Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Зінаїда Михайлівна Туснолобова-Марченко (до шлюбу Морозова; 23 листопада 1920 — 20 травня 1980) — радянська військова лікарка, учасниця Німецько-радянської війни, Герой Радянського Союзу (1957).
| Туснолобова-Марченко Зінаїда Михайлівна | |
|---|---|
| біл. Зінаіда Міхайлаўна Тусналобава-Марчанка | |
 | |
| Народження | 23 листопада 1920 d, Вітебська губернія, РСФРР |
| Смерть | 20 травня 1980 (59 років) Полоцьк, Вітебська область, Білоруська РСР, СРСР |
| Поховання | d |
| Країна |  СРСР |
| Партія | КПРС |
| Звання | старшина |
| Війни / битви | Східноєвропейський театр воєнних дій Другої світової війни |
| Нагороди |         |
 Туснолобова-Марченко Зінаїда Михайлівна у Вікісховищі | |
За 8 місяців перебування на фронті старшина медичної служби Туснолобова З. М. винесла із поля бою, врятувавши тим самим, 123 поранених воїна. 2 лютого 1943 року в бою за станцію Горшечноє Курської області була важко поранена, добу пролежала серед трупів. Внаслідок обмороження залишилася без обох рук і ніг.
Після публікації відкритого листа воїнам Першого Прибалтійського фронту, гасло «За Зіну Туснолобову!» з'явилося на бортах багатьох радянських танків і літаків.
Біографія
Народилася 23 листопада 1920 року на хуторі Шевцово Полоцького повіту Вітебської губернії (нині Россонського району Вітебської області Білорусі) в селянській родині Морозових. За національністю — росіянка.
У 1930-ті роки батько, побоюючись репресій, виїхав до Сибіру і змінив прізвище. Його брат, Морозов Семен Михайлович (1890—1937), інвалід першої світової війни, Георгіївський кавалер, голова колгоспу «Друга п'ятирічка» Россонського району був репресований.
Зінаїда отримала неповну середню освіту. Працювала в м. Ленінськ-Кузнецький Кемеровської області лаборантом-хіміком тресту «Ленінськвугілля».
У лавах Червоної армії з квітня 1942 року. Членкиня ВКП(б) з 1942 року. Закінчила курси медсестер.
6 листопада 1942 року за порятунок 26 бійців в період з 19 по 23 липня медсестра 849-го стрілецького полку 303-ї стрілецької дивізії 60-ї армії Воронезького фронту гвардії старшина медичної служби Зінаїда Туснолобова була представлена командиром полку до ордену Вітчизняної війни I ступеня, але була нагороджена орденом Червоної Зірки. За цей же подвиг через якийсь час вона була нагороджена орденом Червоного Прапора.
Всього за 8 місяців на фронті винесла з поля бою 123 поранених.
У лютому 1943 року в бою за станцію Горшечноє Курської області медсестра намагалася надати допомогу пораненому командиру взводу. Поки вона повзла до лейтенанта, сама була важко поранена: їй перебило ноги. В цей час німці перейшли в контратаку. Зінаїда спробувала прикинутися мертвою, але один із німецьких солдатів помітив її і ударами чобіт та прикладом гвинтівки спробував добити.
Вночі медсестру, яка ледве подавала ознаки життя, знайшла розвідгрупа, обережно перенесла в місце дислокації радянських військ; на третю добу її доставили в польовий госпіталь. Від сильного обмороження всіх кінцівок розвинулася гангрена. За кілька місяців лікування Зінаїда перенесла вісім операцій, які врятували їй життя, але внаслідок обмороження були ампутовані руки і ноги.
Після війни інвалід Великої Вітчизняної війни першої групи Туснолобова З. М. проживала в Полоцьку, була членом міськкому КПРС, вела громадську роботу.
Восени 1965 року Міжнародний Комітет Червоного Хреста нагородив Зінаїду Туснолобову-Марченко медаллю імені Флоренс Найтінгейл, таким чином, вона стала третьою радянською медсестрою, відзначеною цією почесною нагородою.
Померла 20 травня 1980 року в Полоцьку.
Сім'я
 Зовнішні зображення | |
|---|---|
 | Семья Иосифа Марченко и Зинаиды Туснолобовой. |
| | Наградной лист на имя Иосифа Марченко - Орден Красной Звезды. |
Чоловік — Йосип Петрович Марченко, учасник Великої Вітчизняної війни, лейтенант. Після війни працював в артілі «Харчовик» начальником цеху, головним інженером, а потім — директором.
У сім'ї двоє дітей:
- Син Володимир (нар. 1951) — працював слюсарем-монтажником, служив в 1970—1972 році в ракетних військах. Після армії повернувся на колишнє місце роботи. Закінчив інститут в 1980 році. Кандидат в майстри спорту з водних лиж. 32 роки працює в газовому господарстві. На 2010 рік — заступник директора міськгазу. Внучка — Юля (нар. 1976), інженер-будівельник, живе і працює в Мінську.
