Чарівна флейта

«Чарівна флейта» (нім. Die Zauberflöte) (KV 620) — опера-(зингшпіль) на 2 дії (Моцарта) на лібрето Емануеля Шиканедера. Вперше поставлена 30 вересня 1791 року у Відні, в театрі «Ауф дер Віден».

Опера «Чарівна флейта»
нім. Die Zauberflöte^[1]
Театральна афіша прем'єрного виконання, 1791.
Композитор	Вольфганг Амадей Моцарт^[1]
Автор лібрето	Емануель Шиканедер^[1]
Мова лібрето	німецька
Жанр	(зінгшпіль) і опера^[1]
Кількість дій	2 Дія (театр)^[1]
Рік створення	1791
Перша постановка	30 вересня 1791^[1]
Місце першої постановки	театр «Ауф дер Віден»
Інформація у Вікіданих
Чарівна флейта у Вікісховищі
Чарівна флейта у  Вікіджерелах

Дійові особи

• Таміно, принц (тенор)
• Папагено, птахолов (баритон)
• Паміна, дочка Цариці ночі (сопрано)
• Цариця ночі (сопрано)
• Зарастро, чарівник (бас)
• Папагена, кохана Папагено (сопрано)
• Моностатос, мавр (тенор)
• Старий жрець (бас)
• Перша, друга і третя дами (два сопрано та контральто)
• Перший, другий, третій пажі (два сопрано, контральто)
• Два озброєних воїни (тенор та бас)
• Оратор посвячених (бас)
• Перший (тенор), другий (бас), третій жрець (розмовна роль)
• Перший, другий, третій раб (розмовні ролі).

Лібрето

Сюжет опери Шиканедер почерпнув у казці Крістофа Віланда (1733—1813) «Лулу» зі збірки фантастичних поем «Джинністан, або Вибрані казки про фей і духів» (1786—1789), з доповненням з його ж казок «Лабіринт» і «Розумні хлопці». Серед додаткових джерел також називають епічну поему «Оберон, цар чарівників», з доповненнями по лібрето К. В. Хенслера з опери «Свято сонця у брамінів» Венцеля Мюллера; драму «Тамос, цар єгипетський» Т. Ф. фон Геблера; роман «Сетос» Ж. Террасон (1731). Називають і роботу Ігнаци фон Борна, магістра масонської ложі «Zur Wahrheit» («До правди»), «Про містерії єгиптян» («Über die Mysterien der Ägypter»). Лібрето було присвячено саме фон Борну, який помер незадовго до написання опери.

Після смерті Емануеля Шиканедера на авторство лібрето почав претендувати один з акторів театру Віденська масон Карл Людвіг Гізеке (Carl Ludwig Giesecke).

Дія перша

Принц Таміно заблукав у горах, рятуючись від змія. Три дами, служительки Цариці ночі, рятують його від змія. Прокинувшись, принц бачить птахолова Папагено, який робить вигляд, що врятував принца саме він. Три дами обурені його хвастощами і карають, повісивши на рот замок. Пані повідомляють принцу, що його врятувала Цариця ночі, яка дарує йому портрет своєї дочки Паміни. Таміно закохується в портрет. За словами Цариці ночі, дівчину викрав злий чарівник Зарастро. Принц вирушає рятувати Паміну. Цариця дає йому чарівну флейту, яка допоможе здолати зло. Папагено отримує чарівні дзвіночки і повинен за велінням Цариці допомагати принцу. У супроводі трьох хлопчиків вони вирушають в дорогу.

Емануель Шиканедер в ролі Папагено

Мавр Моностатос, який охороняв Паміну в замку чарівника, викрав її. Папагено проникає в кімнату, де захована дівчина. Птахолов і мавр лякаються один одного, мавр тікає. Папагено розповідає Паміні, що його послала її мати, і що в неї закохався принц Таміно, котрий бачив її портрет. Дівчина погоджується тікати, але мавр кидається навздогін. Таміно в цей час знаходиться у священному гаю з трьома храмами. Жрець розповідає принцу, що його обдурили: Зарастро насправді добрий чарівник, а не злий, і Паміну він викрав з волі богів. Таміно починає грати на флейті і чує дзвіночки на костюмі Папагено. При звуках чарівної флейти мавр змушений припинити погоню. Зарастро обіцяє Паміні допомогти зустрітися з Таміно. З'являється Моностатос, який спіймав принца. Таміно і Паміна кидаються одне одному в обійми.

