Франько Дмитро Васильович (25 жовтня 1913, с. Натягайлівка (тепер у складі міста Вознесенська) Миколаївської обл. — 4 листопада 1982, Київ) — український актор, педагог. Народний артист УРСР (1969). Протягом 35 років — провідний актор Національного академічного драматичного театру імені Лесі Українки (1947—1982).
Франько Дмитро Васильович | ||||
---|---|---|---|---|
Народився | 25 жовтня 1913 Вознесенськ, Єлисаветградський повіт, Херсонська губернія, Російська імперія | |||
Помер | 4 листопада 1982 (69 років) Київ, Українська РСР | |||
Поховання | Байкове кладовище | |||
Національність | українець | |||
Громадянство | Російська імперія → УНР → УРСР | |||
Діяльність | актор | |||
Alma mater | Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого | |||
IMDb | ID 0291605 | |||
Нагороди та премії | ||||
| ||||
Життєпис
Народився 25 жовтня 1913 р. у с. Натягайлівка (тепер у складі міста Вознесенська) Миколаївської обл.
Протягом 1934-38 років навчався в Київському національному інституті театрального мистецтва імені Івана Карпенка-Карого.
Протягом 1938-47 років працював в театрі Київського військового округу. Учасник Німецько-радянської війни.
З 1947 року — актор Київського театру російської драми ім. Лесі Українки. Відтоді ж — педагог інституту імені Карпенка-Карого. Протягом 35-ти років зіграв близько 85-ти ролей в театрі.
В кіно почав зніматися з 1953 року. Знявся в таких фільмах як: «Сон», «Вечір на Івана Купала», кіноепопеї «Звільнення» та ін.
Помер 4 листопада 1982 р. в Києві. Похований на старій частині Байкового кладовища (ділянка № 3), неподалік від могили Лесі Українки, разом з дружиною та колегою по театру Ганною Пекарською (1918—2010).
Фільмографія
Актор
- 1953 — «Команда з нашої вулиці» — тренер
- 1957 — — Пікатій
- 1957 — «Дорогою ціною» — офіцер з вусами
- 1957 — «Кінець Чирви-Козиря» — Гунявий
- 1957 — — Морозов
- 1957 — «Правда» — керуючий пана Чубатенко
- 1957 — «Шельменко-денщик» — Лопуцьковський
- 1958 — «Місто запалює вогні» — поранений в госпіалі
- 1958 — «Вогненний міст» — Горбенко
- 1959 — «Чорноморочка» — старшина Терентій Тарасович Бодяга
- 1962 — «Десь є син» — Ігор Карпов
- 1962 — «Квітка на камені»— Павло Чмих
- 1963 — «Юнга зі шхуни «Колумб»» — Ковальчук
- 1964 — «Сон» — Василь Жуковський
- 1964 — — Тарас Шевченко
- 1966 — «Два роки над прірвою» — епізод
- 1967 — «Непосиди» — начальник відділу кадрів
- 1968 — «Вечір на Івана Купала» — Терентій Корж
- 1968 — «Розвідники» — полковник Євсюков
- 1968-71 — «Звільнення» — Павло Рибалко
- 1969 — — міліціонер
- 1969 — «Серце Бонівура» — полковник
- 1970 — «Море у вогні» — Приходько
- 1971 — — бухгалтер
- 1971 — «Інспектор карного розшуку»— сусід Зої
- 1973 — «Ринг» — Федір Попов
- 1973-74 — «Високе звання» — командувач армією Павло Максимович Гайдабура
- 1974 — — Семен Міронець
- 1974 — «Совість» — Григорій Максимович Осипов, участковий
- 1974 — «Юркові світанки» — регістратор в РАКСі
- 1975 — «Я водолаз-2» — Федір Артемійович Кулик
- 1976 — «Два капітани» — епізод
- 1976 — — Павло Рибалко
- 1978 — «Будьте напоготові, Ваша високосте!» — Михайло Борисович
- 1978 — — Євгеній Олександрович Бекташев
- 1979 — «Круте поле» — Кочкарин
- 1979 — «Мій генерал» — Інокентій Євлампієвич, дідусь Кєшки
- 1979 — — Микола Петрович
