneto ItaliyaPomer21 kvitnya 1956 1956 04 21 77 rokiv Kortina d Ampecco Provinciya Belluno Veneto ItaliyaKrayina Italiya Korolivstvo ItaliyaDiyalnistalpinist Girskij providnikZnannya movitalijska Mediafajli u VikishovishiBiografiyaNarodivsya v Kortina d Ampecco Italiya 7 kvitnya 1879 roku v sim yi Luyidzhi Dibona ta Venerandi Dimayi Did Andzhelo po materinskij liniyi it 1819 1880 buv girskim providnikom i pracyuvav z vidomim avstrijskim alpinistom Paulem Gromannom zrobivshi z nim kilka pershih shodzhen u Dolomitovih Alpah Dibona navchavsya v pochatkovij shkoli u Kortina d Ampecco potim vstupiv do shkoli mistectv Kortini Odnak nezabarom vin zakinuv navchannya i do 1900 roku vstig pobuti pastuhom yuvelirom i viznikom U 1900 roci vstupiv na sluzhbu v pihotnij korpus en v Insbruku v yakomu probuv do 1903 roku Z 1907 roku pracyuvav girskim providnikom suprovodzhuyuchi alpinistiv i zdijsnyuyuchi shodzhennya v Alpah U 1910 roci Andzhelo Dibona odruzhivsya z Andzhelinoyu de Zannoyu U pari bulo shestero ditej U 1911 roci Dibona Celestino de Zanna ta Bortolo Barbariya stali pershimi u Kortina d Ampecco instruktorami z girskih lizh Pid chas Pershoyi svitovoyi vijni Dibona buv znovu prizvanij do Kajzeryegera Brav uchast u bitvah pri Izonco en Ortlesi ta it za Avstro Ugorshinu Potim jogo pereveli u Val Gardenu de vikonuvav rol instruktora ta vijskovogo providnika Pislya zakinchennya Pershoyi svitovoyi vijni prodovzhiv pracyuvati girskim providnikom Dibona pomer 21 kvitnya 1956 roku v Kortina d Ampecco u vici 77 rokiv Alpinistska kar yeraDibona buv odnim iz najsilnishih alpinistiv svogo chasu ta pionerom pershoprohodzhen skladnih marshrutiv u Dolomitah na pochatku XX stolittya Za svoyu kar yeru girskogo gida vin zdijsniv blizko 70 pershoperehodzhen bagato z yakih ne tilki mali maksimalnu skladnist dlya svogo chasu ale j zaraz vvazhayutsya duzhe skladnimi ta mayut kategoriyi skladnosti IV i bilshe za klasifikaciyeyu UIAA Suchasniki vidznachali sho Andzhelo Dibona vmiv mittyevo ocinyuvati marshrut i bachiti jogo klyuchovi tochki mav neabiyaku fizichnu silu ta tehniku Dibona buv prihilnikom chistogo stilyu v alpinizmi osnovopolozhnikom yakogo ye avstrijskij alpinist Paul Projs tam de ce bulo mozhlivo chistij stil maye na uvazi shodzhennya na vershini bez dopomizhnogo alpinistskogo sporyadzhennya zokrema bez vikoristannya shtuchnih tochok opori abo strahovki Andzhelo vikoristovuvav minimalne sporyadzhennya na duzhe skladnih marshrutah abo za vimogami kliyentiv yakih vin suprovodzhuvav yak providnik U 1903 roci Dibona podav pershu zayavku na otrimannya licenziyi girskogo providnika Protyagom dvoh nastupnih rokiv jogo zayavki vidhilyalisya i tilki u 1905 roci Dibona oficijno z yavivsya u spisku providnikiv u statusi portera A 22 lipnya 1907 roku pislya prohodzhennya tritizhnevogo kursu u Fillah vin otrimav licenziyu girskogo providnika Vidrazu pislya otrimannya licenziyi girskogo providnika Dibona zdijsniv pershe skladne shodzhennya na vershinu Torre Leo v masivi it spilno z alpinistom Joganom fon Pauerom Cogo zh roku Dibona zdijsniv nizku neprostih shodzhen z majbutnim korolem Belgiyi Albertom na vershini Punta Fiames Chima Pikolla ta Chima Ovest di Lavaredo u girskomu masivi Tre Chime di Lavaredo U 1908 roci Dibona pochav nizku pershoprohodzhen ce trivalo azh do Pershoyi svitovoyi