Дія друга

Зарастро відкриває жерцям, що Таміно посланий стати захисником Храму Мудрості від Цариці ночі, і як нагороду отримає в дружини Паміну, для цього її й викрали. На Принца чекають випробування. Тим часом Моностатос знову переслідує Паміну. Але чується голос Цариці ночі, і він тікає. Цариця в розпачі від того, що принц Таміно хоче присвятити себе служінню храму, і просить дочку вплинути на нього. Та відмовляється. Цариця погрожує відректися від дочки, якщо та не вб'є чарівника. (Арія Цариці: «(Der Hölle Rache kocht in meinem Herzen)»)

У храмі принца і Папагено піддають першому випробуванню — на мовчання. Паміна думає, що принц її розлюбив. Друге випробування — Таміно говорять, що він повинен попрощатися з Паміною назавжди. І він залишає її. А Папагено, побачивши чудову дівчину, не витримує випробування — він нарешті знайшов свою Папагену.

Паміна хоче смерті, але три хлопчики заспокоюють її. У принца останнє випробування: пройти крізь вогонь і воду. З'являється Паміна, щоб піти разом з ним. Чарівна флейта допоможе їм. Папагено покарано, він втратив Папагену. Але три хлопчики нагадують йому про чарівні дзвіночки, які мають допомогти знову знайти кохану. Останню спробу здійснює Цариця ночі: вона обіцяє свою дочку Моностатосу, якщо той допоможе знищити храм. Але настає день, і влада Цариці зникає. Розсіюється морок, і сходить сонце. Жерці славлять доброту і розум Зарастро.

Масонська символіка в опері

І (Моцарт), і автор лібрето Шиканедера — обидва були членами ордену «вільних каменярів». У лібрето відразу були помічені таємничість і містична символіка, пов'язані з ідеями та ритуалами товариства масонів.

За однією з легенд, рання смерть Моцарта пов'язана з тим, що його вбили масони, не пробачивши йому того, що він вивів (і таким чином висміяв) на сцені в «Чарівній флейті» масонські ритуали. За іншою версією, у «Чарівній флейті» Моцарт не висміяв, а оспівав масонство, і віденська ложа сама стала замовником цього твору. Це виглядає тим більше правдоподібно, що на прем'єрі опери, яка відбулася 30 вересня 1791 року, частину ролей виконували самі масони (Емануель Шиканедер — «Папагено», К. Л. Гізеке — «перший раб» та ін)

Чарівник має ім'я «Зарастро» — італізована форма імені (Зороастра), якого масони шанують як стародавнього мудреця, філософа, мага й астролога. Також, за пізніми вавилонськими легендами, що дійшли до нас у грецькому викладі, можливо, Зороастр був одним із перших каменярів і будівельником знаменитої Вавилонської вежі — образу, особливо близького «вільним каменярам» — масонам. У Єгипті цього персонажа пов'язували з культом (Ізіди) та її чоловіка Осіріса. В опері дія розгортається саме в Стародавньому Єгипті, на березі Нілу, в оточенні пальмових гаїв, пірамід і храмів, присвячених культу Ізіди й Осиріса.

Через всю оперу проходить символіка числа три (три феї, три генії, три храми, три хлопчики і т. д.). Три храми з вигравіюваними на стінах назвами насправді символізують етичну тріаду зороастрійської релігії: добромислення, доброслів'я, добродіяння — ці слова зазвичай писали на стінах зороастрійських храмів. У них жерці під верховенством мага Зарастро здійснюють богослужіння Ізіді і Осирісу.

Моріц фон Швінд. Цариця Ночі. Ескіз фрески для Віденського оперного театру, бл. 1864–1867

Символ «3» присутній і в музиці — потрійний акорд в увертюрі повторюється тричі, основна тема опери — вихід з духовної темряви на світло через посвячення — є ключовою ідеєю вільних мулярів. Крім того, в опері є дуалістичне протиборство сил добра і зла, в якому, згідно з зороастрійським ученням, сили добра здобувають остаточну перемогу, що не суперечить переконанням вільних мулярів. Сили зла уособлює Цариця Ночі, сили добра й божественну мудрість — маг Зарастро.