- 1979 — — никифор Дзякун
- 1980 — «Пора літніх гроз» — Лев Лукич Ушанов
- 1980 — «Приватна особа» — Ігнат Петрович Барабулька, участковий
- 1981 — — сторож човневої станції
- 1981 — «Дівчина і море» — дідусь Федір
- 1981 — — Тарас Тимофійович Доценко
- 1982 — «Стратити не представляється можливим» — епізод
- 1982 — — Аким Іванович
- 1982 — — Матвєєч
- 1983 — «Щастя Никифора Бубнова» — Прокоп Максимович
Озвучення мультфільмів
Відгуки сучасників
Михайло Резнікович, український режисер, Герой України:
Індивідуальність Франько була чудова насамперед тим, що поєднувала в собі зовнішню помітність людини з народу і внутрішню тонкість та вразливість особистості. Контраст цей надавав характерам обсяг, збільшував амплітуду докладання зусиль артиста, і, якщо бути відвертим, це рідкісна властивість дарування не була затребуване театром до кінця |
Євген Балієв, український радянський актор, народний артист УРСР:
Можна позаздрити працездатності актора, його величезній енергії! Вимогливий до себе він нетерпимий до будь-яких компромісів у творчості, у байдужості. І за все це йому шана і любов! |
Відзнаки
- Народний артист УРСР (з 1969 року)
- Заслужений діяч мистецтв Дагестанської АРСР (1974)
- Орден Трудового Червоного Прапора.
Примітки
- Франько Дмитро Васильович (Українською) .
- Дмитрий Франько (Советский Экран). akter.kulichki.com.
- Дмитрий Франько. Кино-Театр.РУ (російською) .
- Франько Дмитро Васильович (українською) .
Література
- Митці України. Енциклопедичний довідник. (за редакцією А. В. Кудрицького), К.: УЕ ім. М. П. Бажана, 1992, стор. 609
- Мистецтво України: Біографічний довідник. К., 1997. — С.610.
Посилання
- Франько Дмитро Васильович // Шевченківська енциклопедія : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — Т. 6: Т—Я. — С. 574.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Franko Dmitro Vasilovich 25 zhovtnya 1913 19131025 s Natyagajlivka teper u skladi mista Voznesenska Mikolayivskoyi obl 4 listopada 1982 Kiyiv ukrayinskij aktor pedagog Narodnij artist URSR 1969 Protyagom 35 rokiv providnij aktor Nacionalnogo akademichnogo dramatichnogo teatru imeni Lesi Ukrayinki 1947 1982 Franko Dmitro VasilovichZobrazhennyaNarodivsya25 zhovtnya 1913 1913 10 25 Voznesensk Yelisavetgradskij povit Hersonska guberniya Rosijska imperiyaPomer4 listopada 1982 1982 11 04 69 rokiv Kiyiv Ukrayinska RSRPohovannyaBajkove kladovisheNacionalnistukrayinecGromadyanstvoRosijska imperiya UNR URSRDiyalnistaktorAlma materKiyivskij nacionalnij universitet teatru kino i telebachennya imeni Ivana Karpenka KarogoIMDbID 0291605Nagorodi ta premiyiZhittyepisNarodivsya 25 zhovtnya 1913 r u s Natyagajlivka teper u skladi mista Voznesenska Mikolayivskoyi obl Mogila Dmitra Franka Bajkove kladovishe Protyagom 1934 38 rokiv navchavsya v Kiyivskomu nacionalnomu instituti teatralnogo mistectva imeni Ivana Karpenka Karogo Protyagom 1938 47 rokiv pracyuvav v teatri Kiyivskogo vijskovogo okrugu Uchasnik Nimecko radyanskoyi vijni Z 1947 roku aktor Kiyivskogo teatru rosijskoyi drami im Lesi Ukrayinki Vidtodi zh pedagog institutu imeni Karpenka Karogo Protyagom 35 ti rokiv zigrav blizko 85 ti rolej v teatri V kino pochav znimatisya z 1953 roku Znyavsya v takih filmah yak Son Vechir na Ivana Kupala kinoepopeyi