Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Айсінгіоро Їсін (*1 листопада 1833 — †29 травня 1898) — китайський аристократ, значний політичний діяч часів династії Цін.
| Айсінгіоро Їсін (愛新覺羅 奕訢) | |
|---|---|
 | |
| Ім'я при народженні | Їсін (奕訢) |
| Псевдо | принц Гун першого рангу (恭親王) |
| Народився | 11 січня 1833[1] Пекін, Династія Цін[2] |
| Помер | 29 травня 1898 (65 років) Пекін, Династія Цін[3] |
| Країна |  Династія Цін[4] |
| Національність | маньчжур |
| Діяльність | політик |
| Титул | принц (великий князь) |
| Посада | Відомство військових таємниць і d |
| Військове звання | адмірал |
| Конфесія | конфуціанство |
| Рід | Айсін Ґьоро |
| Батько | Імператор Даогуан |
| Мати | імператриця Сіаожінчен |
| Брати, сестри | d, d, d, d, d, d, d, Ічжу, d, d, d, d, d, d і d |
| У шлюбі з | Гуалджія |
| Діти | 4 сини та 1 донька |
| |
Життєпис
Молоді роки
Походив з імператорської династії Айсін Ґьоро. Син Даогуана, китайського імператора, та імператриці Сіаожінчен. Отримав гарну освіту, з дитинства виявляв неабиякі здібності. деякий час імператор Даогуан коливався між ним та іншим своїм сином Ініном. З огляду на те, що мати Їнсіня була монголкою, вибір щодо спадкоємця трону впав на Ініна, майбутнього імператора Сяньфена. Це було записано у наказі імператора Даогуана у 1846 році. Після смерті останнього у 1850 році Інін став імператором, а Їсінь принцом (великим князем) Гун першого рангу.
Політична кар'єра
У 1853 році принц Гун призначається військовим міністром. Йому було доручено організувати спротив тайпінам, які всередині імперії Цін створили власну Тайпінську державу. Проте принц Гун виявився не здатним виконати це завдання. Тому у 18 55 році пішов у відставку. після цього суттєвої ваги у політиці не мав.
Під час Другої опіумної війни Гун виконував доручення імператора. Особлива важливу роль відіграв після захоплення у 1860 році англо-французькими військами Пекіна, в той час як імператор Сяньфен втік зі столиці. Під тиском Великої Британії й Франції принц гун уклав 24 та 25 жовтня відповідно угоди з цими країнами. Згідно з ним, виплачувалася контрибуція у 8 млн лянів, відкривався для іноземної торгівлі порт Тяньцзінь, дозволялося використовувати китайців як робочу силу (кулі) у колоніях Франції та Великої Британії. Остання отримала південну частину Цзюлунского півострова строком на 99 років.
У 1861 році помирає імператор Сяньфен. Принц Гун разом з іншим братом принцом сприяв відстороненню від влади впливового сановника Су Шуня. При підтримці Гуна регентшами стали Ци Ань та Ци Сі. Він також отримав титул принца-регента. Із самого початку він вступив у протистояння за владу з Ци Сі. Втім спочатку зумів встановити свій вплив над Великою Радою, у міністерство Цзунлі ямень на кшталт міністерства іноземних справ. У 1862 році принц Гун засновує освітній заклад Тунвеньгуан за зразком європейських університетів. Був ініціатором «Руху самопосилення», виступаючи за проведення нагальних реформ. Зрештою прихильники Ци сі звинуватили принца Гуна у хабарництві та фаворитизмі, після чого імператриця Ци сі домоглася позбавлення Гуна посади регента.
У відповідь у 1869 році при підтримці Ци Ань Гуну вдалося стратити впливового євнуха та фаворита ЦиСі — Ань Дехая. Після цього разом з імператрицею Ци Ань намагався протидіяти Ци Сі, зокрема розкраданню державної скарбниці.
У 1884 році очолив військове міністерство під час війни з Францією, проте діяв нерішуче. Внаслідок цього китайська армія зазнала поразки. Цього ж року принца Гуна було звільнено й відправлено до маєтку у Пекіні. З цього моменту не мав жодного впливу на державні справи. Лише у 1894 році під війни із Японією році був викликаний до імператорського двору, де отримав призначення очолити військове міністерство та міністерство іноземних справ. Але чогось досягти на цих посадах Гун не зумів. 29 травня 1898 року він помер у Пекіні.
Родина
Дружина — Гуалджія
Діти:
- принцеса Роншоу (д/н)
- Цайшен (1858—1885)
- Цайін (1861—1909), принц Чон другого рангу.
- Цайджун (д/н), помер молодим
- Цайнуан (д/н), помер молодим
Примітки
- Encyclopædia Britannica
- Deutsche Nationalbibliothek Record #1042219869 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- Зведений список імен діячів мистецтва — 2014.
- China Biographical Database
Джерела
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Айсінгіоро Їсін |
- Jacques Gernet: Die chinesische Welt. Die Geschichte Chinas von den Anfängen bis zur Jetztzeit (= Suhrkamp-Taschenbuch. Bd. 1505). 1. Auflage, Nachdruck. Suhrkamp, Frankfurt am Main 1997, .
