Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Ходики одна з найбільш відомих київських родин XVI XVII століть За версією Володимира Антоновича родоначальником роду бу

Ходики

Ходики

Ходики — одна з найбільш відомих київських родин XVI–XVII століть.

За версією Володимира Антоновича, родоначальником роду був татарин Кобиз, який перебував серед татарських полонених, поселених великим князем литовським Вітовтом на околицях м. Мозир (нині місто Гомельської обл., Білорусь), приписаних до замкових слуг. Імовірно, деякі його нащадки — Іван, Дашко, Миско Кобизевичі — оселилися в м. Волковиську (нині місто Гродненської обл., Білорусь) і згадуються 1530 року як господарські бояри. Інші його нащадки увійшли до складу мозирського боярства, отримавши землю, яку згодом успадкував старший із братів — Федір.

Федір після одруження мав десятеро дітей — вісьмох синів: Лазаря, Кузьму, Василя, Федора, Яцька, Силу, Федорця молодшого, Ієва та двох доньок — Федору і Овдотю. У 1550–1557 роках він мешкав у Києві під прізвищем Ходика-Кобизевич («Ходика» означало «прийшлий, новоприбулий») і активно займався торгівлею. Далі повернувся до Мозиря, де помер 1569 року.

Три його сини — Василь, Федір та Ієв — 1571 року переїхали до Києва, де мешкав їхній родич — Устим Фіц-Кобизевич. Батько Устима, Іван Кобизевич, оселившись у Києві в 1-й третині XVI століття, займаючись торгівлею, накопичив значне майно, яке з часом передав синові. У 1564–1578 роках Устим обирався райцею. Заповітом від 21 лютого 1578 року залишив у спадок усе своє майно синові-підліткові Ієву, подальша доля якого не відома.

У середині XVI століття в Києві мешкала родина брата Устима — Богдана Кобизевича, син якого — Микита, також займаючись торгівлею, накопичив чимале майно, яке після загибелі своєї родини від чуми заповітом від 17 липня 1572 року передав своєму дядькові Устиму. У родинних стосунках із Кобизевичами перебувала інша київська міщанська родина — Ходик, представники якої — Федір, Софія та їхній син Федір — теж померли від чуми 1572 року.

Того ж року брати Василь та Федір Кобизевич і перейняли прізвище Ходиків. Василь одружився з Єфросинею Митковною, донькою заможного київського купця Митка Богдановича, родина якого майже вся (за винятком молодшого сина Федора) померла 1572 року. Цей шлюб відкрив йому шлях до багатства і слави, оскільки він успадкував майже все майно Митковичів. У шлюбі мав дев'ятеро дітей: сина Федора та доньок Ганну, Марушу, Людмилу, Тетяну, Настасію, Федору, Олену, Богдану. У 1570–80-х роках активно займався торгівлею, їздячи до Любліна (Польща). У цей же час щороку обирався райцею. Поступово став власником значної нерухомості в місті. Був ініціатором гучного судового процесу середини 1570-х років у справі заможного київського міщанина Андрія Кошколдейовича, у результаті чого за безцінь купив у потерпілого два містечка. 1586 року придбав с. Креничі (нині село Обухівського району Київської обл.), після чого став іменуватися Ходикою-Креницьким, згодом — ще три села.

Королівським привілеєм від 27 березня 1589 року на вальному сеймі у Варшаві київських жителів Василя, Федора та Івана Ходик було визнано шляхтичами за військові заслуги під час московсько-польської кампанії (1578–1581). 17 листопада 1609 року Василь Ходика-Креницький отримав привілей на київське скарбництво — титул земського урядника. На схилі життя його маєтності стали об'єктом зазіхань із боку впливових осіб — київського земського судді Яна Аксака і краківського каштеляна князя Януша Острозького, шляхтичів Юрія Рожиновського, Михайла та Костянтина Ратомських, які намагалися довести його незаконне шляхетське походження й відібрати всі маєтності. 16 вересня 1616 року склав тестамент, в якому заповів поховати себе в Печерському монастирі, усе майно залишив синові Федорові.

Федір Ходика-Креницький, діставши чималу спадщину (2 містечка, 10 сіл, нерухомість у Києві), намагався її зберегти та захистити від сусідських зазіхань. Упродовж 1618–1644 років організовував часті наїзди на маєтки сусідньої шляхти, через що зажив собі лихо ї слави. 1633 року отримав уряд черніговського підстолія. Був одружений із донькою Вацлава Садковського Анною. Мав доньку, яку віддав заміж за шляхтича Казимира Кульчевського, та синів Францішка і Стефана Креницьких. Помер 1641 року.

Уся спадщина Ходиків-Креницьких виявилася втраченою під час Національної революції 1648–1676 років. Їхні нащадки змушені були залишити Київщину і шукати притулку далеко від своїх домівок. Маємо лише згадку про житомирського чашника Стефана Креницького (1691–1696) та Олену Креницьку, яка відписала Київському Братському Богоявленському монастирю «креницький двір», що перебував навпроти того монастиря (1693).

