Ізяславль (гаданий город)

«Ізяславль» — одне з двох городищ ХІІ—ХІІІ століть на берегах річки Гуски (басейн Гориня) на території села Городище Шепетівського району Хмельницької області, що було розкопане і пограбоване протягом 1957—1964 років радянським дослідником «матеріальної культури» Михайлом Каргером. Усі виявлені артефакти, у тому числі сімнадцять скарбів виробів із срібла, вивезені до Росії.

«Ізяславль»
Сучасне розташування	с. Городище Шепетівського району Хмельницької області
Регіон	Україна
Географічні координати	50°06′29″ пн. ш. 27°03′46″ сх. д. / 50.10806° пн. ш. 27.06278° сх. д. / 50.10806; 27.06278
Історія
Епоха	Київська Русь

На підставі результатів розкопок Михайло Каргер заявив про відкриття літописного города «Ізяславля».

Розкопки

Протягом 1957—1964 років пам'ятку археології, відому в літературі як «велике» південне городище в урочищі Вали з 1888 року (Самоквасов), розкопано Галицько-Волинською архітектурно-археологічною експедицією Ленінградського відділення Інституту історії матеріальної культури АН СРСР і Ленінградського державного університету під керівництвом лауреата Сталінської премії, відомого грабіжника києво-руської спадщини Михайла Каргера. Загальна площа розкопу становила 3,6 га.

Було встановлено, що городище, загальною площею 3,6 га всередині укріплень, оточене багаторівневою системою валів і ровів, характерною для городищ Болохівської землі виникло на місці ранішої пам'ятки вельбарської культури, що на пізньому етапі трансформувалася в поселення черняхівської культури. План індивідуальних знахідок не складався, відтак планувальна структура поселення залишилася не з'ясована.

Протягом 1971—1976 років переважна частина виявлених під час розкопок артефактів була передана до Державного Ермітажу в Ленінграді (нині — Санкт-Петербурзі). Предмети з городища в урочищі Вали нині становлять значну частину експозиції музею присвячену «давньоруській культурі».

Розташоване на відстані 2,5 км від «великого» «мале» північне городище в урочищі Високе, в літературі з 1901 року (Антонович), не розкопувалося, була проведена лише шурфовка.

Планова структура укріплень городища дозволяє віднести його до типу городищ багаторядно-концентричного планування, що мають половецьке коріння.

Обидва городища співіснували в один час і входили до єдиного оборонного комплексу.

Гіпотеза Михайла Каргера

Вже через два роки від початку розкопок (1959) Михайло Каргер ототожнив пам'ятку археології з літописним городом «Ізяславлем», що на його думку був знищений взимку 1240—1241 років монгольським військом Бату-хана, яке рухалося на Захід після знищення Києва.

Інтерпретація згадки в літописі «Ізяславля» як населеного пункту згодом небезпідставно заперечена українським дослідником .

Примітки

1. . Архів оригіналу за 31 січня 2022. Процитовано 31 січня 2022.
2. Летописный «Изяславль»: Большое Шепетовское городище в свете археологии. — Том 1. — Материалы раскопок М. К. Каргера 1957—1964 годов в исследованиях 1960-1980-х годов. Санкт-Петербург: Нестор-История, 2020. (рос.)
3. . Архів оригіналу за 31 січня 2022. Процитовано 31 січня 2022.
4. Каргер М. К. Древнерусский город Изяславль в свете археологических исследований 1957—1958 гг. // XV Научная сессия Ленинградского университета 1958—1959 гг. Секция ист. наук. ТД. Ленинград: б. и., 1959. С. 17–20 (рос.)
5. (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 26 лютого 2019. Процитовано 31 січня 2022.

Література

• Пескова А. А. Большое и малое Древнерусские городища у села Городище близ Шепетовки // Стародавній Іскоростень і слов'янські гради. — Коростень: Тріада С, 2008. — Т. 2. — С. 74-80. [ 31 січня 2022 у Wayback Machine.] (рос.)
• Летописный «Изяславль»: Большое Шепетовское городище в свете археологии. — Том 1. — Материалы раскопок М. К. Каргера 1957—1964 годов в исследованиях 1960-1980-х годов. Санкт-Петербург: Нестор-История, 2020. [ 31 січня 2022 у Wayback Machine.] (рос.)