Ірине й Бу лович серб Иринеј Буловић в миру Ми рко Бу лович серб Мирко Буловић 11 лютого 1947 Станишич Сомбор Сербія єпи

Ірине́й Бу́лович (серб. Иринеј Буловић, в миру Ми́рко Бу́лович, серб. Мирко Буловић; 11 лютого 1947, Станишич (Сомбор) Сербія) — єпископ Сербської православної церкви; з 1990 року - єпископ Бацький; з 26 березня 2011 року - адміністратор Австрійсько-Швейцарської єпархії.

Іриней Булович

Єпископ Бацький

з 24 грудня 1990

Церква:

Сербська православна церква

Попередник:

Савва Вукович (тимчас./кер.)

Адміністратор Австрійсько-Швейцарської єпархії

26 травня 1911 — 23 травня 2014

Церква:

Сербська православна церква

Попередник:

посада скасована

Наступник:

Андрей Чилерджич

Єпископ Моравицький,
вікарій Патріарха Сербського

20 травня — 13 грудня 1990

Церква:

Сербська православна церква

Попередник:

Лонгін Крчо

Наступник:

Антоній Пантелич

Альма-матер:

Богословський факультет Белградського університету в Белграді

Діяльність:

священник, викладач університету

Ім'я при народженні:

Мирко Булович
Мирко Буловић

Народження:

11 лютого 1947 (77 років)
село Станишич (Сомбор), Сербія

Батько:

Михайло Булович

Мати:

Зорка Булович

Єп. хіротонія:

Іриней у Вікісховищі

Іменини 23 серпня / 5 вересня (святителя Іринея Ліонського).

Біографія

Народився 11 лютого 1947 року в родині Михайла і Зорки Булович, в селі Станишич в громаді Сомбор, Сербія.

Навчання в початковій школі завершив у рідному селі, потім був направлений в Сомбор, де і закінчив гімназію в 1965 році.

Потім вступив на Богословський факультет Сербської Православної Церкви в Белграді, який закінчив у 1969 році.

25 березня 1968 року у час навчання на Богословському факультеті своїм духівником - архімандритом Іустином Челійським був пострижений в чернецтво з іменем Іриней в часть святителя Іринея Ліонського.

11 листопада 1968 року єпископ Расько-Прізренський Павло Стойчевич (згодом - патріарх) висвятив його у ієродиякона, а 15 листопада - у ієромонаха.

У 1969 році закінчив Богословський факультет Белградського університету.

З 1969 по 1970 роки ієромонах Іриней провів у Острозькому монастирі, де викладав у чернечій школі.

З 1970 по 1980 рік перебував у Афінах, навчаючись в аспірантурі Богословського факультету Афінського державного університету, де захистив докторську дисертацію.

У 1980-1981 роках викладав у Богословському інституті святого Сергія в Парижі.

У 1981 році обраний доцентом кафедри Священного Писання Нового Завіту на Богословському факультеті Белградського університету, де зберігає за собою цю кафедру і понині у званні ординарного професора.

Єпископське служіння

У травні 1989 року рішенням Священного Архієрейського Собору був обраний єпископом Моравицьким, патріаршим вікарієм. Хіротонія відбулася 20 травня 1990 року.

13 грудня 1990 року був призначений на Бацьку кафедру і висвячений в Новому Саду 24 грудня того ж року .

Є автором багатьох наукових і популярних праць. Десятм років ніс послух редактора журналу «Православний місіонер» - популярного видання Священного Архієрейського Синоду. Нині є редактором і видає «Бесіди», богословського журналу Бацької єпархії.

Член перекладацької комісії Архієрейського Синоду Сербської православної церкви; Всеправославної комісії по діалогу з Римо-католицькою церквою; Всеправославної комісії по діалогу з лютеранами; Комісії Священного Архієрейського Синоду Сербської Православної Церкви по діалогу з римо-католицькою Комісією Єпископських Конференцій Хорватії, Сербії і Чорногорії.

Був членом комісії з організації та здійснення релігійної освіти при уряді Республіки Сербської; Співдружності біблійних богословів Греції; Співдружності літераторів Сербії; Комітету руху за єдність і співпрацю духовно споріднених східнохристиянських народів; Ради релігійних лідерів Європи «Релігія за мир».

З 26 травня 2011 по 23 травня 2014 року тимчасово керував новоствореною Австрійсько-Швейцарською єпархією.

В квітні 2023 у інтерв'ю в сербській телепрограмі "Relativizacija" підтримав російське вторгнення в Україну та переклав вину за початок повномасштабного вторгнення на Захід:

Ми вважаємо, що правота в цій війні, повністю або майже повністю, на боці Росії, тому що не Росія хотіла війни. Війни хотів і нав'язав її Захід. Ця думка, як я бачу, переважає в православному світі. Це, смію сказати, і моя найчесніша думка.

Примітки

Біографія сербською мовою^{[недоступне посилання]}
. Архів оригіналу за 6 січня 2019. Процитовано 5 січня 2019.
Там же.
. Архів оригіналу за 27 травня 2014. Процитовано 5 січня 2019. {{}}: Текст «Епархија бачка» проігноровано ()
Μπάτσκας: Η ουκρανική κυβέρνηση υποστηρίζει μία σχισματική και ανύπαρκτη «εκκλησία», Romfea.gr, 11.05.2023

Посилання

Біографія сербською мовою^{[недоступне посилання]}

інтерв'ю

Епископ бачки Иринеј - интервју („Печат“, број 300, децембар 2013) [ 8 травня 2021 у Wayback Machine.]
Божићни интервју Епископа бачког Иринеја за „Печат“ (СПЦ, 30. децембар 2014) [ 8 травня 2021 у Wayback Machine.]
Епископ бачки Иринеј: Интервју за божићни број Печата (СПЦ, 6. јануар 2016) [ 8 травня 2021 у Wayback Machine.]
Интервју Епископа бачког Иринеја Вечерњим новостима (СПЦ, 24. децембар 2017) [ 8 травня 2021 у Wayback Machine.]
Епископ бачки Иринеј: Предуго лутамо кроз лавиринте идола, опсена и самообмана (СПЦ, 1. јануар 2018) [ 5 січня 2019 у Wayback Machine.]

[1] Біографія сербською мовою^{[недоступне посилання]}

[2] . Архів оригіналу за 6 січня 2019. Процитовано 5 січня 2019.

[3] Там же.

[4] . Архів оригіналу за 27 травня 2014. Процитовано 5 січня 2019. {{}}: Текст «Епархија бачка» проігноровано ()

[5] Μπάτσκας: Η ουκρανική κυβέρνηση υποστηρίζει μία σχισματική και ανύπαρκτη «εκκλησία», Romfea.gr, 11.05.2023