Не плутати з Храм Конфуція Гаосюн Храм Конфуція в Цюйфу або Цюйфу Кунмяо кит 孔庙 найстаріший і найбільший з присвячених К

Не плутати з Храм Конфуція (Гаосюн).

Храм Конфуція в Цюйфу, або Цюйфу-Кунмяо (кит. 孔庙) — найстаріший і найбільший з присвячених Конфуцію храмів. Розташований в Цюйфу, рідному місті філософа, у китайської провінції Шаньдун. Заснований 478 року до н. е.

Храм Конфуція в Цюйфу

35°35′47″ пн. ш. 116°59′04″ сх. д. / 35.596583° пн. ш. 116.984472° сх. д. / 35.596583; 116.984472Координати: 35°35′47″ пн. ш. 116°59′04″ сх. д. / 35.596583° пн. ш. 116.984472° сх. д. / 35.596583; 116.984472
Тип споруди	храмовий ансамбль
Сучасний статус	охороняється державою
Розташування	КНР, Цюйфу
Засновник	Ай-гун Цзян, правитель князівства Лу
Початок будівництва	478 до н.е.
Кінець будівництва	478 до н.е.
Будівельна система	деревина, глина і граніт
Стиль	^d
Належність	конфуціанство
Стан	Велика історико-культурна пам'ятка, що охороняється на національному рівні (1-99) і частина об'єкта Світової спадщини ЮНЕСКО^[d]
Керівництво	старший з прямих нащадків Конфуція
Оригінальна назва	спр. китайська: 孔庙
Присвячення	Конфуцій
Світова спадщина
Temple and Cemetery of Confucius and the Kong Family Mansion in Qufu
Тип	Культурний
Критерії	i, iv, vi
Ідентифікатор	704
Регіон ЮНЕСКО	Азія і Океанія
Зареєстровано:	1994 (18 сесія)
Храм Конфуція (Цюйфу) (Китайська Народна Республіка)

Храм Конфуція у Вікісховищі

З 1994 року Храм Конфуція є частиною об'єкта Світової спадщини ЮНЕСКО «Temple and Cemetery of Confucius and the Kong Family Mansion in Qufu» (Храм і цвинтар Конфуція та особняк сім'ї Кун у Цюйфу).

Історія

Історичний план храму Конфуція (1912 р.)

478 року до нашої ери, наступного року після смерті Конфуція, правитель князівства Лу, князь Ай-гун Цзян, освятив колишній будинок філософа в Цюйфу як храм. У простій трикімнатної хатині вченого був влаштований вівтар для принесення традиційних жертв предку, служити за яким могли тільки прямі його нащадки по старшій лінії. Ця особливість поминального храму Конфуція в Цюйфу зберігалася протягом всієї його довгої історії. Близькість храму до могили філософа, безпосередній зв'язок вівтаря з його нащадками робили храм винятковим в очах його послідовників. Цюйфу, як місце паломництва ставало дедалі популярнішим. При храмі безперервно вивчалося спадщина Конфуція, відточувалася його філософія, формувалися літературні і ритуальні канони вчення, зберігалися його речі.

195 року до нашої ери перший правитель з династії Хань, імператор Гао, приніс на могилі Конфуція так звану «велику жертву» («тай-лао» — жертва одночасно кози, бика і кабана, принесена духам предків раз на рік), при цьому старший з нащадків Конфуція йому асистував. Імператор, таким чином, визнав філософа своїм «духовним предком», а себе — його «сином», і показав приклад для наслідування імператорам і високопоставленим чиновникам у майбутньому. З цього часу ранг Конфуція послідовно підвищувався, аж до вищого рангу «ді» — рангу божественних імператорів-засновників, поклоніння яким носило самий урочистий і величний характер. Відповідно ускладнювалися церемонії і ритуали, що проводяться в храмі Конфуція в Цюйфу. Храм багатів і розростався, стаючи осередком культу, його головним вівтарем. Тут з'явилися також храми дружини Конфуція, його батьків, трьох його вищих праотців, також шанувалися його видатні учні. Кількість урочистих церемоній в храмі зросла до 196.

