Адам Рудницький пол Adam Rudnicki 16 березня 1897 р 1964 1 офіцер діяч ПВО та польського визвольного руху Адам Рудницьки

Адам Рудницький (пол. Adam Rudnicki) (16 березня 1897 р. — 1964) — офіцер, діяч ПВО та польського визвольного руху.

Адам Рудницький
пол. Adam Rudnicki

Народився	16 березня 1897(1897-03-16) Варшава, Російська імперія
Помер	1964(1964)
Країна	Республіка Польща
Місце проживання	Польща, Угорщина
Діяльність	військовий діяч, діяч ПВО
Знання мов	польська
Учасник	Перша світова війна
Військове звання	підполковник
Нагороди	Virtuti Militari (Срібний Хрест)
Медіафайли у Вікісховищі

У 1919 р. був командиром Сувальського округу ПОВ. У серпні 1919 р. був на чолі Сейненського повстання, що призвело до відбиття у литовців м.Сейни, які зайняли його після відходу німців.

В міжвоєнні роки проходив військову службу на різних посадах. Після поразки Польщі у вересневій компанії підполковник Рудницький знаходився в Угорщині де був першим керівником тайного Евакувційного бюро, що займалося перекиданням поляків до Франції та Англії.

Нагороджений Срібним хрестом військового ордену Virtuti Militari (Nr. 4956), чотири рази Хрестом хоробрих та Хрестом Незалежності з мечами.

Примітки

Wacław Jędrzejewicz, 1993: "Wspomnienia, Zakład Narodowy Im. Ossolińskich
Polityka.pl Adam Grzeszak - Gdzie Litwa, gdzie ojczyzna? 4 listopada 2009. Архів оригіналу за 11 листопада 2011. Процитовано 30 грудня 2012.
Lista oficerów dyplomowanych, Warszawa 1931, Sztab Główny, str. 11.
Newsweek.pl Jarosław Giziński, Węgierski azyl dla Polaków 30 marca 2010. Архів оригіналу за 21 квітня 2013. Процитовано 30 грудня 2012.
Dziennik Personalny Ministerstwa Spraw Wojskowych Rok. III, Nr 43, str. 1722. Warszawa 27 grudnia 1921.
Monitor Polski z 1930 r. Nr 64, poz. 100. Архів оригіналу за 5 березня 2014. Процитовано 30 грудня 2012.

Це незавершена стаття про особу.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Wacław Jędrzejewicz, 1993: "Wspomnienia, Zakład Narodowy Im. Ossolińskich

[2] Polityka.pl Adam Grzeszak - Gdzie Litwa, gdzie ojczyzna? 4 listopada 2009. Архів оригіналу за 11 листопада 2011. Процитовано 30 грудня 2012.

[3] Lista oficerów dyplomowanych, Warszawa 1931, Sztab Główny, str. 11.

[4] Newsweek.pl Jarosław Giziński, Węgierski azyl dla Polaków 30 marca 2010. Архів оригіналу за 21 квітня 2013. Процитовано 30 грудня 2012.

[5] Dziennik Personalny Ministerstwa Spraw Wojskowych Rok. III, Nr 43, str. 1722. Warszawa 27 grudnia 1921.

[6] Monitor Polski z 1930 r. Nr 64, poz. 100. Архів оригіналу за 5 березня 2014. Процитовано 30 грудня 2012.