Брат Василя Ходики-Креницького — Федір (див. Федір Ходика) — зробив кар'єру в міському самоврядуванні. У 1587–1601 роках був райцею київського магістрату. У 1580–90-х роказ активно займався торгівлею, їздячи до Любліна. Наприкінці 1612 року отримав привілей на війтівство (див. Війт). Федір Ходика вперше був одружений з донькою бурмистра Андрія Кошколдейовича — Агрофеною (Богданою), від якої мав сина Івана; удруге — зі шляхтянкою Марією Шишчанкою, від якої мав четверо дітей: Юзефа, Андрія, Марію та Анну. У червні 1625 року був страчений козаками біля містечка Трипілля.

Сини Федора Ходики — Юзеф та Андрій, подібно до батька, пройшли всі сходинки у структурі органів міського самоврядування. У 1620-х роках Юзеф обирався райцею, 1631 року — лендвійтом. Привілеєм польського короля Владислава IV Ваза від 28 березня 1633 йому було надано київське війтівство. Помер у середині 1641 року.

Андрій Ходика 1630 року обирався старшим лавником, у 1631–1637 роках — райцею. Королівським привілеєм від 18 травня 1644 року йому було надано київське війтівство. Напередодні та в перші роки Національної революції, виконуючи волю короля Владислава IV, переслідував у Києві осіб, підозрюваних у зв'язках з козаками. 1650 року змушений був відректися від уряду й залишити місто. Із входженням військ гетьмана литовського князя Януша Радзивілла до Києва 25 липня 1651 року з'явився в місті, присягнув йому на вірність, але з відступом військ гетьмана 25 вересня 1651 року назавжди залишив Київ. Відтоді прізвище Ходиків більше не згадувалося в місцевих джерелах.

