Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Церква Святих Петра і Павла (біл. Царква́ Сьвяты́х Пятра́ і Па́ўла) — чинна церква у Ружанах, збудований на честь святих Петра та Павла, пам'ятка архітектури бароко. Церква є однією з найстаріших на Пружанщині.
| Церква святих Петра і Павла | |
|---|---|
 | |
| 52°51′ пн. ш. 24°53′ сх. д. / 52.850° пн. ш. 24.883° сх. д.Координати: 52°51′ пн. ш. 24°53′ сх. д. / 52.850° пн. ш. 24.883° сх. д. | |
| Тип споруди | православний храм |
| Розташування |  Білорусь, Ружани |
| Будівельна система | цегла |
| Стиль | бароко |
| Належність | Білоруський екзархат |
| Єпархія | Берестейська і Кобринська єпархія |
| Стан | Державний список історико-культурних цінностей Республіки Білорусь[1] |
  Церква святих Петра і Павла (Ружани) (Білорусь) | |
 Церква святих Петра і Павла у Вікісховищі | |
Історія
У 1568 році у Ружанах згадується дерев'яна церква святих Петра та Павла. В 1675 році на її місці збудовано мурований греко-католицький храм, хоча достеменно час передачі церкви ордену василіанів не відомий.
Під час воєн XVII–XVIII століть храм зазнав сильних пошкоджень. Тільки в 1762 році Христина Масальська з Сапегів дістала кошти на його відновлення. Дослідниця історії архітектури Тамара Габрусь вважає, що саме в тому році і був збудований мурований храм, в той час як в 1675 з'євився лише монастир. В 1779 році будівництво було завершено, відбулося освячення.
У 1784–1788 роках пройшла ще одна реконструкція під керівництвом сапезького архітектора Яна Самюеля Бекера. Після цього будівля набула рис бароко, однак початкове планування збереглося.
20 лютого 1834 року василіанський орден було закрито, а після скасування унії в 1839 храм передано православним. Землі та закріплені селяни (56 душ) відійшли на користь держави. Почалося впорядкування церкви за православною традицією, до неї приписали 33 десятим землі з фільварком Молочки; пожертвувані князем Євстахом Сапегом 345 рублів призначалися для відкриття приходської духовної школи, ще 3400 рублів сріблом — на ремонт самої церкви, каплиці та монастирського будинку. У 1840 році митрополит Литовський та Вільнбський Йосип Семашко освятив престол.
В описах церкви ХІХ століття є відомості про коштовності, що були заховані у храмі, — 3 потири стародавньої роботи із золота і срібла, 4 стародавні Євангелія, багата бібліотека й архів.
31 серпня 1875 року церква була пошкоджена пожежею: залишилися лише стіни та частина даху зі стелею над вівтарем. Майже всі образи встигли врятувати, однак деякі ікони було втрачено. На відновлення храму з казни було виділено 2000 рублів сріблом. 5315 церковних рублів сріблом та пожертвовано 2717 рублів сріблом. Ремрнт проводився до 1878 року, після чого церква набула сучасного вигляду. Увесь цей час богослужіння проводилися у воскресенській церкві на кладовищі.
З початком Першої світової війни церковне начиння було евакуйовано у Росію разом зі священиком церкви Іларіоном Дядевичем. Незважаючи на це, церква продовжувала діяльність, хоча з приходом німців була зруйнована огорожа, знищена частина церковних книг та архів, а також спустошено дві церкви на кладовищі. Біля північної сторони церковної огорожі були поховані кайзерівські жовніри, на могилі яких був поставлений гранітний камінь. У радянські часи протоєрей Іоан Невродський забрав цей камінь та заклав у відновлену церковну огорожу, щоб уникнути осквернення могил німецьких жовнірів радянськими органами влади, і також для того, щоб уникнути можливої шкоди церкві з їхнього боку.
Під польським часом церкву на кладовищі віддали католикам, а в церковній будівлі та колишньому будинку монастиря влаштували школу. Ружанський прихід увійшов до складу Поліської єпархії, яку очолював архієпископ Олександр (Іноземцев).
Під час німецької окупації у церкві діяв шпиталь-в'язниця. За царськими воротами на вівтарі був обладнаний операційний стіл. Священик Іоан Навродський організував постійне гаряче харчування для полонених та поранених червоноармійців, однак у 1942 році він був переселений з церковного будинку.
Після війни органи влади СРСР перетворили церковну хату на туристичну базу, а священика Іоана багаторазово викликали на допити в НКВД. Тільки після його смерті стало відомо, що за свої дії з порятунку поранених солдатів у 1941 році він був нагороджений орденом Червоної Зірки.
Влітку 1990 року розпочато ремонт храму, богослужіння в якому з невеликими перервами велися протягом усього існування радянського режиму. З 1992 року дія недільна школа, влаштовуються піші прощі в Жировичського монастир.
Архітектура
Однонефовий, одновежовий храм з напівкруглою апсидою. Покритий двосхильним дахом, який під апсидою переходить у конусоподібний та закінчується голівкою. По обидва боки від місця з'єднання нефа і апсиди — ризниці з трисхильним дахом. Головний фасад прежставляє собою своєрідний щит майже квадратної форми та оздоблений шаровими пілястрами, нішами та фалангами.
