Чаун (річка)

Ча́ун (у верхів'ї Мали́й Ча́ун) — річка на півночі Далекого Сходу Росії. Протікає територією Чаунського району Чукотського автономного округу.

Чаун
68°44′ пн. ш. 170°36′ сх. д. / 68.733° пн. ш. 170.600° сх. д. / 68.733; 170.600
Витік
• координати	67°33′22″ пн. ш. 171°49′27″ сх. д. / 67.55620000002778625° пн. ш. 171.8244000000277651° сх. д. / 67.55620000002778625; 171.8244000000277651
Гирло	Чаунська губа
• координати	68°55′15″ пн. ш. 170°38′59″ сх. д. / 68.92110000002777781° пн. ш. 170.64980000002776706° сх. д. / 68.92110000002777781; 170.64980000002776706
Країни:	Росія
Регіон	Чукотський автономний округ
Довжина	205 км
Площа басейну:	23 000 км²
Притоки:	^d і ^d

За площею басейну Чаун займає 4-е місце серед річок Чукотського автономного округу і 49-е — в Росії.

У басейні Чауна виявлені запаси олова, миш'яку, золота.

Через річку буде зведено міст на 704-му км автомобільної дороги , яку будують.

Історичні відомості

До середини XVIII століття мала назву Ковича, яку дали першопрохідці-козаки. 1791 року учасниками експедиції згадується як Чававеям. В той час по річці проходила західна межа розселення чукчів.

Сучасна назва сходить до евен. чаан — «дальній».

Гідрографія

Довжина річки 205 км, площа басейну 23 тис. км². Витік розташований у хребтах Чукотського нагір'я, на північний захід від озера Ельгигитгин. У верхів'ї має гірський характер, де порожисто-водоспадна ділянка річки становить 4 % її довжини. Протікає однойменною низовиною, впадає в південну частину Чаунської губи Північного Льодовитого океану приблизно за 100 км від міста Певек. Дельта являє собою кілька рукавів шириною до 2 км і глибиною близько 205 км. Русло після паводку мігрує.

Середньобагаторічна витрата води в гирлі близько 90 м³/c та обсяг стоку 2,84 км³/рік. Середня мутність води не перевищує 45 г/м³, найбільша — 45 г/м³. Вода річки за хімічним складом належить до гідрокарбонатного класу і кальцієвої групи, має невелику мінералізацію.

Живлення річки переважно снігове. Весняний льодохід у пониззі Чауна відбувається 7-15 червня. У серпні можливі паводки, вода може піднятися до 0,7 м. Річка замерзає в середині жовтня.

У водопілля відбувається до 89 % річного стоку. Взимку (5—6 місяців) стік відсутній. Річка місцями часто перемерзає, в результаті утворюється полій.

Притоки

Об'єкти перераховано за порядком від гирла до витоку.

• 3 км:
• 12 км: водотік пр. Паляваам
• 33 км: (Каленмиваам)
• 54 км: струмки Чулек (у верхів'ї струмок Мілкий)
• 90 км:
• 92 км: річка без назви
• 92 км:
• 97 км: (у верхів'ї Правий Угаткин)
• 115 км: протока без назви
• 130 км:
• 134 км: Тихий
• 138 км: Мохова
• 152 км:
• 169 км: Вузький
• 180 км: Крива

Іхтіофауна

У річці водиться 18 видів риб, з них промислове значення мають прохідні форми: горбуша, кета, голець, нельма, мальма, азійська корюшка, сибірська ряпушка, а також прісноводні — чир, східносибірський харіус, пиж'ян, тонкохвостий минь. У пониззі зустрічається рідкісний ендемік — арктичний омуль.

Примітки

1. . Архів оригіналу за 8 січня 2021. Процитовано 8 квітня 2022.
2. Чаун (в верховье Мал. Чаун) / Державний водний реєстр Російської Федерації. Постанова Уряду РФ № 253 від 28 квітня 2007 року. (рос.)
3. Малышева Г. М., Исаева Е. П., Тихомиров Ю. Б., Вяткин Б. В. [1] — СПб. : Картографическая фабрика ВСЕГЕИ, 2012. — С. 199, 202, 205. — 150 прим. з джерела 10 січня 2021
4. . АНО ИА «Чукотка». 9 квітня 2019. Архів оригіналу за 8 січня 2021. Процитовано 6 січня 2021.
5. сост. А. В. Андреев. Усть-Чаун // [2] — Москва : Wetlands International, 2001. — Т. IV. — 296 с. — . з джерела 8 січня 2021
6. И.А. Черешнев. Пресноводные рыбы Чукотки. — СВНЦ ДВО РАН. — Магадан, 2008. — С. 111. — .

Література

• Нелога, Погыча, Ковыча — легендарные реки русских документов середины XVII века и современная карта Чукотки // Этнографическое обозрение. 1998. № 6. С. 79-88.