Джерела

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Hodiki odna z najbilsh vidomih kiyivskih rodin XVI XVII stolit Za versiyeyu Volodimira Antonovicha rodonachalnikom rodu buv tatarin Kobiz yakij perebuvav sered tatarskih polonenih poselenih velikim knyazem litovskim Vitovtom na okolicyah m Mozir nini misto Gomelskoyi obl Bilorus pripisanih do zamkovih slug Imovirno deyaki jogo nashadki Ivan Dashko Misko Kobizevichi oselilisya v m Volkovisku nini misto Grodnenskoyi obl Bilorus i zgaduyutsya 1530 roku yak gospodarski boyari Inshi jogo nashadki uvijshli do skladu mozirskogo boyarstva otrimavshi zemlyu yaku zgodom uspadkuvav starshij iz brativ Fedir Fedir pislya odruzhennya mav desyatero ditej vismoh siniv Lazarya Kuzmu Vasilya Fedora Yacka Silu Fedorcya molodshogo Iyeva ta dvoh donok Fedoru i Ovdotyu U 1550 1557 rokah vin meshkav u Kiyevi pid prizvishem Hodika Kobizevich Hodika oznachalo prijshlij novopribulij i aktivno zajmavsya torgivleyu Dali povernuvsya do Mozirya de pomer 1569 roku Tri jogo sini Vasil Fedir ta Iyev 1571 roku pereyihali do Kiyeva de meshkav yihnij rodich Ustim Fic Kobizevich Batko Ustima Ivan Kobizevich oselivshis u Kiyevi v 1 j tretini XVI stolittya zajmayuchis torgivleyu nakopichiv znachne majno yake z chasom peredav sinovi U 1564 1578 rokah Ustim obiravsya rajceyu Zapovitom vid 21 lyutogo 1578 roku zalishiv u spadok use svoye majno sinovi pidlitkovi Iyevu podalsha dolya yakogo ne vidoma U seredini XVI stolittya v Kiyevi meshkala rodina brata Ustima Bogdana Kobizevicha sin yakogo Mikita takozh zajmayuchis torgivleyu nakopichiv chimale majno yake pislya zagibeli svoyeyi rodini vid chumi zapovitom vid 17 lipnya 1572 roku peredav svoyemu dyadkovi Ustimu U rodinnih stosunkah iz Kobizevichami perebuvala insha kiyivska mishanska rodina Hodik predstavniki yakoyi Fedir Sofiya ta yihnij sin Fedir tezh pomerli vid chumi 1572 roku Togo zh roku brati Vasil ta Fedir Kobizevich i perejnyali prizvishe Hodikiv Vasil odruzhivsya z Yefrosineyu Mitkovnoyu donkoyu zamozhnogo kiyivskogo kupcya Mitka Bogdanovicha rodina yakogo majzhe vsya za vinyatkom molodshogo sina Fedora pomerla 1572 roku Cej shlyub vidkriv jomu shlyah do bagatstva i slavi oskilki vin uspadkuvav majzhe vse majno Mitkovichiv U shlyubi mav dev yatero ditej sina Fedora ta donok Gannu Marushu Lyudmilu Tetyanu Nastasiyu Fedoru Olenu Bogdanu U 1570 80 h rokah aktivno zajmavsya torgivleyu yizdyachi do Lyublina Polsha U cej zhe chas shoroku obiravsya rajceyu Postupovo stav vlasnikom znachnoyi neruhomosti v misti Buv iniciatorom guchnogo sudovogo procesu seredini 1570 h rokiv u spravi zamozhnogo kiyivskogo mishanina Andriya Koshkoldejovicha u rezultati chogo za bezcin kupiv u poterpilogo dva mistechka 1586 roku pridbav s Krenichi nini selo Obuhivskogo rajonu Kiyivskoyi obl pislya chogo stav imenuvatisya Hodikoyu Krenickim zgodom she tri sela Korolivskim privileyem vid 27 bereznya 1589 roku na valnomu sejmi u Varshavi kiyivskih zhiteliv Vasilya Fedora ta Ivana Hodik bulo viznano shlyahtichami za vijskovi zaslugi pid chas moskovsko polskoyi kampaniyi 1578 1581 17 listopada 1609 roku Vasil Hodika Krenickij otrimav privilej na kiyivske skarbnictvo titul zemskogo uryadnika Na shili zhittya jogo mayetnosti stali ob yektom zazihan iz boku vplivovih osib kiyivskogo zemskogo suddi Yana Aksaka i krakivskogo kashtelyana knyazya Yanusha Ostrozkogo shlyahtichiv Yuriya Rozhinovskogo Mihajla ta Kostyantina Ratomskih yaki namagalisya dovesti jogo nezakonne shlyahetske pohodzhennya j vidibrati vsi mayetnosti 16 veresnya 1616 roku sklav testament v yakomu zapoviv pohovati sebe v Pecherskomu monastiri use majno zalishiv sinovi Fedorovi Fedir Hodika Krenickij distavshi chimalu spadshinu 2 mistechka 10 sil neruhomist u Kiyevi namagavsya yiyi zberegti ta zahistiti vid susidskih zazihan Uprodovzh 1618 1644 rokiv organizovuvav chasti nayizdi na mayetki susidnoyi shlyahti cherez sho zazhiv sobi liho yi slavi 1633 roku otrimav uryad chernigovskogo pidstoliya Buv odruzhenij iz donkoyu Vaclava Sadkovskogo Annoyu Mav donku yaku viddav zamizh za shlyahticha Kazimira Kulchevskogo ta siniv Francishka i Stefana Krenickih Pomer 1641 roku Usya spadshina Hodikiv Krenickih viyavilasya vtrachenoyu pid chas Nacionalnoyi revolyuciyi 1648 1676 rokiv Yihni nashadki zmusheni buli zalishiti Kiyivshinu i shukati pritulku daleko vid svoyih domivok Mayemo lishe zgadku pro zhitomirskogo chashnika Stefana Krenickogo 1691 1696 ta Olenu Krenicku yaka vidpisala Kiyivskomu Bratskomu Bogoyavlenskomu monastiryu krenickij dvir sho perebuvav navproti togo monastirya 1693 Brat Vasilya Hodiki Krenickogo Fedir div Fedir Hodika zrobiv kar yeru v miskomu samovryaduvanni U 1587 1601 rokah buv rajceyu kiyivskogo magistratu U 1580 90 h rokaz aktivno zajmavsya torgivleyu yizdyachi do Lyublina Naprikinci 1612 roku otrimav privilej na vijtivstvo div Vijt Fedir Hodika vpershe buv odruzhenij z donkoyu burmistra Andriya Koshkoldejovicha Agrofenoyu Bogdanoyu vid yakoyi mav sina Ivana udruge zi shlyahtyankoyu Mariyeyu Shishchankoyu vid yakoyi mav chetvero ditej Yuzefa Andriya Mariyu ta Annu U chervni 1625 roku buv strachenij kozakami bilya mistechka Tripillya Sini Fedora Hodiki Yuzef ta Andrij podibno do batka projshli vsi shodinki u strukturi organiv miskogo samovryaduvannya U 1620 h rokah Yuzef obiravsya rajceyu 1631 roku lendvijtom Privileyem polskogo korolya Vladislava IV Vaza vid 28 bereznya 1633 jomu bulo nadano kiyivske vijtivstvo Pomer u seredini 1641 roku Andrij Hodika 1630 roku obiravsya starshim lavnikom u 1631 1637 rokah rajceyu Korolivskim privileyem vid 18 travnya 1644 roku jomu bulo nadano kiyivske vijtivstvo Naperedodni ta v pershi roki Nacionalnoyi revolyuciyi vikonuyuchi volyu korolya Vladislava IV peresliduvav u Kiyevi osib pidozryuvanih u zv yazkah z kozakami 1650 roku zmushenij buv vidrektisya vid uryadu j zalishiti misto Iz vhodzhennyam vijsk getmana litovskogo knyazya Yanusha Radzivilla do Kiyeva 25 lipnya 1651 roku z yavivsya v misti prisyagnuv jomu na virnist ale z vidstupom vijsk getmana 25 veresnya 1651 roku nazavzhdi zalishiv Kiyiv Vidtodi prizvishe Hodikiv bilshe ne zgaduvalosya v miscevih dzherelah DzherelaBilous N Hodiki Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2013 T 10 T Ya S 395 ISBN 978 966 00 1359 9

Дата публікації:
Топ