Акцентологія

Акцентоло́гія (лат. accentus — наголос, грец. λογος — вчення) — вчення про наголос, інтонацію та тривалість голосних звуків (часокількість).

Акцентологія вивчає і характеризує систему словесних наголосів, їх історичні зміни в окремих мовах та взаємозв'язки у групі споріднених мов, переважно індоєвропейських. Наприклад, сучасним мовознавством визнано, що східнослов'янські та південнослов'янські мови є важливим джерелом для відтворення найдавнішої акцентологічної системи всіх слов'янських мов.

Для української мови започаткована дилетантськими працями Ганкевича, Верхрадського, Гануша та ін., потім знайшла наукове опрацювання в розвідках Синявського, Огієнка (сучасний наголос - опис), Веселовської (наголос у старих текстах).

Велику цінність мають східнослов'янські писемні пам'ятки, в яких позначено наголос.

В Україні питання акцентології розробляв Леонід Булаховський.

Література

• Міщенко Т. С. Акцентологія // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1977. — Т. 1 : А — Борона. — 542, [2] с., [38] арк. іл. : іл., табл., портр., карти с. — С. 122.
• Скляренко В. Г. Акцентологія // Українська мова : енциклопедія / НАН України, Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні, Інститут української мови ; ред. В. М. Русанівський [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія, 2000. — . — С. 16.
• Скляренко В. Г. Акцентологія // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Коорд. бюро Енцикл. Сучас. України НАН України. — К. : Поліграфкнига, 2001. — Т. 1 : А. — 823 с. — . — С. 335—336.

Посилання

• Акцентологія [ 25 лютого 2022 у Wayback Machine.] // ВУЕ
• Часокількість // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 2 : М — Я. — С. 574.