vijni 11 serpnya 1908 roku Dibona spilno z Agostino Verzi j anglijcyami Edvardom Alfredom Brunom i Gansonom Kelli Korningom zdijsniv pershoprohodzhennya zahidnoyi stini vershini it dovzhinoyu 350 metriv III ta IV kategoriyi skladnosti z elementami V blizhche do kincya Za 9 dniv 20 serpnya 1908 roku cya zh chetvirka zrobila skladne shodzhennya na Shidnu Bashtu girskogo masivu it projshovshi 600 metrovij marshrut kategoriyi skladnosti V Cogo zh roku Dibona zdijsniv pershe shodzhennya odnochasno stav pershim solo shodzhennyam na vezhu Dibona nazvanu na jogo chest na piku it v Italiyi za marshrutom V kategoriyi skladnosti U 1909 roci Dibona pochav spivpracyu z avstrijskimi alpinistami bratami Maksom i Guido Mayerami j italijskim providnikom it Cya chetvirka na najblizhchi roki stala odniyeyu z najuspishnishih zv yazok alpinistiv u Yevropi U 1909 roci voni projshli zagalom visim novih marshrutiv u it i na Marmoladi vklyuchno z serjoznimi marshrutami pivnichnoyu stinoyu vershini Torre Fiskalina ta pivnichnim rebrom vershini de Takozh cogo roku Andzhelo Dibona projshov novij marshrut pivnichno shidnim rebrom na najvishu vershinu masivu Tre Chime di Lavaredo IV kategoriyi skladnosti Chima Uno U 1910 roci Dibona zdijsniv dev yat pershih novih marshrutiv spilno z bratami Mayer i Ricci Odnim iz najprimitnishih marshrutiv yakij voni projshli bulo shodzhennya pivnichnoyu stinoyu vershini it yaka na toj moment zalishalasya odniyeyu z najskladnishih neprojdenih stin u Dolomitah Marshrut ce 800 metrova vertikalna stina ta za suchasnimi ocinkami maye V V kategoriyi skladnosti Takozh voni projshli marshruti na Innerkofler yakij sam Dibona vvazhav skladnishim nizh shodzhennya na Chima Una pivnichnu stinu Kro del Altissimo u girskomu masivi Brenta za marshrutom V VI kategoriyi skladnosti z vikoristannyam troh gachkiv na 700 metrovij stini na 700 metrovij stini ta marshrut IV kategoriyi skladnosti zahidnoyu stinoyu pivdennogo pika v masivi it 1911 rik prinis zv yazci Dibona Mayer Mayer Ricci she 10 novih pershoprohodzhen Sered nih osoblivo vidilyavsya novij marshrut pivnichnoyu stinoyu vershini Sassolungo projdenij 21 lipnya 1911 roku ponad 1000 metriv vertikalnogo lazinnya z elementami V kategoriyi skladnosti U seredini serpnya voni projshli novij marshrut na vershinu Lalidervand yakij Dibona vvazhav poryad zi shodzhennyam na Innerkofler odnim iz dvoh skladnih marshrutiv yaki vin koli nebud prohodiv Zvazhayuchi na poganu pogodu yim dovelosya provesti nich na platformi na stini Zagalom shodzhennya zajnyalo 21 godinu za yaki voni projshli 1400 metriv stini za marshrutom IV V kategoriyi skladnosti z vikoristannyam minimumu sporyadzhennya Guido Mayer nazvav cej marshrut najskladnishim v Alpah Takozh u 1911 roci voni projshli novi marshruti na it Chima Popera obidvi protyazhnistyu 700 metriv IV V kategoriyi skladnosti i it 1000 metriv IV kategoriya skladnosti u comu shodzhenni takozh brav uchast porter Ignac Shrancgofer U 1912 roci Dibona brati Mayeri ta Ricci zvernuli svoyu uvagu za mezhi Dolomitovih Alp i vidvidali Alpi Dofine de zrobili pershoprohodzhennya pivdennoyu najskladnishoyu stinoyu vershini en u masivi en u Franciyi marshrut protyazhnistyu 1300 metriv V kategoriya skladnosti Pershu sprobu projti cyu stinu robili she brati Otto ta en ta Karl Shulc u 1885 roci ale vona