Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Культура Шассе-Лагоцця, або Шасейська культура, — назва археологічної культури пізнього неоліту — раннього енеоліту, що передувала культурі дзвоноподібних келихів, є наступницею сернійської культури Існувала близько 4500 - 3500 рр.. до Р. Х.
| Шассе культура | |
 | |
| Названо на честь | d |
|---|---|
| Наступник | Культура дзвоноподібних келихів |
| Час/дата початку | |
| Час/дата закінчення | |
 Шассе культура у Вікісховищі | |
Походження та регіональні зв'язки
Як зазначає О. Л. Монгайт, місцями шасейська культура співіснує з епікардіальними культурами, в інших місцях шасейські шари лежать вище шарів з епікардіальною керамікою . Згідно з іншими гіпотезами, шасейська культура є розвитком локального варіанта кардіальної кераміки .
Була споріднена культурі Кортайо на території Швейцарії та [en] на території Великої Британії.
Поширення
У Франції назва «Шассе» дано за типовою археологічною пам'яткою біля (департамент Сона і Луара), де археологічні пам'ятки показують безперервність проживання людей бронзової та залізної доби, у римський період та Середні віки.
В Італії культура Лагоцца була поширена Лігурійським узбережжям, в Емілії та Ломбардії. Характерні добре обпалені судини з гладкою або глянсуватою поверхнею, без ручок, але з отвором для підвішування, або з ручками та прямою або потовщеною верхньою стінкою, а також тарілкоподібні судини. Носії культури жили у природних печерах та відкритих стоянках. Поховання вивчені погано, тільки у Гротта делла Коломбіна знайдені скорчені трупоположення, що супроводжуються керамікою цієї культури .
Шасейська культура була поширена на рівнинах і плато стародавньої Франції, включаючи долини Сени та верхньої Луари, і досягала території сучасних департаментів Верхня Сона, Воклюз, Альпи Верхнього Провансу, Па-де-Кале та Ер і Луара. При розкопках у Берсі (Париж) було виявлено шасейське поселення (4000 - 3800 рр. до Р. Х.) на правому березі Сени; серед знайдених артефактів — дерев'яні човни, кераміка, луки та стріли, дерев'яні та кам'яні знаряддя.
Спосіб життя
Тубільці культури Шассе-Лагоцця були осілими фермерами (вирощували жито, просо, яблуню, грушу, сливу) та скотарями (вівця, коза, корова). Жили у будинках, згрупованих у невеликі села (100-400 осіб). Їхня кераміка майже не мала прикрас. Вони не володіли металообробкою, використовували крем'яні знаряддя.
На початку 21 ст. було виявлено велике поселення цієї культури Вернег (Vernegues) .
Занепад
Близько 3500 до Р. Х. на півночі Франції шасейська культура поступається місцем пізнішій енеолітичній [en] (3100 - 2000 рр. до Р. Х..) іншого походження, а на півдні Франції і крайньому північному заході Італії — розпадається на низку дрібних локальних варіантів ([de], [fr] тощо).
Як ймовірні нащадки шасейської культури розглядаються лігури .
Хронологія
- 4000: шассейське поселення Берсі біля Парижа;
- 4400: шассейське поселення Сен-Мішель-дю-Туш біля Тулузи;
- 4400: виникнення [en] у Бом-де-Гонвійяр, департамент Верхня Сона;
- 3190: шассейські пам'ятники у Кальвадосі;
- 3530: шассейські пам'ятники у Па-де-Кале;
- 3450: занепад шассейської культури у департаменті Ер і Луара;
- 3400: занепад шассейської культури у (департамент Альпи Верхнього Провансу).
Примітки
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Шассе культура |