- Дочка Ніна (нар. 1959) — за освітою швачка, домогосподарка. Виростила двох синів.
Нагороди та звання
- Герой Радянського Союзу (6 грудня 1957 медаль «Золота Зірка» № 10842; за клопотанням Військово-медичного музею Міністерства оборони СРСР, партійних і радянських організацій міста Полоцька);
- орден Леніна (6 грудня 1957);
- орден Червоного Прапора;
- орден Червоної Зірки;
- медалі, в тому числі:
Почесна громадянка міста Полоцька.
Вшанування
- Іменем Зінаїди Михайлівни Туснолобової-Марченко названі вулиці в містах Ленінськ-Кузнецький і Полоцьк, а також Полоцький державний медичний коледж, також відкритий музей-квартира героїні.
- У селі Новопокасьма Ленінськ-Кузнецького району, де вона вчилася, її ім'ям названо школу.
- У селищі Горшечноє Курської області, де вона отримала поранення, її ім'ям названа вулиця, поруч з якою розташована центральна районна лікарня.
- Стенд, присвячений мужності медсестри, розміщений в музеї-квартирі М. О. Островського «Подолання» в будинку № 14 по вулиці Тверській у Москві.
- У 1992 році в Білорусі був випущений поштовий конверт, присвячений Зінаїді Михайлівні.
Примітки
- Туснолобова-Марченко Зінаїда Михайлівна. // Сайт «Герои страны» (рос.).
- Памяць. Гісторыка-дакументальная хроніка Расонскага раёна / Беларуская Энцыклапедыя; Гал. рэд. Беларускай Энцыклапедыі: Б. І. Сачанка (гал. рэд.) і інш.; Маст. А. М. Хількевіч. — Мн.: БелЭн, 1994. — 558 с.: іл. — С. 195.
- Наградной лист З. М. Туснолобовой с представлением к ордену Отечественной войны I степени. На сайте .
- Кузьмин, 1970.
Література
- Туснолобова-Марченко Зінаїда Михайлівна // Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М. : Воениздат, 1988. — Т. 2. — 863 с. с. — 100 000 прим. — .
- Арсенин Н. Мужество // Героини: очерки о женщинах — Героях Советского Союза / ред.-сост. Л. Ф. Торопов; предисл. Е. Кононенко. — Вып. 2. — М. : Политиздат, 1969. — 463 с.
- / Кузьмин М. К. Медики-Герої Радянського Союзу. - 2-е изд., Испр. і доп. - М.: Медицина, 1970. - С. 192—195. - 233 с.
- Грицан Н. И. Особый случай. — Минск, 1964.
- Липский В. С. Крутые вёрсты. — Кемерово, 1982.
- Сатрапинский Ф. В. Військові медики — Герої Радянського Союзу / Центральне військово-медичне управління Міністерства оборони СРСР; відп. ред. Е. Ф. Селіванов. - Л.: Військово-медичний музей МО СРСР, 1975. - С. 27-29. - 103 с.
- Фронтовики. — М. Воениздат, 1984. — С. 30-40.
Посилання
Туснолобова-Марченко Зінаїда Михайлівна. // Сайт «Герои страны» (рос.).
- За Зіну Туснолобову!
- Ей было очень тяжело, но она не падала духом. Российский Красный Крест. оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 26 червня 2014.
- Светлана Самоделова (21 квітня 2010). Повесть о настоящем сверхчеловеке. Московский комсомолец. Процитовано 26 червня 2014.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Zinayida Mihajlivna Tusnolobova Marchenko do shlyubu Morozova 23 listopada 1920 20 travnya 1980 radyanska vijskova likarka uchasnicya Nimecko radyanskoyi vijni Geroj Radyanskogo Soyuzu 1957 Tusnolobova Marchenko Zinayida Mihajlivnabil Zinaida Mihajlayna Tusnalobava MarchankaNarodzhennya23 listopada 1920 1920 11 23 d Vitebska guberniya RSFRRSmert20 travnya 1980 1980 05 20 59 rokiv Polock Vitebska oblast Biloruska RSR SRSRPohovannyadKrayina SRSRPartiyaKPRSZvannyastarshinaVijni bitviShidnoyevropejskij teatr voyennih dij Drugoyi svitovoyi vijniNagorodi Tusnolobova Marchenko Zinayida Mihajlivna u Vikishovishi Za 8 misyaciv perebuvannya na fronti starshina medichnoyi sluzhbi Tusnolobova Z M vinesla iz polya boyu vryatuvavshi tim samim 123 poranenih voyina 2 lyutogo 1943 roku v boyu za stanciyu Gorshechnoye Kurskoyi oblasti bula vazhko poranena dobu prolezhala sered trupiv Vnaslidok obmorozhennya zalishilasya bez oboh ruk i nig Pislya publikaciyi vidkritogo lista voyinam Pershogo Pribaltijskogo frontu gaslo Za Zinu Tusnolobovu