Євген Деслав фр Eugène Deslaw Євген Антонович Слабченко 8 грудня 1899 Таганча 10 вересня 1966 Ніцца французький та іспан

Євген Деслав (фр. Eugène Deslaw, Євген Антонович Слабченко, 8 грудня 1899, Таганча — 10 вересня 1966, Ніцца) — французький та іспанський кінорежисер українського походження, активний діяч українського емігрантського руху, засновник українського скаутського руху на Наддніпрянщині. За власним твердженням — родич видатного українського історика, академіка ВУАН Михайла Слабченка.

Євген ДеславEugene Deslaw

Ім'я при народженніЄвген Антонович СлабченкоДата народження8 грудня 1899Місце народженняТаганча, УкраїнаДата смерті10 вересня 1966 (66 років)Місце смертіНіцца, ФранціяГромадянство

ФранціяПрофесіярежисерКар'єра1926 − 1966 IMDb ID 0221342deslaw.club

Біографія

Народився 1899 (за записом у дипломатичному паспорті — 1898) року в селі Таганча на Черкащині. Закінчив гімназію у Білій Церкві, де в травні 1917 року виступив організатором одної з перших скаутських дружин у Наддніпрянській Україні (доти був інструктором в російському скаутському гуртку). 1918 року пише підручник «Український Скаутинг», організовує першу дружину скаутів у Києві. З 1918 року скаутські гуртки, які за розпорядженням гетьмана Скоропадського було запроваджено при кожній школі, спиралися на статут Білоцерківського бой-скаутського куреня, розроблений Слабченком.

З серпня 1918 Слабченко служить в Головному Штабі Окремого Корпусу Січових Стрільців в Фастові вартовим старшиною при полковникові Василю Тютюннику, з поваленням Гетьманату — старшиною для доручень при Директорії УНР. В листопаді 1918 року Слабченко бере участь у повстанні Окремого Корпусу Січових Стрільців проти влади гетьмана Скоропадського. В січні 1919 року був призначений Директорією до складу Української дипломатичної місії до США, а в 1920 році — українським дипломатичним кур'єром у Європі, де й залишився на еміграції після розформування дипмісій УНР.

Студіював міжнародне право у Празькому і Берлінському університетах, а згодом — у паризькій Сорбонні. 1925 року змушений був полишити вивчення дипломатії та вступив до Паризької кінотехнічної школи (1925—1926). Однак ця інформація, що подається в більшості енциклопедичних статей про Слабченка, на думку найбільшого знавця творчості Деслава — кінознавця Любомира Госейка, є сфальсифікованою самим Слабченком.

Допис Євгена Слабченка до журналу «Кіно», 1928 р.

Працював у галузі кіножурналістики (виступав у 1925—1933 роках на сторінках журналу «Кіно»), заснував у Парижі товариство (фр. Les amis du cinema ukrainien), що сприяло пропаганді українських фільмів за кордоном.

Фільмографія

Створив як кінорежисер стрічки:

«Марш машин» (1926),
«Електричні ночі» (1929) та ін.

Був співрежисером кінокартини «Війна дітей», удостоєної 1938 року премії Національнаї ради кінокритиків США як найкращий іноземний фільм.

У 1939 році переїхав до Іспанії, де поставив:

«Ревеляцію» (1948),
«Баладу трьох кохань» (1951),
«Країну чорної землі» (1955),
«Картини в негативі» (1956),
«Фантастичну візію» (1957) тощо.

Пам'ять

«Євген Деслав. Фантастична мандрівка» — документальний фільм (2008, режисер та автор сценар. Леонід Череватенко).
У 2011 році у місті Біла Церква було засновано Білоцерківський Кінофестиваль Сучасного Експериментального Кіно «Деслав Сінема Фест».
9 грудня 2012 року у місті Черкаси було створено .
В Білій Церкві існує .
В 2016 році в Білій Церкві було створено Deslaw Cinema Club.
В Черкасах існує провулок Ежена Деслава.

Джерела

Мицик Ю. А. Слабченко Євген [ 21 грудня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 621. — .
Француженко М. Українські візії Євгена Деслава // 2000. – Зима/весна, 1999–2000 (№ 4/5). – С. 108–119

Енциклопедія «Черкащина». Упорядник Віктор Жадько. -К.,2010.-С.796.
Біляїв В. «На неокраянім крилі…» — Донецьк : Східний видавничий дім, 2003. — 348 с. — .
VOX.com.ua — «Український кіноклуб» у Парижі [ 27 вересня 2007 у Wayback Machine.]
Берест Б. Історія українського кіна. Нью-Йорк, 1962. — С. 84— 186;
Бучко Р. Забуте ім'я // Новини кіноекрана. 1990. № 2 — С.18.
Євген Деслав на сайті IMDb (англ.)
Французький авангард 1920-х з українським корінням [ 2 лютого 2019 у Wayback Machine.](рос.)

Посилання

Слабченко Євген Антонович // Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 6. Біографічна частина: Н–Я / Відп. ред. М.М. Варварцев. — К.: Ін-т історії України НАН України, 2016. — с.204-207

Примітки

. Архів оригіналу за 27 квітня 2015. Процитовано 21 квітня 2015.
. Архів оригіналу за 27 квітня 2015. Процитовано 21 квітня 2015.
«Війна дітей» на сайті IMDb (англ.)
. Архів оригіналу за 24 вересня 2016. Процитовано 26 травня 2016.
. Архів оригіналу за 25 червня 2016. Процитовано 5 січня 2013.
Створено курінь імені Євгена Деслава^{[недоступне посилання з червня 2019]}
. Архів оригіналу за 7 квітня 2016. Процитовано 27 березня 2016.

[1] . Архів оригіналу за 27 квітня 2015. Процитовано 21 квітня 2015.

[2] . Архів оригіналу за 27 квітня 2015. Процитовано 21 квітня 2015.

[3] «Війна дітей» на сайті IMDb (англ.)

[4] . Архів оригіналу за 24 вересня 2016. Процитовано 26 травня 2016.

[5] . Архів оригіналу за 25 червня 2016. Процитовано 5 січня 2013.

[6] Створено курінь імені Євгена Деслава^{[недоступне посилання з червня 2019]}

[7] . Архів оригіналу за 7 квітня 2016. Процитовано 27 березня 2016.