Юліан Дзерович

Дзерович Юліян Корнило Ігнатович (3 січня 1871, Смільне, нині Золочівський район — 8 квітня 1943, Відень) — священник Української греко-католицької церкви, галицький педагог, церковний і освітньо-культурний діяч, меценат, професор бродівської цісарсько-королівської гімназії ім. кронпринца Рудольфа та львівської Богословської академії, останній довоєнний голова Головного Товариства «Просвіта» у Львові.

Юліан Дзерович
Загальна інформація
Народження	3 січня 1871(1871-01-03) Смільне, Австро-Угорщина
Смерть	8 квітня 1943(1943-04-08) (72 роки) Відень, Австрія
Освіта	Львівський університет
Служіння в церкві
Конфесія	УГКЦ
Рукоположення	1894
Матеріали до статті на Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Дзерович.

Життєпис

Юліан Дзерович народився в родині священника Ігнатія Дзеровича та його дружини Олександри з роду Шараневичів.

Початкову освіту здобув у народній школі в Товмачі та «німецькій» гімназії у Львові, де склав іспит зрілості у 1889 році

У 1889–1893 роках, навчаючись Греко-католицькій духовній семінарії, а пізніше на теологічному факультеті Львівського університету здобув, богословську освіту. У 1893–1895 роках вивчав німецьку філологію у Віденському університеті. 1895 року висвячений на священника та призначений душпастирем у Миколаєві на Львівщині. Пізніше викладав катехитику у жіночій школі у Бродах (1897–1907), гімназіях у Бережанах (1904–1907) та Стрию (1908–1918), учительській чоловічій семінарії (1913–1918), (1919–1931), на теологічному факультеті Львівського університету (1917) та Львівській богословській академії (1930–1932) у Львові.

Був професором Львівської греко-католицької духовної семінарії, Львівської богословської академії (від 1930), директором , членом головної управи, заступником голови товариства «Рідна школа», головою товариства «Просвіта» (від 1939), Товариства святого апостола Павла (від 1924 р. — святого апостола Андрея), член наглядової ради товариства «Захист імені митрополита Шептицького Андрея для сиріт у Львові» (1918–1939). Радник та референт Львівської митрополичої консисторії, субмотор справедливості, аудитор Митрополичого церковного суду. Працював редактором журналів «Руський Амвон», «Наша праця», «Боже слово», «Парохіяльні вісті».

У 1918–1919 роках входив до складу Української національної ради ЗУНР. Один із організаторів Першого українського педагогічного конгресу у Львові (1935). Виконуючи його рішення, написав і опублікував посібник «Педагогіка».

Гробівець родини Дзеровичів на Личаківському цвинтарі у Львові

Помер 8 квітня 1943 року у Відні, похований у Львові на Личаківському цвинтарі в родинному гробівці (поле 80).

Основні праці

• Катехитичні проповіді. — Перемишль, 1906.
• Як у світі жити, або правила доброго виховання. — Тернопіль, 1906.
• Як то Русь ходила слідами Данила. — Львів, 1907.
• Цариця моя Марія. — Жовква, 1908.
• Ціла правда про радикалів. — Львів, 1910.
• За всіх молишся, Благая. — Жовква, 1910.
• Спомин з терневої дороги. — Львів, 1918.
• Катехитика. — Львів, 1930.
• Педагогіка. — Львів, 1937.

Примітки

1. Світильник Істини. Джерела до історії Богословської Академії у Львові. — Т. 1. — Торонто-Чікаґо, 1973. — С. 225.

Джерела

• Н. М. Пастушенко. Дзерович Юліан-Корнило Ігнатович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2007. — Т. 7 : Ґ — Ді. — 708 с. — .
• Шкраб'юк П. Дзерович Юліан [ 17 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 377. — .