Zvilnennya ta in Pomer 4 listopada 1982 r v Kiyevi Pohovanij na starij chastini Bajkovogo kladovisha dilyanka 3 nepodalik vid mogili Lesi Ukrayinki razom z druzhinoyu ta kolegoyu po teatru Gannoyu Pekarskoyu 1918 2010 FilmografiyaAktor 1953 Komanda z nashoyi vulici trener 1957 Pikatij 1957 Dorogoyu cinoyu oficer z vusami 1957 Kinec Chirvi Kozirya Gunyavij 1957 Morozov 1957 Pravda keruyuchij pana Chubatenko 1957 Shelmenko denshik Lopuckovskij 1958 Misto zapalyuye vogni poranenij v gospiali 1958 Vognennij mist Gorbenko 1959 Chornomorochka starshina Terentij Tarasovich Bodyaga 1962 Des ye sin Igor Karpov 1962 Kvitka na kameni Pavlo Chmih 1963 Yunga zi shhuni Kolumb Kovalchuk 1964 Son Vasil Zhukovskij 1964 Taras Shevchenko 1966 Dva roki nad prirvoyu epizod 1967 Neposidi nachalnik viddilu kadriv 1968 Vechir na Ivana Kupala Terentij Korzh 1968 Rozvidniki polkovnik Yevsyukov 1968 71 Zvilnennya Pavlo Ribalko 1969 milicioner 1969 Serce Bonivura polkovnik 1970 More u vogni Prihodko 1971 buhgalter 1971 Inspektor karnogo rozshuku susid Zoyi 1973 Ring Fedir Popov 1973 74 Visoke zvannya komanduvach armiyeyu Pavlo Maksimovich Gajdabura 1974 Semen Mironec 1974 Sovist Grigorij Maksimovich Osipov uchastkovij 1974 Yurkovi svitanki registrator v RAKSi 1975 Ya vodolaz 2 Fedir Artemijovich Kulik 1976 Dva kapitani epizod 1976 Pavlo Ribalko 1978 Budte napogotovi Vasha visokoste Mihajlo Borisovich 1978 Yevgenij Oleksandrovich Bektashev 1979 Krute pole Kochkarin 1979 Mij general Inokentij Yevlampiyevich didus Kyeshki 1979 Mikola Petrovich 1979 nikifor Dzyakun 1980 Pora litnih groz Lev Lukich Ushanov 1980 Privatna osoba Ignat Petrovich Barabulka uchastkovij 1981 storozh chovnevoyi stanciyi 1981 Divchina i more didus Fedir 1981 Taras Timofijovich Docenko 1982 Stratiti ne predstavlyayetsya mozhlivim epizod 1982 Akim Ivanovich 1982 Matvyeyech 1983 Shastya Nikifora Bubnova Prokop Maksimovich Ozvuchennya multfilmiv 1969 Prigodi kozaka Eneya Vidguki suchasnikivMihajlo Reznikovich ukrayinskij rezhiser Geroj Ukrayini Individualnist Franko bula chudova nasampered tim sho poyednuvala v sobi zovnishnyu pomitnist lyudini z narodu i vnutrishnyu tonkist ta vrazlivist osobistosti Kontrast cej nadavav harakteram obsyag zbilshuvav amplitudu dokladannya zusil artista i yaksho buti vidvertim ce ridkisna vlastivist daruvannya ne bula zatrebuvane teatrom do kincya Yevgen Baliyev ukrayinskij radyanskij aktor narodnij artist URSR Mozhna pozazdriti pracezdatnosti aktora jogo velicheznij energiyi Vimoglivij do sebe vin neterpimij do bud yakih kompromisiv u tvorchosti u bajduzhosti I za vse ce jomu shana i lyubov VidznakiNarodnij artist URSR z 1969 roku Zasluzhenij diyach mistectv Dagestanskoyi ARSR 1974 Orden Trudovogo Chervonogo Prapora PrimitkiFranko Dmitro Vasilovich Ukrayinskoyu Dmitrij Franko Sovetskij Ekran akter kulichki com Dmitrij Franko Kino Teatr RU rosijskoyu Franko Dmitro Vasilovich ukrayinskoyu LiteraturaMitci Ukrayini Enciklopedichnij dovidnik za redakciyeyu A V Kudrickogo K UE im M P Bazhana 1992 stor 609 Mistectvo Ukrayini Biografichnij dovidnik K 1997 S 610 PosilannyaFranko Dmitro Vasilovich Shevchenkivska enciklopediya u 6 t Gol red M G Zhulinskij Kiyiv In t literaturi im T G Shevchenka 2015 T 6 T Ya S 574