Центр Симона Візенталя

Центр Симона Візенталя (англ. Simon Wiesenthal Center) — неурядова організація, діяльність якої спрямована на захист прав людини, боротьбу з тероризмом, антисемітизмом і вивчення Голокосту. Центр був заснований в Лос-Анджелесі (США) в 1977 році. Фундатором Центру та його нинішнім керівником є ​​рабин .

Центр Симона Візенталя
англ. Simon Wiesenthal Center
Тип	неприбуткова організація
Назва на честь	(Симон Візенталь)
Країна	США
Адреса	Лос-Анджелес
Засновник	(Симон Візенталь)
Засновано	1977
Директор	^d
Сайт	wiesenthal.com
Центр Симона Візенталя у Вікісховищі

Центр отримав ім'я (Симона Візенталя) — громадського діяча, засновника Центру єврейської документації в Австрії і («мисливця за нацистами»). Сам Візенталь не брав участі ні в заснуванні Центру, ні в його роботі. Тим не менш, Візенталь говорив: «За своє життя я отримував багато нагород. Коли я помру, ці нагороди помруть зі мною. Але Центр Симона Візенталя буде жити як моя спадщина».

Відділення Центру Симона Візенталя працюють у Нью-Йорку, Маямі, Торонто, Єрусалимі, Парижі та Буенос-Айресі.

1984 року Центр розпочав інформаційну війну та переслідування колишніх вояків Української дивізії «Галичина».

Освітня та громадська діяльність

У 1993 році Центр Симона Візенталя відкрив (англ. Museum of Tolerance), присвячений проявам упередження і нетерпимості. Більшу частину музею займає мультимедійна експозиція, що розповідає про Голокост.

Центр і його керівник Марвін Хіер виробляють документальні фільми на різні теми, пов'язані з історією євреїв. Два документальні фільми — «Геноцид» (1981) і «Довга дорога додому» (1997), в яких Хіер виступив співпродюсером, отримали премію «Оскар».

Відомим працівником Центру є історик (Ефраїм Зурофф), який публікує праці про Голокост у країнах Східної Європи, за що був відзначений державними нагородами кількох держав.

Засудив вшанування (Ярослава Гуньки) в парламенті Канади.

Пошук злочинців Голокосту

Однією з найвдаліших операцій центру був пошук угорського нацистського злочинця (Ласло Чатарі), якого звинувачували у організації масових облав на євреїв і відправку 15700 осіб у табори смерті у 1941—1945. Працівники центру відшукали Ласло у Будапешті у 2011, після чого він був затриманий угорськими правоохоронцями, але помер під час судового розгляду справи.

Критика

Існують різні оцінки діяльності Симона Візенталя та Центру його імені. Зокрема, Юрій Покальчук стверджував, що Візенталь називав українців «генетичними антисемітами».

Примітки

1. . Архів оригіналу за 28 серпня 2008. Процитовано 4 березня 2022.
2. About the Simon Wiesenthal Center [ 28 лютого 2009 у Wayback Machine.], официальный сайт Центра
3. Панченко О. Богдан Маців: «Звик волю шанувати…» [ 11 липня 2018 у Wayback Machine.] // День. — 2015. — 25 вересня.
4. За що вибачається Трюдо?. Локальна історія.
5. FSWC Calls for Canada's Speaker of House of Commons to Step Down after Inviting Nazi War Veteran to Parliament. Центр Симона Візенталя.
6. В Угорщині затримали 97-річного підозрюваного у злочинах часів нацизму. Українська служба Бі-Бі-Сі (укр.). 18 липня 2012. Процитовано 8 грудня 2023.
7. Самый разыскиваемый нацистский преступник в мире арестован в Будапеште. Русская служба RFI (рос.). 20 липня 2022. Процитовано 8 грудня 2023.
8. . Архів оригіналу за 18 липня 2012. Процитовано 7 грудня 2012.
9. Тракало В. Відомий письменник, наш земляк Юрій Покальчук написав понад десяток книг, знає дванадцять мов, побував у багатьох країнах світу; був зятем Олеся Гончара, свідком на весіллі у Василя Стуса, а сьогодні є консультантом документального фільму про Нобелівського лауреата Йосефа Агнона, який у жовтні французьке телебачення зніматиме у Бучачі // Бучаччина: історія сучасності «Береги свободи слова». — Тернопіль : ВАТ «ТВПК „Збруч”», 2008. — С. 95. — .