zakinchilasya nevdalo marshrut projti ne vdalosya a Emil zaginuv Egyuj Dibona 1913 roku chetvirka rozpalasya z Dibona zalishivsya lishe Guyido Mayer Udvoh voni prodovzhili shodzhennya v Alpah Dofini ta na Monblani 27 chervnya 1913 roku voni zdijsnili pershe shodzhennya na vershinu Pen dyu Sukr Zgodom vershina bula perejmenovana na chest Dibona j otrimala nazvu en 1 lipnya 1913 roku voni projshli novij marshrut pivnichnim rebrom na centralnu vershinu masivu protyazhnistyu 800 metriv IV kategoriya skladnosti Takozh v Alpah Dofine voni projshli novij marshrut pivnichno zahidnoyu stinoyu vershini Dom de nizh dez Ekren V kategoriya skladnosti Potim Dibona ta Guyido peremistilisya na Monblan de takozh zdijsnili kilka pershoprohodzhen vklyuchno z novim marshrutom projdenim 23 serpnya 1913 roku pivnichno shidnim grebenem na vershinu fr marshrut nini maye nazvu marshrut Dibona Mayera Persha svitova vijna perervala zanyattya alpinizmom dlya Andzhelo Dibona Pislya povernennya z frontu vin prodovzhiv pracyuvati girskim providnikom j instruktorom z girskih lizh ale zniziv aktivnist u pershoprohodzhenni skladnih marshrutiv zdijsnivshi u nastupni roki lishe kilka Najpomitnishim iz nih shodzhennya pivdenno zahidnoyu stinoyu vershini en u 1934 roci zavdovzhki 800 metriv IV kategoriya skladnosti Svoye ostannye pershoprohodzhennya Andzhelo Dibona zdijsniv u vici 65 rokiv 28 lipnya 1944 roku pivnichnoyu stinoyu vershini Punta di Michele Pam yatNa golovnij ploshi Kortina d Ampecco yaka nini maye nazvu Andzhelo Dibona jomu vstanovleno pam yatnik vikonanij italijskim skulptorom Augusto Murerom u 1976 roci Na chest Andzhelo Dibona nazvano vershinu Egyuj Dibona zavvishki 3130 metriv nad rivnem morya u girskomu masivi Dez Ekren u Franciyi a takozh vezhu Dibona na piku Popena v Italiyi Andzhelo Dibona buv pomishenij u spisok 10 najkrashih girskih providnikiv usih chasiv za versiyeyu The Mountain Encyclopedia PrimitkiAlessandro Gogna Angelo Dibona PDF ital Club Alpino Italiano Societa Escursionisti Milanesi PDF originalu za 4 veresnya 2016 Procitovano 29 lipnya 2019 Italo Zandonella Callegher Vita e imprese di un mito 29 lipnya 2019 ital Lo Scarpone 2007 Vol 3 ISSN 1590 7716 Istituto di studi per l Alto Adige Archivio per l Alto Adige con Ampezzo e Livinallongo P 363 Italo Zandonella Callegher 2003 s 126 Franco De Battaglia 2000 s 212 Italo Zandonella Callegher 1911 Angelo Dibona in Popera 1 serpnya 2019 ital Le Dolomiti Bellunesi 2003 P 11 19 Walter Klier 2002 s 373 Franco De Battaglia 2000 s 485 Walter Klier 2002 s 251 253 Paolo Paci 2003 s 115 Frederic Hartemann Robert Hauptman The Mountain Encyclopedia An A to Z Compendium of Over 2 250 Terms Concepts Ideas and People P 98 ISBN 1589791614 LiteraturaItalo Zandonella Callegher I signori delle cime Dolomiti di Comelico Sappada Auronzo Sesto due secoli di alpinismo 1820 2002 Antiga 2003 500 p ISBN 8888997008 Franco De Battaglia Luciano Marisaldi Enciclopedia delle Dolomiti Zanichelli 2000 520 p Walter Klier Stubaier Alpen alpin Alpenvereinsfuhrer fur Hochalpenwanderer und Bergsteiger Bergverlag Rother GmbH 2002 444 p ISBN 3763312714 Paolo Paci Alpi una grammatica d alta quota Feltrinelli Editore 2003 283 p ISBN 887108182X Peter Grupp Faszination Berg die Geschichte des Alpinismus Bohlau Verlag Koln Weimar 2008 391 p ISBN 3412200867 Posilannya