Імператори майже всіх післяханьських династій незмінно приділяли храму в Цюйфу свою увагу — видавали укази, які регламентують ритуали і церемонії в храмі, дбали про його благоустрій, дарували привілеї або цінне майно. У важливих випадках, таких як інтронізація або перемога у війні, імператори відвідували храм в Цюйфу особисто. У цілому 11 імператорів зробили це 19 разів. Часто, не маючи можливості прибути особисто, імператори відправляли на уклін до вівтаря в Цюйфу замість себе своїх «заступників», — близько сотні імператорів зробили це 196 разів.

За майже дві з половиною тисячі років храм неодноразово відбудовувався і перебудовувався, руйнувався і відновлювався. Початковий трикімнатний будинок Конфуція був перенесений з храму на схід від основного вівтаря під час перебудови, розпочатої 611 року. 1012 і 1094 року, за часів династії Сун, храм був розширений і розгороджений на чотири внутрішні двори, навколо яких в результаті було добудовано понад 400 приміщень. Вогонь і війна зруйнували храм 1214 року, за часів династії Цзінь. Він був відновлений в колишньому вигляді до 1302 році, за часів династії Юань. Незабаром після цього, 1331 року, храм був обнесений кам'яною огорожею і за зразком Імператорського палацу його стіни були пофарбовані в колір сургучної печатки, — колір імператорських будівель. Був дарований і ряд інших імператорських регалій. Якщо раніше використовувані атрибути (танцюристи, інструменти, матеріали, зображення, шати, кольори), які вказували на шанування члена імператорської сім'ї, то з цього часу використовувалися атрибути вшанування вищого божества.

Після чергового спустошення в результаті пожежі в 1499 році храм був в черговий раз реконструйований і заново відбудований, отримавши свого остаточного вигляду. Саме в цей час храмовий комплекс в Цюйфу придбав підкреслену архітектурну і стильову схожість з резиденцією імператора в Пекіні, ставши другим за значенням і за величиною культовим комплексом імперії.

1724 року ще одна пожежа в значній мірі пошкодила головне святилище і його скульптури. Подальша реставрація була завершена 1730 року. Після чого «культ Конфуція досяг піку авторитету і популярності. Присвячені йому храми [побудовані за зразком храму Конфуція в Цюйфу] в обов'язковому порядку були в будь-якому адміністративному (повітовому, губернському, провінційному) центрі країни» і «були остаточно регламентовані правила літургії, які вилилися у відносно самостійну ритуальну систему».

1928 року всі церемонії, присвячені Конфуцію були скасовані. 1966 року, під час Культурної революції, 200 добровольців кілька днів оскверняли храм і цвинтар. 1982 року храм був відновлений, а 1986 року відновлена і щорічна церемонія. Всього в храмі було проведено 15 перебудов, 31 капітальний ремонт і численні дрібні будівельні роботи.

Опис

Храмовий комплекс є одним з найбільших в Китаї, він займає площу 21 гектар і має 460 кімнат. Основна частина храму складається з 9 дворів, розташованих на центральній осі, яка орієнтована в напрямку північ-південь і має довжину 1,3 км. Перші три двори мають невеликі ворота і засаджені високими соснами. Найпівденніші врата названі «Ворота Лінсін» на честь зірки в сузір'ї Велика Ведмедиця. З назви зрозуміло, що Конфуцій — це зірка з небес. Будинки в інших дворах утворюють серце комплексу. Це вражаючі споруди з жовтою черепицею і червоними стінами, вони оточені темно-зеленими соснами, що створює контраст кольорів.

Головними об'єктами храмового комплексу є:

Ворота Лінсін (棂星门),
Ворота Шенши (圣时门),
Ворота Хундао (弘道门),
Ворота Дажонг (大中门),
Павільйони тринадцяти стел (十三碑亭),
Ворота Дачен (大成门),
Зал Куйвен (奎文阁, побудований 1018 року, відновлений 1504 року під час династії Мін та 1985 року),
Павільйон Ксін Тан(杏坛), абрикосовий вівтар),
Зал Дачен (大成殿, побудований під час династії Цін),
Зал відпочинку (寝殿, присвячений дружині Конфуція).

Примітки

Temple & Cemetery of Confucius^{[недоступне посилання з липня 2019]}

Посилання

Temple and Cemetery of Confucius and the Kong Family Mansion in Qufu / UNESCO World Heritage List [ 24 травня 2019 у Wayback Machine.]
世界文化遗产——孔府孔庙孔林 [ 25 березня 2010 у Wayback Machine.]

[1] Temple & Cemetery of Confucius^{[недоступне посилання з липня 2019]}