Випробування, які проходить принц протягом опери, нагадують зороастрійські Ордалії, які, в свою чергу, дуже нагадують елементи масонських випробувань і церемоній посвяти, що виникли набагато пізніше (випробування вогнем і водою, усні свідчення у формі запитань і відповідей, використання ордальних труб як музичних інструментів Ордалій і т.д.). Також в опері використано піраміду — традиційний масонський символ, всередині якої проходить одне з випробувань.

Музичні номери

№		початкові слова	у перекладі	персонажі	записи
Увертюра					Увертюра
Перша Дія
№1	Інтродукція	Zu Hilfe! Zu Hilfe!	Де меч мій? Зламався!	Таміно і три Дами
№2	Арія	Der Vogelfänger bin ich ja	Який я птахолов - краса!	Папагено	Пісенька Папагено з укр. субтитрами [ 20 грудня 2021 у Wayback Machine.]
№3	Арія	Dies Bildnis ist bezaubernd schön	Прекрасні риси чарівні	Таміно
№4	Арія	O zittre nicht, mein lieber Sohn!	О сине мій, ти не тремти!	Цариця ночі
№5	Квінтет	Hm Hm Hm	Зазнав, сердешний, ти відплати	Таміно, Папагено, три Дами
№6	Тріо	Du feines Täubchen, nur herein!	Сюди, голубонько моя !	Моностатос, Паміга, Папагено
№7	Дует	Bei Männern, welche Liebe fühlen	У хлопця, що кохати має	Паміна, Папагено
№8	Фінал	Zum Ziele führt dich diese Bahn	Цим шляхом досягнеш мети	Таміно, три Хлопці
Друга Дія
№9	Марш жреців	dei Sacerdoti			Марш жреців (початок другого акту)
№10	Арія з хором	O Isis und Osiris	Нехай Озіріс та Ізіда	Зарастро, жерці
№11	Дует	Bewahret euch vor Weibertücken	Жінок цурайтеся лукавих	Оратор і Жрець
№12	Квінтет	Wie? Ihr an diesem Schreckensort?	Ах? Як в цю яму ти зайшов?	Три дами, Таміно, Папагено
№13	Арія	Alles fühlt der Liebe Freuden	Людство все на світі знає	Моностатос
№14	Арія	Der Hölle Rache kocht in meinem Herzen	Палає кров надією відплати	Цариця ночі	Арія Цариці ночі (Бела Руденко, укр.) [ 6 квітня 2016 у Wayback Machine.] Арія Цариці ночі (нім.)
№15	Арія	In diesen heil'gen Hallen	В святому тут чертогу	Зорастро
№16	Тріо	Seid uns zum zweitenmal willkommen	Вдруге сюди ми втрьох явились	Три хлопці
№17	Арія	Ach, ich fühl's, es ist verschwunden	Ах, навік усе пропало !	Паміна
№18	Хор	O Isis und Osiris, welche Wonne!	Ізіда та Озіріс ! Мить блаженна !	Жерці
№19	Тріо	Soll ich dich, Teurer, nicht mehr seh'n?	Навік кажу тобі прощай.	Паміна, Таміно, Зарастро
№20	Арія і дует	Ein Mädchen oder	Заміжні чи дівчатка	Папагено, потім Папагена
№21	фінал	Bald prangt, den Morgen zu verkünden	Вже скоро променем червоним	Три хлопці, Паміна, потім Таміно, потім Моностатос, Цариця ночі, хор

Вибрана дискографія

(Солісти даються в такому порядку: Таміно, Паміни, Папагено, Цариця ночі, Зарастро)