Вежа-дзвіниця чотирикутна у перерізі. Раніше на ній розташовувалися дерев'яні скульптури Петра, Павла та Мойсея у людський ріст. Зняті в середині XIX століття після передачі храму православним з тієї причини, що за канонами православної церкви використовувати в оздобленні церков скульптури заборонено.
Інтер'єр зальний з люстровим склепінням. На склепінні зали та апсиди є фресковий розпис на тему Преображення Господнього, на конусі апсиди — композиція «Бог Саваоф» початку XX століття. На північній та південній стінах (біля іконостасу) — зображення апостолів Петра та Павла в медальйонах. Дерев'яні зображення ангелів були зняті у середині XIX століття після передачі храму православним.
Настоятелі
- Протоєрей Гамалицький (1839 — кінець 1840-х)
- П. Круковський (початок 1850-х)
- Йосип Канчевський (середина — 2-а половина 1850-х)
- Петро Рафалович (кінець 1860-х — 1870-ті)
- Протоєрей Іларіон Дядевич (1873–1915)
- Протоєрей Іоан Семашко (1920–1921)
- Протоєрей Федір Іванцевич (1923–1937)
- Протоєрей Іоан Навродський (1 серпня 1937 — 2 вересня 1961)
- Протоєрей Всеволод Олехнович (1961–1987)
- Єрей Олексій Івашкевич (1987–1990)
- Єрей микола Савчук (12 липня 1990 — ?)
- Єрей Олександр Сень (наш час)
| Ця стаття не містить . (жовтень 2019) |
- https://heritage.gov.by/catalog/petrapaulauskaia-tcarkva-rospis-skliapenniau
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Cerkva Svyatih Petra i Pavla bil Carkva Svyaty h Pyatra i Pa yla chinna cerkva u Ruzhanah zbudovanij na chest svyatih Petra ta Pavla pam yatka arhitekturi baroko Cerkva ye odniyeyu z najstarishih na Pruzhanshini Cerkva svyatih Petra i Pavla52 51 pn sh 24 53 sh d 52 850 pn sh 24 883 sh d 52 850 24 883 Koordinati 52 51 pn sh 24 53 sh d 52 850 pn sh 24 883 sh d 52 850 24 883Tip sporudipravoslavnij hramRoztashuvannya Bilorus RuzhaniBudivelna sistemaceglaStilbarokoNalezhnistBiloruskij ekzarhatYeparhiyaBerestejska i Kobrinska yeparhiyaStanDerzhavnij spisok istoriko kulturnih cinnostej Respubliki Bilorus 1 Cerkva svyatih Petra i Pavla Ruzhani Bilorus Cerkva svyatih Petra i Pavla u VikishovishiIstoriyaU 1568 roci u Ruzhanah zgaduyetsya derev yana cerkva svyatih Petra ta Pavla V 1675 roci na yiyi misci zbudovano murovanij greko katolickij hram hocha dostemenno chas peredachi cerkvi ordenu vasilianiv ne vidomij Pid chas voyen XVII XVIII stolit hram zaznav silnih poshkodzhen Tilki v 1762 roci Hristina Masalska z Sapegiv distala koshti na jogo vidnovlennya Doslidnicya istoriyi arhitekturi Tamara Gabrus vvazhaye sho same v tomu roci i buv zbudovanij murovanij hram v toj chas yak v 1675 z yevivsya lishe monastir V 1779 roci budivnictvo bulo zaversheno vidbulosya osvyachennya U 1784 1788 rokah projshla she odna rekonstrukciya pid kerivnictvom sapezkogo arhitektora Yana Samyuelya Bekera Pislya cogo budivlya nabula ris baroko odnak pochatkove planuvannya zbereglosya 20 lyutogo 1834 roku vasilianskij orden bulo zakrito a pislya skasuvannya uniyi v 1839 hram peredano pravoslavnim Zemli ta zakripleni selyani 56 dush vidijshli na korist derzhavi Pochalosya vporyadkuvannya cerkvi za pravoslavnoyu tradiciyeyu do neyi pripisali 33 desyatim zemli z filvarkom Molochki pozhertvuvani knyazem Yevstahom Sapegom 345 rubliv priznachalisya dlya vidkrittya prihodskoyi duhovnoyi shkoli she 3400 rubliv sriblom na remont samoyi cerkvi kaplici ta monastirskogo budinku U 1840 roci mitropolit Litovskij ta Vilnbskij Josip Semashko osvyativ prestol V opisah cerkvi HIH stolittya ye vidomosti pro koshtovnosti sho buli zahovani u hrami 3 potiri starodavnoyi roboti iz zolota i sribla 4 starodavni Yevangeliya bagata biblioteka j arhiv 31 serpnya 1875 roku cerkva bula poshkodzhena pozhezheyu zalishilisya lishe stini ta chastina dahu zi steleyu nad vivtarem Majzhe vsi obrazi vstigli vryatuvati odnak deyaki ikoni bulo vtracheno Na vidnovlennya hramu z kazni bulo vidileno 