Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Сергій Христофорович Аганов (Оганян) (вірм. Սարգիս Քրիստոփորի Օհանյան, 22 травня (4 червня) 1917, Астрахань — 1 лютого 1996, Москва) — радянський воєначальник, маршал інженерних військ (1980).
| Аганов Сергій Христофорович | |
|---|---|
 | |
| Народження | 4 червня 1917 Астрахань, Російська імперія |
| Смерть | 1 лютого 1996 (78 років) Москва, Росія |
| Поховання | Троєкуровське кладовище |
| Країна |  СРСР |
| Освіта | Військова академія імені М. В. Фрунзе |
| Партія | КПРС |
| Звання | маршал роду військ |
| Війни / битви | радянсько-фінська війна і німецько-радянська війна |
| Нагороди |                              |
 Аганов Сергій Христофорович у Вікісховищі | |
Біографія
Ранні роки
Зазвичай вказується, що за національністю С. Х. Аганов росіянин, але після 1990 року у вірменській літературі часто вказується, що він вірменин (Оганян). Його дід переїхав в Астрахань з Нагірного Карабаху. Після закінчення середньої школи працював на Московському електрокомбінате, був бригадиром складальної бригади. У Червоній Армії з 1938 року. Закінчив Московське військово-інженерне училище в 1940 році. Брав участь в боях радянсько-фінської війни на посаді командира саперного взводу. З березня 1940 командував саперною ротою, потім був начальником школи молодших командирів саперної бригади Ленінградського військового округу.
Друга світова війна
У Другій світовій війні брав участь з червня 1941 року. Командував саперної ротою, з жовтня 1941 року — ад'ютант старший (за сучасною термінологією відповідає посаді начальника штабу) саперного батальйону, з лютого 1942 року — заступник командира мотоінженерного батальйону, з квітня 1942 року — помічник начальника штабу інженерних військ 54-ї армії. Воював на Ленінградському і Волховському фронтах.
У листопаді 1942 року відкликаний з фронту для подальшої служби в штабі інженерних військ РККА. Служив помічником, потім старшим помічником начальника оперативного відділу. У складі групи представників Ставки Верховного Головнокомандування неодноразово виїжджав в діючу армію. Надавав допомогу військам в організації інженерного забезпечення операцій на Південно-Західному, Брянському, Воронезькому, 3-му Білоруському, 1-му Прибалтійському і 2-м Прибалтійському фронтах. Член ВКП (б) з 1942 року.
Післявоєнний час
Після війни продовжував службу в штабі інженерних військ Радянської Армії, був старшим офіцером відділу. У 1950 році закінчив Військову академію імені М. В. Фрунзе. З 1951 року — заступник начальника відділу, з січня 1952 року — начальник відділу штабу інженерних військ Радянської Армії. У 1955 році закінчив Вищу військову академію імені К. Є. Ворошилова.
З листопада 1955 року служив у військах — начальник інженерних військ 8-ї гвардійської армії в Групі радянських військ у Німеччині. Потім переведений на викладацьку роботу і в серпні 1960 був призначений старшим викладачем, а в грудні 1963 році — заступником начальника кафедри Військової академії Генерального штабу. З січня 1967 року — начальник інженерних військ Групи радянських військ у Німеччині. З січня 1970 року — заступник начальника інженерних військ Міністерства оборони СРСР. З квітня 1974 року — начальник Військово-інженерної академії імені В. Куйбишева.
З березня 1975 року — начальник інженерних військ Міністерства оборони СРСР. Приділяв велику увагу поліпшенню організаційної структури інженерних військ і їх технічного оснащення, виробленню ефективних способів інженерного забезпечення бойових дій військ, підготовці інженерних кадрів. Вніс великий внесок в організацію та здійснення заходів щодо ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Генерал-полковник інженерних військ (25.04.1975). Військове звання маршал інженерних військ присвоєно 7 травня 1980 року.
З березня 1987 року — в Групі генеральних інспекторів Міністерства оборони СРСР.
З 1992 року — у відставці. Жив в Москві. Похований на Троєкуровському кладовищі.
12 грудня 2017 року у Вірменії вийшла поштова марка, присвячена темі «100-річчя від дня народження маршала інженерних військ СРСР Сергія Аганова».
Нагороди
- Орден Леніна
- Орден Червоного Прапора
- Орден Кутузова 1-го ступеня (198?)
- Орден Вітчизняної війни 2-го ступеня і 1-го ступеня
- Два ордена Червоної Зірки
- Орден «За службу Батьківщині в Збройних Силах СРСР» 3-го ступеня
- Численні медалі СРСР
- Нагороди іноземних держав
- Державна премія СРСР (1981)
Джерела
- Советская военная энциклопедия в 8 томах, 2-е изд. Под ред. М. А. Моисеева. М.: Военное издательство, 1990. — Том 1:"А"—"Бюлов". — 544 с. — С.75. — ISBN 5-203-00298-3.
