Іваницький В'ячеслав Едуардович

В'ячесла́в Едуа́рдович Івани́цький (нар. 15 листопада 1944(19441115), Червоноволодимирівка Новоодеського району Миколаївської області – пом. 2 липня 2022, Миколаїв) — український художник, дизайнер, майстер декоративно-прикладного мистецтва, «Заслужений діяч мистецтв України». Член Національної Спілки художників України з 1984 року.

В'ячеслав Едуардович Іваницький
|Премії=
Народження	15 листопада 1944(1944-11-15) с. Червоноволодимирівка Новоодеського району Миколаївської області
Смерть	2 червня 2022(2022-06-02) (77 років)
	Миколаїв
Національність	Українець
Країна	Україна
Жанр	Декоративно-прикладне мистецтво
Навчання	Харківський художньо-промисловий інститут
Діяльність	художник
Напрямок	Гобелени
Роки творчості	1973 — досьогодні
Вплив	С. Ф. Бесєдін С. Н. Бережний
Твори	Комплексний проект оформлення ПУАЕС Екстер'єр та інтер'єр Миколаївського академічного українського театру драми та музичної комедії Художнє рішення Гобелен «Пори року» Гобелен «Ритми»
Нагороди
Сайт	Миколаївська обласна організація Спілки художників України

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Іваницький.

Біографія

Народився 15 листопада 1944 року у селі Червоноволодимирівка Новоодеського району Миколаївської області. 1963 року закінчив , але хист до малювання та пошуки свого життєвого і творчого шляху привели його до Харківського художньо-промислового інституту на факультет художнього конструювання за спеціальністю «Художник-дизайнер», який закінчив 1973 року. Педагоги з фаху: професор С. Ф. Бесєдін, доцент С. Н. Бережний.

Протягом 1973 — 1977 років В'ячеслав Іваницький працював на заводах і дизайнером, начальником бюро технічної естетики. З 1977 року — у художником творчої кваліфікації, потім головним художником комбінату. 1980 — 1987 роки — учасник експериментальної студії при спілці художників СРСР у Москві, де створювалися великі форми дизайну: реконструкція Музею революції, культурний центр «Космос», монументально-декоративне оформлення міст Єревана, Риги, Миколаєва.

В'ячеслав Едуардович заснував дизайнерську фірму «Гобелен». У ній працюють і його сини Андрій і Федір, художники.

Помер 2 липня 2022 року.

Творчість

В'ячеслав Іваницький працює в різних галузях образотворчого мистецтва: монументально-декоративне (гобелени, розписи, чеканка, кування); малі форми (пам'ятні та в'їзні знаки); плакати і декорувальне мистецтво. Розробив і впровадив ряд важливих проектів: комплексне художнє оформлення громадських будівель Південно-Української АЕС, палаців культури і одружень, промислових виставок, музеїв Миколаєва і України; екстер'єрів та інтер'єрів Миколаївського академічного українського театру драми та музичної комедії, художньо-планувальне рішення , експозиції пам'яті афганцям тощо. Із 1978 року у співавторстві з дружиною Лідією Іванівною виткано в техніці ручного ткацтва понад 500 кв.м. гобеленів.

Виставки

Учасник республіканських і обласних виставок у 1978 р., 1979 р., 1980 р., 1981 р., 1982 р., 1984 р., 2004 р.

Нагороди

• «Заслужений діяч мистецтв України» (2004),
• Почесна відзнака за багаторічну і плідну працю (2001),
• Знак пошани київського міського голови (2004),
• Почесне звання «Городянин року — 2004» в номінації «Культура»,
• Почесна грамота Кабінету Міністрів України.

Література

• Иваницкий Вячеслав Эдуардович // Человек года. Горожанин года (1996—2010): библиогр. справочник. — 12-е изд., доп. — Николаев, 2011. — С. 52 — 53.
• В'ячеслав Іваницький. Vyacheslav Ivanitsky // Сучасні миколаївські митці. — Миколаїв, 2000. — С. 38 — 39.
• Агеев, Ю. Иваницкие — семья творческая / Ю. Агеев // Южная правда.- 2002. — 8 июня.
• Войтова, Н. Вячеслав Иваницкий: «В основе всего лежит мечта или желание»/ Н. Войтова //Горожанин. — 2005. — № 2. — C. 22 — 23.
• Кремінь, Д. Лінія життя: [до 60-річчя В. Іваницького]/ Д. Кремінь // Рідне Прибужжя. — 2004. — 27 листоп. — С.4.
• Кремінь, Д. Ольвійський причал / Д. Кремінь // Рідне Прибужжя. — 2003. — 15 квіт. — С.4.
• Кремінь, Д. Таємниця золотої ойкумени: штрихи до творчого портрета художника В'ячеслава Іваницького — лицаря південноукраїнського ренесансу / Д. *Кремінь // Рідне Прибужжя. — 2001.- 7 черв.
• Наточа, Е. О мастере и мастерице: [Вячеслав и Лидия Иваницкие]/ Е.Наточа // Вечерний Николаев. — 2004. — № 141(11 дек.). — С.3.
• Олейников, Ю. Родинний вернісаж: [виставка митців Іваницьких] / Ю. Олейников // Рідне Прибужжя. — 2002. — 4 черв. — С. 4.
• Росляков, С. Той, що дарує свято / С. Росляков // Рідне Прибужжя. — 2000.- 24 жовт.
• Соткано-вышито золотыми руками: Вячеслав и Лидия Иваницкие — «Горожане года — 2004» в номинации «Культура» // Вечерний Николаев. — 2005. — 19 марта. — С.5.
• Чорногуз, Я. Творці історії Миколаївщини: [проект музейного комплексу в Миколаєві художника В. Іваницького] / Я. Чорногуз // Українська культура. — 2001. — № 8. — С. 15 — 17.

Джерела

• Миколаївська обласна організація Спілки художників України(укр.)^{[недоступне посилання з червня 2019]}
• (укр.)

Посилання

• http://www.nshu.org.ua/index.php?option=com_mtree&task=viewlink&link_id=2770&Itemid=30^{[недоступне посилання]}

1. Умер известный николаевский художник Вячеслав Иваницкий. Вечерний Николаев. Процитовано 30 червня 2023.