2000 rubliv sriblom 5315 cerkovnih rubliv sriblom ta pozhertvovano 2717 rubliv sriblom Remrnt provodivsya do 1878 roku pislya chogo cerkva nabula suchasnogo viglyadu Uves cej chas bogosluzhinnya provodilisya u voskresenskij cerkvi na kladovishi Z pochatkom Pershoyi svitovoyi vijni cerkovne nachinnya bulo evakujovano u Rosiyu razom zi svyashenikom cerkvi Ilarionom Dyadevichem Nezvazhayuchi na ce cerkva prodovzhuvala diyalnist hocha z prihodom nimciv bula zrujnovana ogorozha znishena chastina cerkovnih knig ta arhiv a takozh spustosheno dvi cerkvi na kladovishi Bilya pivnichnoyi storoni cerkovnoyi ogorozhi buli pohovani kajzerivski zhovniri na mogili yakih buv postavlenij granitnij kamin U radyanski chasi protoyerej Ioan Nevrodskij zabrav cej kamin ta zaklav u vidnovlenu cerkovnu ogorozhu shob uniknuti oskvernennya mogil nimeckih zhovniriv radyanskimi organami vladi i takozh dlya togo shob uniknuti mozhlivoyi shkodi cerkvi z yihnogo boku Pid polskim chasom cerkvu na kladovishi viddali katolikam a v cerkovnij budivli ta kolishnomu budinku monastirya vlashtuvali shkolu Ruzhanskij prihid uvijshov do skladu Poliskoyi yeparhiyi yaku ocholyuvav arhiyepiskop Oleksandr Inozemcev Pid chas nimeckoyi okupaciyi u cerkvi diyav shpital v yaznicya Za carskimi vorotami na vivtari buv obladnanij operacijnij stil Svyashenik Ioan Navrodskij organizuvav postijne garyache harchuvannya dlya polonenih ta poranenih chervonoarmijciv odnak u 1942 roci vin buv pereselenij z cerkovnogo budinku Pislya vijni organi vladi SRSR peretvorili cerkovnu hatu na turistichnu bazu a svyashenika Ioana bagatorazovo viklikali na dopiti v NKVD Tilki pislya jogo smerti stalo vidomo sho za svoyi diyi z poryatunku poranenih soldativ u 1941 roci vin buv nagorodzhenij ordenom Chervonoyi Zirki Vlitku 1990 roku rozpochato remont hramu bogosluzhinnya v yakomu z nevelikimi perervami velisya protyagom usogo isnuvannya radyanskogo rezhimu Z 1992 roku diya nedilna shkola vlashtovuyutsya pishi proshi v Zhirovichskogo monastir ArhitekturaOdnonefovij odnovezhovij hram z napivkrugloyu apsidoyu Pokritij dvoshilnim dahom yakij pid apsidoyu perehodit u konusopodibnij ta zakinchuyetsya golivkoyu Po obidva boki vid miscya z yednannya nefa i apsidi riznici z trishilnim dahom Golovnij fasad prezhstavlyaye soboyu svoyeridnij shit majzhe kvadratnoyi formi ta ozdoblenij sharovimi pilyastrami nishami ta falangami Vezha dzvinicya chotirikutna u pererizi Ranishe na nij roztashovuvalisya derev yani skulpturi Petra Pavla ta Mojseya u lyudskij rist Znyati v seredini XIX stolittya pislya peredachi hramu pravoslavnim z tiyeyi prichini sho za kanonami pravoslavnoyi cerkvi vikoristovuvati v ozdoblenni cerkov skulpturi zaboroneno Inter yer zalnij z lyustrovim sklepinnyam Na sklepinni zali ta apsidi ye freskovij rozpis na temu Preobrazhennya Gospodnogo na konusi apsidi kompoziciya Bog Savaof pochatku XX stolittya Na pivnichnij ta pivdennij stinah bilya ikonostasu zobrazhennya apostoliv Petra ta Pavla v medaljonah Derev yani zobrazhennya angeliv buli znyati u seredini XIX stolittya pislya peredachi hramu pravoslavnim NastoyateliProtoyerej Gamalickij 1839 kinec 1840 h P Krukovskij pochatok 1850 h Josip Kanchevskij seredina 2 a polovina 1850 h Petro Rafalovich kinec 1860 h 1870 ti Protoyerej Ilarion Dyadevich 1873 1915 Protoyerej Ioan Semashko 1920 1921 Protoyerej Fedir Ivancevich 1923 1937 Protoyerej Ioan Navrodskij 1 serpnya 1937 2 veresnya 1961 Protoyerej Vsevolod Olehnovich 1961 1987 Yerej Oleksij Ivashkevich 1987 1990 Yerej mikola Savchuk 12 lipnya 1990 Yerej Oleksandr Sen nash chas Cya stattya ne mistit posilan na dzherela Vi mozhete dopomogti polipshiti cyu stattyu dodavshi posilannya na nadijni avtoritetni dzherela Material bez dzherel mozhe buti piddano sumnivu ta vilucheno zhovten 2019 https heritage gov by catalog petrapaulauskaia tcarkva rospis skliapenniau