- Книга Памяти Военной академии Генерального штаба Вооруженных сил Российской Федерации. — М.: «Подмосковье», 2016.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Sergij Hristoforovich Aganov Oganyan virm Սարգիս Քրիստոփորի Օհանյան 22 travnya 4 chervnya 1917 Astrahan 1 lyutogo 1996 Moskva radyanskij voyenachalnik marshal inzhenernih vijsk 1980 Aganov Sergij HristoforovichNarodzhennya4 chervnya 1917 1917 06 04 Astrahan Rosijska imperiyaSmert1 lyutogo 1996 1996 02 01 78 rokiv Moskva RosiyaPohovannyaTroyekurovske kladovisheKrayina SRSROsvitaVijskova akademiya imeni M V FrunzePartiyaKPRSZvannyamarshal rodu vijskVijni bitviradyansko finska vijna i nimecko radyanska vijnaNagorodi Aganov Sergij Hristoforovich u VikishovishiBiografiyaRanni roki Zazvichaj vkazuyetsya sho za nacionalnistyu S H Aganov rosiyanin ale pislya 1990 roku u virmenskij literaturi chasto vkazuyetsya sho vin virmenin Oganyan Jogo did pereyihav v Astrahan z Nagirnogo Karabahu Pislya zakinchennya serednoyi shkoli pracyuvav na Moskovskomu elektrokombinate buv brigadirom skladalnoyi brigadi U Chervonij Armiyi z 1938 roku Zakinchiv Moskovske vijskovo inzhenerne uchilishe v 1940 roci Brav uchast v boyah radyansko finskoyi vijni na posadi komandira sapernogo vzvodu Z bereznya 1940 komanduvav sapernoyu rotoyu potim buv nachalnikom shkoli molodshih komandiriv sapernoyi brigadi Leningradskogo vijskovogo okrugu Druga svitova vijna U Drugij svitovij vijni brav uchast z chervnya 1941 roku Komanduvav sapernoyi rotoyu z zhovtnya 1941 roku ad yutant starshij za suchasnoyu terminologiyeyu vidpovidaye posadi nachalnika shtabu sapernogo bataljonu z lyutogo 1942 roku zastupnik komandira motoinzhenernogo bataljonu z kvitnya 1942 roku pomichnik nachalnika shtabu inzhenernih vijsk 54 yi armiyi Voyuvav na Leningradskomu i Volhovskomu frontah U listopadi 1942 roku vidklikanij z frontu dlya podalshoyi sluzhbi v shtabi inzhenernih vijsk RKKA Sluzhiv pomichnikom potim starshim pomichnikom nachalnika operativnogo viddilu U skladi grupi predstavnikiv Stavki Verhovnogo Golovnokomanduvannya neodnorazovo viyizhdzhav v diyuchu armiyu Nadavav dopomogu vijskam v organizaciyi inzhenernogo zabezpechennya operacij na Pivdenno Zahidnomu Bryanskomu Voronezkomu 3 mu Biloruskomu 1 mu Pribaltijskomu i 2 m Pribaltijskomu frontah Chlen VKP b z 1942 roku Pislyavoyennij chas Pislya vijni prodovzhuvav sluzhbu v shtabi inzhenernih vijsk Radyanskoyi Armiyi buv starshim oficerom viddilu U 1950 roci zakinchiv Vijskovu akademiyu imeni M V Frunze Z 1951 roku zastupnik nachalnika viddilu z sichnya 1952 roku nachalnik viddilu shtabu inzhenernih vijsk Radyanskoyi Armiyi U 1955 roci zakinchiv Vishu vijskovu akademiyu imeni K Ye Voroshilova Z listopada 1955 roku sluzhiv u vijskah nachalnik inzhenernih vijsk 8 yi gvardijskoyi armiyi v Grupi radyanskih vijsk u Nimechchini Potim perevedenij na vikladacku robotu i v serpni 1960 buv priznachenij starshim vikladachem a v grudni 1963 roci zastupnikom nachalnika kafedri Vijskovoyi akademiyi Generalnogo shtabu Z sichnya 1967 roku nachalnik inzhenernih vijsk Grupi radyanskih vijsk u Nimechchini Z sichnya 1970 roku zastupnik nachalnika inzhenernih vijsk Ministerstva oboroni SRSR Z kvitnya 1974 roku nachalnik Vijskovo inzhenernoyi akademiyi imeni V Kujbisheva Z bereznya 1975 roku nachalnik inzhenernih vijsk Ministerstva oboroni SRSR Pridilyav veliku uvagu polipshennyu organizacijnoyi strukturi inzhenernih vijsk i yih tehnichnogo osnashennya viroblennyu efektivnih sposobiv inzhenernogo zabezpechennya bojovih dij vijsk pidgotovci inzhenernih kadriv Vnis velikij vnesok v organizaciyu ta zdijsnennya zahodiv shodo likvidaciyi naslidkiv avariyi na Chornobilskij AES General polkovnik inzhenernih vijsk 25 04 1975 Vijskove zvannya marshal inzhenernih vijsk prisvoyeno 7 travnya 1980 roku Z bereznya 1987 roku v Grupi generalnih inspektoriv Ministerstva oboroni SRSR Z 1992 roku u vidstavci Zhiv v Moskvi Pohovanij na Troyekurovskomu kladovishi 12 grudnya 2017 roku u Virmeniyi vijshla poshtova marka prisvyachena temi 100 richchya vid dnya narodzhennya marshala inzhenernih vijsk SRSR Sergiya Aganova NagorodiOrden Lenina Orden Chervonogo Prapora Orden Kutuzova 1 go stupenya 198 Orden Vitchiznyanoyi vijni 2 go stupenya i 1 go stupenya Dva ordena Chervonoyi Zirki Orden Za sluzhbu Batkivshini v Zbrojnih Silah SRSR 3 go stupenya Chislenni medali SRSR Nagorodi inozemnih derzhav Derzhavna premiya SRSR 1981 DzherelaSovetskaya voennaya enciklopediya v 8 tomah 2 e izd Pod red M A Moiseeva M Voennoe izdatelstvo 1990 Tom 1 A Byulov 544 s S 75 ISBN 5 203 00298 3 Kniga Pamyati Voennoj akademii Generalnogo shtaba Vooruzhennyh sil Rossijskoj Federacii M Podmoskove 2016