Володимир Олексійович Єгорович (1919—1953) — капітан Радянської Армії, учасник Другої світової війни, Герой Радянського Союзу (1946).
Єгорович Володимир Олексійович | |
---|---|
Народження | 19 травня 1919 Сутиски, Тиврівська волость, Вінницький повіт, Подільська губернія, УНР |
Смерть | 27 квітня 1953 (33 роки) Запоріжжя, Українська РСР, СРСР |
Поховання | Запоріжжя |
Країна | СРСР |
Партія | ВКП(б) |
Звання | майор |
Війни / битви | німецько-радянська війна |
Нагороди | |
Єгорович Володимир Олексійович у Вікісховищі |
Біографія
Володимир Єгорович народився 19 травня 1919 року в селі Сутиски (нині — селище в Тиврівському районі Вінницької області). Навчався у Вінницькому будівельному технікумі. У 1939 році призваний на службу в Робітничо-селянську Червону армію. У 1940 році закінчив Одеську військову авіаційну школу. З квітня 1943 року — на фронтах Другої світової війни.
До лютого 1945 року капітан Володимир Єгорович командував ескадрильєю 402-го винищувального авіаполку 265-ї винищувальної авіадивізії 3-го винищувального авіакорпусу 16-ї повітряної армії 1-го Білоруського фронту. До того часу він здійснив 248 бойових вильотів, взяв участь у 71 повітряному бою, в якому збив 22 ворожих літака.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 15 травня 1946 року за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецькими загарбниками і проявлені при цьому мужність і героїзм» капітан Володимир Єгорович удостоєний високого звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» за номером 7015.
Після закінчення війни Єгорович продовжив службу в Радянській Армії. З 1949 року служив у Запоріжжі, був начальником льотної частини Запорізького аероклубу. Трагічно загинув 27 квітня 1953 року, похований на Першотравневому кладовищі Запоріжжя.
Також нагороджений трьома орденами Червоного Прапора, орденами Олександра Невського і Вітчизняної війни 2-го ступеня, низкою медалей.
Література
- Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М. : Воениздат, 1987. — Т. 1. — 911 с. с. — 100 000 прим. — ISBN отс., Рег. № в РКП 87-95382.
- Овеянные славой имена. Одесса: Маяк, 1989.
Примітки
- Єгорович Володимир Олексійович. // Сайт «Герои страны» (рос.).
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Volodimir Oleksijovich Yegorovich 1919 1953 kapitan Radyanskoyi Armiyi uchasnik Drugoyi svitovoyi vijni Geroj Radyanskogo Soyuzu 1946 Yegorovich Volodimir OleksijovichNarodzhennya19 travnya 1919 1919 05 19 Sutiski Tivrivska volost Vinnickij povit Podilska guberniya UNRSmert27 kvitnya 1953 1953 04 27 33 roki Zaporizhzhya Ukrayinska RSR SRSRPohovannyaZaporizhzhyaKrayina SRSRPartiyaVKP b ZvannyamajorVijni bitvinimecko radyanska vijnaNagorodi Yegorovich Volodimir Oleksijovich u VikishovishiBiografiyaMogila V O Yegorovicha v Zaporizhzhi Volodimir Yegorovich narodivsya 19 travnya 1919 roku v seli Sutiski nini selishe v Tivrivskomu rajoni Vinnickoyi oblasti Navchavsya u Vinnickomu budivelnomu tehnikumi U 1939 roci prizvanij na sluzhbu v Robitnicho selyansku Chervonu armiyu U 1940 roci zakinchiv Odesku vijskovu aviacijnu shkolu Z kvitnya 1943 roku na frontah Drugoyi svitovoyi vijni Do lyutogo 1945 roku kapitan Volodimir Yegorovich komanduvav eskadrilyeyu 402 go vinishuvalnogo aviapolku 265 yi vinishuvalnoyi aviadiviziyi 3 go vinishuvalnogo aviakorpusu 16 yi povitryanoyi armiyi 1 go Biloruskogo frontu Do togo chasu vin zdijsniv 248 bojovih vilotiv vzyav uchast u 71 povitryanomu boyu v yakomu zbiv 22 vorozhih litaka Ukazom Prezidiyi Verhovnoyi Radi SRSR vid 15 travnya 1946 roku za zrazkove vikonannya bojovih zavdan komanduvannya na fronti borotbi z nimeckimi zagarbnikami i proyavleni pri comu muzhnist i geroyizm kapitan Volodimir Yegorovich udostoyenij visokogo zvannya Geroya Radyanskogo Soyuzu z vruchennyam ordena Lenina i medali Zolota Zirka za nomerom 7015 Pislya zakinchennya vijni Yegorovich prodovzhiv sluzhbu v Radyanskij Armiyi Z 1949 roku sluzhiv u Zaporizhzhi buv nachalnikom lotnoyi chastini Zaporizkogo aeroklubu Tragichno zaginuv 27 kvitnya 1953 roku pohovanij na Pershotravnevomu kladovishi Zaporizhzhya Takozh nagorodzhenij troma ordenami Chervonogo Prapora ordenami Oleksandra Nevskogo i Vitchiznyanoyi vijni 2 go stupenya nizkoyu medalej LiteraturaGeroi Sovetskogo Soyuza Kratkij biograficheskij slovar Pred red kollegii I N Shkadov M Voenizdat 1987 T 1 911 s s 100 000 prim ISBN ots Reg v RKP 87 95382 Oveyannye slavoj imena Odessa Mayak 1989 PrimitkiYegorovich Volodimir Oleksijovich Sajt Geroi strany ros