Історію Республіки Конго Західного Конго можна розділити на два періоди до приходу європейців та після Доісторичний пері

Історію Республіки Конго (Західного Конго) можна розділити на два періоди: до приходу європейців та після.

Доісторичний період

Археологічні знахідки свідчать про заселення території Республіки Конго в епоху палеоліту і мезоліту (в долині р. Ніарі, вздовж траси залізниці Пуент-Нуар — Браззавіль, на стоянках Мпіла, Мпіака). Появу заліза пов'язують з міграцією в басейн р. Конго народів банту, які прийшли сюди, очевидно, у перших століттях н. е., потіснивши пігмеїв, що жили тут.

Середні віки

Перед появою європейців (1482 р.) територію Конго заселили бантумовні народи — конго, вілі, йомбе, теке та інші. Пігмеї були відтиснені ними в лісові райони. Основним заняттям банту було мотичне та підсічно-вогневе землеробство. Розвивались також ремесла.

На території теперішньої Республіки Конго виникли перші ранньодержавні утворення — на узбережжі Лоанґо — в народу вілі, в районі Малебо — Теке — у народу теке.

Новий час

1482 р. в гирлі р. Конго висадився португальський мореплавець Діогу Кан. Між місцевими банту і португальцями зав'язались контакти, головним чином у зв'язку з розвитком работоргівлі.

Наприкінці XIX століття в басейні Західного Конго з'явились французи. Командувач експедиції П'єр Саворньян де Бразза заснував у 1880 році пост Нкуна (Нтамо, нині Браззавіль). За договорами 1883 року Франції з вождями Лоанґо встановлювався контроль цієї держави над частиною узбережжя Атлантичного океану. 5 лютого 1883 року Франція створила своє володіння — Територія Французьке Середнє Конго. Протягом 1885—1887 рр. Франція уклала договори з іншими європейськими державами — учасниками поділу басейну р. Конго — Португалією, Бельгією та Німеччиною, що визначили кордони французьких володінь у цьому регіоні. З 1885 року за французькими володіннями в басейні річок Конго і Квілу закріпилась назва Французьке Конго. Після Марокканської кризи 1911 року між Францією і Німеччиною частина території Французького Конго відійшла до Німеччини. Проте Франція незабаром повернула її в результаті перемоги в Першій світовій війні.

31 серпня 1940 року в результаті повстання проти вішістів в м. Браззавіль влада у Французькому Конго перейшла в руки Вільної Франції.

28 листопада 1958 року Французьке Конго було проголошене Автономною Республікою Конго.

Незалежність

15 серпня 1960 року була проголошена державна незалежність Республіки Конго від Франції. Першим президентом став Фюльбер Юлу.

Джерела

Африка: энциклопедический справочник. Т.2. Москва. «Советская энциклопедия». 1987. — 671с. с.9-11.
І. І. Дахно. Країни світу: енциклопедичний довідник. Київ. «МАПА». 2004. — 608с. с.243-244.