- Hummel, Arthur William, red. Eminent Chinese of the Ch'ing Period (1644—1912). 2 bind. Washington: United States Government Printing Office, 1943.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Ajsingioro Ajsingioro Yisin 1 listopada 1833 29 travnya 1898 kitajskij aristokrat znachnij politichnij diyach chasiv dinastiyi Cin Ajsingioro Yisin 愛新覺羅 奕訢 Im ya pri narodzhenniYisin 奕訢 Psevdoprinc Gun pershogo rangu 恭親王 Narodivsya11 sichnya 1833 1833 01 11 1 Pekin Dinastiya Cin 2 Pomer29 travnya 1898 1898 05 29 65 rokiv Pekin Dinastiya Cin 3 Krayina Dinastiya Cin 4 NacionalnistmanchzhurDiyalnistpolitikTitulprinc velikij knyaz PosadaVidomstvo vijskovih tayemnic i dVijskove zvannyaadmiralKonfesiyakonfucianstvoRidAjsin GoroBatkoImperator DaoguanMatiimperatricya SiaozhinchenBrati sestrid d d d d d d Ichzhu d d d d d d i dU shlyubi zGualdzhiyaDiti4 sini ta 1 donka Mediafajli u VikishovishiZhittyepisMolodi roki Pohodiv z imperatorskoyi dinastiyi Ajsin Goro Sin Daoguana kitajskogo imperatora ta imperatrici Siaozhinchen Otrimav garnu osvitu z ditinstva viyavlyav neabiyaki zdibnosti deyakij chas imperator Daoguan kolivavsya mizh nim ta inshim svoyim sinom Ininom Z oglyadu na te sho mati Yinsinya bula mongolkoyu vibir shodo spadkoyemcya tronu vpav na Inina majbutnogo imperatora Syanfena Ce bulo zapisano u nakazi imperatora Daoguana u 1846 roci Pislya smerti ostannogo u 1850 roci Inin stav imperatorom a Yisin princom velikim knyazem Gun pershogo rangu Politichna kar yera U 1853 roci princ Gun priznachayetsya vijskovim ministrom Jomu bulo dorucheno organizuvati sprotiv tajpinam yaki vseredini imperiyi Cin stvorili vlasnu Tajpinsku derzhavu Prote princ Gun viyavivsya ne zdatnim vikonati ce zavdannya Tomu u 18 55 roci pishov u vidstavku pislya cogo suttyevoyi vagi u politici ne mav Pid chas Drugoyi opiumnoyi vijni Gun vikonuvav doruchennya imperatora Osobliva vazhlivu rol vidigrav pislya zahoplennya u 1860 roci anglo francuzkimi vijskami Pekina v toj chas yak imperator Syanfen vtik zi stolici Pid tiskom Velikoyi Britaniyi j Franciyi princ gun uklav 24 ta 25 zhovtnya vidpovidno ugodi z cimi krayinami Zgidno z nim viplachuvalasya kontribuciya u 8 mln lyaniv vidkrivavsya dlya inozemnoyi torgivli port Tyanczin dozvolyalosya vikoristovuvati kitajciv yak robochu silu kuli u koloniyah Franciyi ta Velikoyi Britaniyi Ostannya otrimala pivdennu chastinu Czyulunskogo pivostrova strokom na 99 rokiv U 1861 roci pomiraye imperator Syanfen Princ Gun razom z inshim bratom princom spriyav vidstoronennyu vid vladi vplivovogo sanovnika Su Shunya Pri pidtrimci Guna regentshami stali Ci An ta Ci Si Vin takozh otrimav titul princa regenta Iz samogo pochatku vin vstupiv u protistoyannya za vladu z Ci Si Vtim spochatku zumiv vstanoviti svij vpliv nad Velikoyu Radoyu u ministerstvo Czunli yamen na kshtalt ministerstva inozemnih sprav U 1862 roci princ Gun zasnovuye osvitnij zaklad Tunvenguan za zrazkom yevropejskih universitetiv Buv iniciatorom Ruhu samoposilennya vistupayuchi za provedennya nagalnih reform Zreshtoyu prihilniki Ci si zvinuvatili princa Guna u habarnictvi ta favoritizmi pislya chogo imperatricya Ci si domoglasya pozbavlennya Guna posadi regenta U vidpovid u 1869 roci pri pidtrimci Ci An Gunu vdalosya stratiti vplivovogo yevnuha ta favorita CiSi An Dehaya Pislya cogo razom z imperatriceyu Ci An namagavsya protidiyati Ci Si zokrema rozkradannyu derzhavnoyi skarbnici U 1884 roci ocholiv vijskove ministerstvo pid chas vijni z Franciyeyu prote diyav nerishuche Vnaslidok cogo kitajska armiya zaznala porazki Cogo zh roku princa Guna bulo zvilneno j vidpravleno do mayetku u Pekini Z cogo momentu ne mav zhodnogo vplivu na derzhavni spravi Lishe u 1894 roci pid vijni iz Yaponiyeyu roci buv viklikanij do imperatorskogo dvoru de otrimav priznachennya ocholiti vijskove ministerstvo ta ministerstvo inozemnih sprav Ale chogos dosyagti na cih posadah Gun ne zumiv 29 travnya 1898 roku vin pomer u Pekini RodinaDruzhina Gualdzhiya Diti princesa Ronshou d n Cajshen 1858 1885 Cajin 1861 1909 princ Chon drugogo rangu Cajdzhun d n pomer molodim Cajnuan d n pomer molodimPrimitkiEncyclopaedia Britannica d Track Q5375741 Deutsche Nationalbibliothek Record 1042219869 Gemeinsame Normdatei 2012 2016 d Track Q27302d Track Q36578 Zvedenij spisok imen diyachiv mistectva 2014 d Track Q110250907d Track Q2494649 China Biographical Database d Track Q13407958DzherelaVikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Ajsingioro YisinJacques Gernet Die chinesische Welt Die Geschichte Chinas von den Anfangen bis zur Jetztzeit Suhrkamp Taschenbuch Bd 1505 1 Auflage Nachdruck Suhrkamp Frankfurt am Main 1997 ISBN 3 518 38005 2 Hummel Arthur William red Eminent Chinese of the Ch ing Period 1644 1912 2 bind Washington United States Government Printing Office 1943