Імператор Анко

Імператор Анко́ (яп. 安康天皇, あんこうてんのう, анко тенно; 401 (?) — 24 вересня 456) — 20-й Імператор Японії, синтоїстське божество. Роки правління: 28 січня 454 — 24 вересня 456. Його вірші увійшли до літопису Ніхон Сьокі.

Імператор Анко
яп. 安康天皇
Народився	401
Помер	456 ^d, ^d, Японія ·обезголовлення
Поховання	^d
Країна	Японія
Діяльність	правитель
Знання мов	японська
Посада	імператор Японії
Рід	Імператорський дім Японії
Батько	Імператор Інґьо
Мати	^d
Брати, сестри	^d, ^d, ^d, Імператор Юряку і Принц Кінаші но Кару
У шлюбі з	^d
Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис

Після смерті батька 453 року за підтримки клану Хегурі (Пегурі) зумів зайняти трон, перемігши у придворній боротьбі з братом Кінаші но Кару, звинувативши того у позашлюбному зв'язку з власною сестрою Кару но Ойрацуме, верховною жрицею (кйсакі). Це факт, на думку дослідників, свідчить про перехід імператорів та право спадковості від матрилінійного принципу до патрилінійного.

Анко захопив владу і наказав повісити принцесу Кару но Ойрацуме та вигнав брата з двору. Кінаші но Кару зібрав однодумців, з якими спробував врятувати сестру, але Анко схопив її та приставив лезо до її горла. Аби врятувати сестру Кінаші но Кару мусив поступитися престолом і вирушити у вигнання. Анко тоді став імператором. 454 року відправив посольство до китайської держави Лю Сун. Водночас наказав стратити свого стрийка Окусака но, який також претендував на трон.

458 року загинув внаслідок змови принца Майови, сина Окусака но, за підтримки клана Кацурагі. Проте в подальшій боротьбі владу захопив молодший брат загиблого Охацусе но, що став імператором Юряку.

Примітки

1. Усі дати подані за європейським календарем.
2. Аністратенко та Бондаренко, 2011, с. 14.

Джерела та література

• Аністратенко, Л.; Бондаренко, І. (2011). Японські поети: Біографічний словник. Київ: Видавничий дім Дмитра Бураго. с. 368.
• 『新編　日本史辞典』 (Нове видання. Словник історії Японії) / 京大日本史辞典編纂会. — 東京: 東京創元社, 1994. — P.1057—1058.
• 『歴代天皇全史―万世一系を彩る君臨の血脈』 (歴史群像シリーズ (69)) (Вся історія Імператорів Японії — монархічне генеалогічне дерево безперервної лінії. Серія «Історичні портрети»). — 東京: 学研, 2003.
• Рубель В. А. Японська цивілізація: традиційне суспільство і державність. — Київ: «Аквілон-Прес», 1997.

Посилання

• (яп.)