Шило Георгій Аполонович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем (Шило).

Гео́ргій Аполо́нович Ши́ло (нар. 23 жовтня 1925 — пом. 1996) — радянський військовик часів Другої світової війни, помічник командира взводу 260-го гвардійського стрілецького полку 86-ї гвардійської стрілецької дивізії 46-ї армії, гвардії сержант. Герой Радянського Союзу (1945).

Георгій Аполонович Шило
Народження	23 жовтня 1925(1925-10-23) Одеса
Смерть	19 червня 1996(1996-06-19) (70 років) Одеса
Поховання	Другий християнський цвинтар
Країна	СРСР  Україна
Вид збройних сил	сухопутні війська
Рід військ	піхота
Роки служби	1944—1945
Партія	КПРС
Звання	Сержант
Формування
Війни / битви	німецько-радянська війна
Нагороди	Медаль «За взяття Будапешта»

Життєпис

Народився 23 жовтня 1925 року в Одесі в родині робітника. Росіянин. Здобув неповну середню освіту.

З початком німецько-радянської війни з жовтня 1941 по квітень 1944 року перебував на тимчасово окупованій території, брав участь у підпільному антифашистському русі. До лав РСЧА призваний у квітні 1944 року. Закінчив школу молодших командирів. Воював на 3-у і 2-у Українських фронтах. Брав участь у бойових діях на території Румунії, Болгарії, Югославії, Угорщини.

Особливо помічник командира стрілецького взводу 260-го гвардійського стрілецького полку 86-ї гвардійської стрілецької дивізії гвардії сержант Г. А. Шило відзначився під час Будапештської операції радянських військ. 5-6 листопада 1944 року в бою за населений пункт Вечеш (Угорщина) він першим увірвався до ворожої траншеї й гранатою знищив кулеметну обслугу супротивника, захопив кулемет і вів з нього прицільний вогонь, чим сприяв просуванню батальйону вперед. У ході бою дістав поранення, але й далі рухався попереду батальйону. Коли ворог, за підтримки танків, розпочав контратаку, гвардії сержант Г. А. Шило спочатку кулеметним вогнем змусив залягти ворожу піхоту, а потім протитанковими гранатами почав закидати бронетанкову техніку супротивника. У ході бою підбив 3 танки й 1 бронемашину, знищив до 72 солдатів і офіцерів ворога. Внаслідок вибуху вдруге був поранений (втратив руку) і непритомним доправлений у шпиталь.

У 1945 році демобілізований за станом здоров'я. У 1948 році здобув середню освіту, потім закінчив Одеський торговельний технікум і в 1962 році — Донецький торговельно-технологічний інститут. Член КПРС з 1949 року. Працював заступником начальника морського пасажирського агентства Чорноморського морського пароплавства.

Мешкав у Одесі, де й помер 19 червня 1996 року. Похований на Другому християнському цвинтарі міста.

Нагороди

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 24 березня 1945 року за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецькими загарбниками та виявлені при цьому відвагу і героїзм, гвардії сержантові Шилу Георгію Аполоновичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 4241).

Також нагороджений орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня (11.03.1985) і медалями.

Пам'ять

На фасаді будинку № 8 по вулиці Софіївській в Одесі, в якому з 1925 по 1950 роки жив Г. А. Шило, встановлено меморіальну дошку.

Література

• «Подвиг во имя жизни: Очерки о Героях Советского Союза, уроженцах Одесской области». / Сост.: Абрамов А. Ф., Бульба А. И. — Одеса: Маяк, 1984, стор. 303—306.

Примітки

1. Пам'ятні дошки Одеси на сайті «Odessa Story».(рос.)

Посилання

• Шило Георгій Аполонович. // Сайт «Герои страны» (рос.).