• 1936 — Диригент — Томас Бічем; солісти: , , , , ; Берлінський філармонічний оркестр.
• 1951 — Диригент — Вільгельм Фуртвенглер; солісти: , , , , ; Віденський філармонічний оркестр.
• 1952 — Диригент — Герберт фон Караян; солісти: Антон Дермота, Ірмгард Зеефрід, Еріх Кунц, Вільма Ліппі, ; Віденський філармонічний оркестр.
• 1953 — Диригент — Герберт фон Караян; солісти: (Микола Гедда), (Елізабет Шварцкопф), , , ; оркестр Італійського радіо (RAI Roma).
• 1954 — Диригент — (Ференц Фрічаі); солісти: , , (Дітріх Фішер-Діскау), Рита Штрайха, Йозеф Грайндль; оркестр RIAS, Берлін.
• 1956 — Диригент — Бруно Вальтер; солісти: Браян Саліван, Люсин Амара, Теодор Аппман, Роберта Петерс, Жером Хайнс; хор і оркестр Метрополітен-опера, Нью-Йорк.
• 1964 — Диригент — Отто Клемперер; солісти: (Микола Гедда), , , (Луція Попп), ; оркестр Філармонія, Лондон.
• 1964 — Диригент — (Карл Бем); солісти: (Фріц Вундерліх), , (Дітріх Фішер-Діскау), , ; Берлінський філармонічний оркестр.
• 1969 — Диригент — Георг Шолті; солісти: , , , , ; Віденський філармонічний оркестр.
• 1973 — Диригент — (Вольфганг Завалліш); солісти: , , Вальтер Беррі, , ; оркестр Баварської національної опери.
• 1988 — Диригент — (Ніколаус Арнонкур); солісти: , , , (Едіта Груберова), (Матті Салмінен); оркестр Цюріхської опери.
• 1991 — Диригент — (Джеймс Лівайн); солісти: , (Кетлін Беттл), , , ; оркестр Метрополітен Опера.
• 2005 — Диригент — (Клаудіо Аббадо); солісти: , , , , ; малерівський камерний оркестр.

Українські переклади

Зовнішні відеофайли
Чарівна флейта (в постановці О.Шевельової)
	1 дія
	2 дія

1956 року український переклад лібрето опери здійснив Євген Дроб'язко. У його перекладі у 1960-х роках опера ставилася на сцені Київського театру опери та балету. З приходом на пост керівника національної опери А. Мокренка у 1990-х роках від українського перекладу Є. Дроб'язка відмовились. Знову «Чарівна флейта» українською прозвучала лише у червні 2017 року В Оперній студії при Національній музичній академії ім. П. І. Чайковського (режисер — Олександра Шевельова, в ролях - Любов Хахаліна, Анастасія Поліщук, Ірина Тарасевич, Анна Татаринова, Денис Жданов, Оксана Панченко, Олег Тонкошкура, Олексанр Харламов, Сергій Шаповалов, Дар’я Миколенко та ін.). Окремі номери цієї опери в перекладах Дроб'язка були видані 2017 року

Див. також

• (14877 Цауберфлете) — астероїд, названий на честь опери.

Примітки

1. Archivio Storico Ricordi — 1808.
   d:Track:Q3621644
2. Альфред Эйнштейн. Моцарт.Личность.Творчество. — М., «Классика-XXI», 2007. — 472 с. — .
3. Е.И. Чигарёва. Оперы Моцарта в контексте культуры его времени. — Едиториал УРСС, 2000. — 210 с. — .
4. (переклад М.Лукаша)
5. Дроб'язко Євген Антонович [ 3 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України
6. Текст зберігається в бібліотеці Київської опери, а також у Центральному державному архіві-музеї літератури і мистецтва України, фонд № 573, опис № 4, справа № 54
7. Моцарт Вольфганг Амадей. Вибрані арії в українських перекладах. Зошит 1. Для жіночих голосів / упор. А. Бондаренко.— К.: Альтернатива Друк, 2017. — 52 с. та
   Моцарт Вольфганг Амадей. Вибрані арії в українських перекладах. Зошит 2. Для чоловічих голосів / упор. А. Бондаренко.— К.: Альтернатива Друк, 2017. — 48 с. 
8. База даних малих космічних тіл JPL: Чарівна флейта (англ.) .

Джерела

• «Разоблаченная магическая флейта: эзотерический символизм в масонской опере Моцарта». Жак Шайе (1910—1999).

Посилання

• Маг Зарастро в «Чарівній флейті» В. А. Моцарта (чарівні інструменти, зороастрійських Ордалія і масонство)