Аманірена (мж 60 до н. е. і 50 до н. е. — 10 до н. е.) — цариця (кандаке) Куша в 40—10 роках до н. е.
Аманірена | |
---|---|
Народилася | 1 століття до н. е. |
Померла | невідомо |
Поховання | Джебель-Баркал |
Діяльність | політична діячка |
Титул | правляча королева |
Посада | d |
Діти | d |
|
Життєпис
Ймовірно, була донькою або сестрою Акракамані, стала дружиною Терітеки, який напевне був її братом. Народилася між 60 і 50 роками до н. е. На стелі з Хамадаба є згадка про Аманірену.
Близько 40 року до н. е. стала царицею, напевне, спільно з Терітакою. Втім невдовзі набула значного впливу. До 29/26 року до н. е. після смерті Терітеки отримала одноосібну владу, прийнявши незвичний титул цар і цариця.
В цей час римські війська під орудою Октавіана підкорили Єгипет, але коли більшість легіонів близько 29 року до н.е. залишили його, в Фіваїді почалося повстання під орудою жерців. Останнім допомогу надала Аманірена. Втім повсталі зазнали поразки, перешедши до партизанських дій.
У 25 році до н. е., коли Елій Галл, префект Єгипту, розпочав похід до Щасливої Аравії, Аманірена спрямувала до Верхнього Єгипту своє військо на чолі з сином (або іншим родичем) Акінідадом, яке задало римським загонам поразки біля Асуана і Філ, потім вигнало жидів з о. Елефантіна. За цим було здійснено спробу заволодіти Фіваїдою.
Страбон описує Аманірену як люту однооку царицю, яка захопила кілька римських фортець на півдні Єгипту. Її армія повернулася з бронзовою головою Октавіана Августа, знятою зі статуї римського імператора. Потім цариця поховала її під ступенями храму, присвяченого перемозі. Цю голову було знайдено в Мерое в 1912 році (наразі знаходиться в Британському музеї).
Кушити були витіснені з Асуана Гаєм Петроній, який призначається новим префектом Єгипту. Римські війська увійшли до Нижньої Нубії. В свою чергу Аманірена зробила спробу захопити фортецю , але Петроній випередив її. Також римляни сплюндрувати релігійний центр Куша — Напату. Після цього почалися перемовини, що завершилися у 21/20 році до н. е. За підсумками було укладено мирний договір, що мав чинність до кінця III ст. н. е. За його умовами римляни залишали Нижню Нубію, але зберігалися війська в прикордонній області Тріаконтасхойнос (відома також як Додекасхойнос), при цьому Куш залишався незалежним від Римської імперії.
В наступні роки намагалася відродити господарство й військо, проте з цього часу починається ослаблення військової потуги царства. Померла близько 10 року до н. е. Була похована в піраміді № 4 в Джебель-Баркал. Оскільки її син або офіційний спадкоємець Акінідад помер на той час, трон спадкувала Аманішахете, яка за різними версіями була сестрою, донькою або онукою попередниці.
Джерела
- Snowden, Frank M. (1970). Blacks in Antiquity: Ethiopians in the Greco-Roman Experience. Harvard University Press. .
- László Török, in: Fontes Historiae Nubiorum Vol. II, p. 723—725 (Bergen, 1996).
- MacGregor, Neil. A History of the World in 100 Objects (неопр.). — New York: Viking, 2011. — С. 221—226. — .
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Amanirena mzh 60 do n e i 50 do n e 10 do n e caricya kandake Kusha v 40 10 rokah do n e AmanirenaNarodilasya1 stolittya do n e PomerlanevidomoPohovannyaDzhebel BarkalDiyalnistpolitichna diyachkaTitulpravlyacha korolevaPosadadDitid Mediafajli u VikishovishiZhittyepisJmovirno bula donkoyu abo sestroyu Akrakamani stala druzhinoyu Teriteki yakij napevne buv yiyi bratom Narodilasya mizh 60 i 50 rokami do n e Na steli z Hamadaba ye zgadka pro Amanirenu Blizko 40 roku do n e stala cariceyu napevne spilno z Teritakoyu Vtim nevdovzi nabula znachnogo vplivu Do 29 26 roku do n e pislya smerti Teriteki otrimala odnoosibnu vladu prijnyavshi nezvichnij titul car i caricya V cej chas rimski vijska pid orudoyu Oktaviana pidkorili Yegipet ale koli bilshist legioniv blizko 29 roku do n e zalishili jogo v Fivayidi pochalosya povstannya pid orudoyu zherciv Ostannim dopomogu nadala Amanirena Vtim povstali zaznali porazki pereshedshi do partizanskih dij U 25 roci do n e koli Elij Gall prefekt Yegiptu rozpochav pohid do Shaslivoyi Araviyi Amanirena spryamuvala do Verhnogo Yegiptu svoye vijsko na choli z sinom abo inshim rodichem Akinidadom yake zadalo rimskim zagonam porazki bilya Asuana i Fil potim vignalo zhidiv z o Elefantina Za cim bulo zdijsneno sprobu zavoloditi Fivayidoyu Strabon opisuye Amanirenu yak lyutu odnooku caricyu yaka zahopila kilka rimskih fortec na pivdni Yegiptu Yiyi armiya povernulasya z bronzovoyu golovoyu Oktaviana Avgusta znyatoyu zi statuyi rimskogo imperatora Potim caricya pohovala yiyi pid stupenyami hramu prisvyachenogo peremozi Cyu golovu bulo znajdeno v Meroe v 1912 roci narazi znahoditsya v Britanskomu muzeyi Kushiti buli vitisneni z Asuana Gayem Petronij yakij priznachayetsya novim prefektom Yegiptu Rimski vijska uvijshli do Nizhnoyi Nubiyi V svoyu chergu Amanirena zrobila sprobu zahopiti fortecyu ale Petronij viperediv yiyi Takozh rimlyani splyundruvati religijnij centr Kusha Napatu Pislya cogo pochalisya peremovini sho zavershilisya u 21 20 roci do n e Za pidsumkami bulo ukladeno mirnij dogovir sho mav chinnist do kincya III st n e Za jogo umovami rimlyani zalishali Nizhnyu Nubiyu ale zberigalisya vijska v prikordonnij oblasti Triakontashojnos vidoma takozh yak Dodekashojnos pri comu Kush zalishavsya nezalezhnim vid Rimskoyi imperiyi V nastupni roki namagalasya vidroditi gospodarstvo j vijsko prote z cogo chasu pochinayetsya oslablennya vijskovoyi potugi carstva Pomerla blizko 10 roku do n e Bula pohovana v piramidi 4 v Dzhebel Barkal Oskilki yiyi sin abo oficijnij spadkoyemec Akinidad pomer na toj chas tron spadkuvala Amanishahete yaka za riznimi versiyami bula sestroyu donkoyu abo onukoyu poperednici DzherelaSnowden Frank M 1970 Blacks in Antiquity Ethiopians in the Greco Roman Experience Harvard University Press ISBN 978 0 674 07626 6 Laszlo Torok in Fontes Historiae Nubiorum Vol II p 723 725 Bergen 1996 ISBN 82 91626 01 4 MacGregor Neil A History of the World in 100 Objects neopr New York Viking 2011 S 221 226 ISBN 9780670022700