z yavilosya na bortah bagatoh radyanskih tankiv i litakiv BiografiyaNarodilasya 23 listopada 1920 roku na hutori Shevcovo Polockogo povitu Vitebskoyi guberniyi nini Rossonskogo rajonu Vitebskoyi oblasti Bilorusi v selyanskij rodini Morozovih Za nacionalnistyu rosiyanka U 1930 ti roki batko poboyuyuchis represij viyihav do Sibiru i zminiv prizvishe Jogo brat Morozov Semen Mihajlovich 1890 1937 invalid pershoyi svitovoyi vijni Georgiyivskij kavaler golova kolgospu Druga p yatirichka Rossonskogo rajonu buv represovanij Zinayida otrimala nepovnu serednyu osvitu Pracyuvala v m Leninsk Kuzneckij Kemerovskoyi oblasti laborantom himikom trestu Leninskvugillya U lavah Chervonoyi armiyi z kvitnya 1942 roku Chlenkinya VKP b z 1942 roku Zakinchila kursi medsester 6 listopada 1942 roku za poryatunok 26 bijciv v period z 19 po 23 lipnya medsestra 849 go strileckogo polku 303 yi strileckoyi diviziyi 60 yi armiyi Voronezkogo frontu gvardiyi starshina medichnoyi sluzhbi Zinayida Tusnolobova bula predstavlena komandirom polku do ordenu Vitchiznyanoyi vijni I stupenya ale bula nagorodzhena ordenom Chervonoyi Zirki Za cej zhe podvig cherez yakijs chas vona bula nagorodzhena ordenom Chervonogo Prapora Vsogo za 8 misyaciv na fronti vinesla z polya boyu 123 poranenih U lyutomu 1943 roku v boyu za stanciyu Gorshechnoye Kurskoyi oblasti medsestra namagalasya nadati dopomogu poranenomu komandiru vzvodu Poki vona povzla do lejtenanta sama bula vazhko poranena yij perebilo nogi V cej chas nimci perejshli v kontrataku Zinayida sprobuvala prikinutisya mertvoyu ale odin iz nimeckih soldativ pomitiv yiyi i udarami chobit ta prikladom gvintivki sprobuvav dobiti Vnochi medsestru yaka ledve podavala oznaki zhittya znajshla rozvidgrupa oberezhno perenesla v misce dislokaciyi radyanskih vijsk na tretyu dobu yiyi dostavili v polovij gospital Vid silnogo obmorozhennya vsih kincivok rozvinulasya gangrena Za kilka misyaciv likuvannya Zinayida perenesla visim operacij yaki vryatuvali yij zhittya ale vnaslidok obmorozhennya buli amputovani ruki i nogi Pislya vijni invalid Velikoyi Vitchiznyanoyi vijni pershoyi grupi Tusnolobova Z M prozhivala v Polocku bula chlenom miskkomu KPRS vela gromadsku robotu Voseni 1965 roku Mizhnarodnij Komitet Chervonogo Hresta nagorodiv Zinayidu Tusnolobovu Marchenko medallyu imeni Florens Najtingejl takim chinom vona stala tretoyu radyanskoyu medsestroyu vidznachenoyu ciyeyu pochesnoyu nagorodoyu Pomerla 20 travnya 1980 roku v Polocku Sim yaZovnishni zobrazhennya Semya Iosifa Marchenko i Zinaidy Tusnolobovoj Nagradnoj list na imya Iosifa Marchenko Orden Krasnoj Zvezdy Cholovik Josip Petrovich Marchenko uchasnik Velikoyi Vitchiznyanoyi vijni lejtenant Pislya vijni pracyuvav v artili Harchovik nachalnikom cehu golovnim inzhenerom a potim direktorom U sim yi dvoye ditej Sin Volodimir nar 1951 pracyuvav slyusarem montazhnikom sluzhiv v 1970 1972 roci v raketnih vijskah Pislya armiyi povernuvsya na kolishnye misce roboti Zakinchiv institut v 1980 roci Kandidat v majstri sportu z vodnih lizh 32 roki pracyuye v gazovomu gospodarstvi Na 2010 rik zastupnik direktora miskgazu Vnuchka Yulya nar 1976 inzhener budivelnik zhive i pracyuye v Minsku Dochka Nina nar 1959 za osvitoyu shvachka domogospodarka Virostila dvoh siniv Nagorodi ta zvannyaGeroj Radyanskogo Soyuzu 6 grudnya 1957 medal Zolota Zirka 10842 za klopotannyam Vijskovo medichnogo muzeyu Ministerstva oboroni SRSR partijnih i radyanskih organizacij mista Polocka orden Lenina 6 grudnya 1957 orden Chervonogo Prapora orden Chervonoyi Zirki medali v tomu chisli medali Florens Najtingejl Mizhnarodnogo komitetu Chervonogo Hresta 1965 Pochesna gromadyanka mista Polocka VshanuvannyaPoshtovij konvert Bilorusi z zobrazhennyam Tusnolobovoyi Marchenko Z M 1992 rik Imenem Zinayidi Mihajlivni Tusnolobovoyi Marchenko nazvani vulici v mistah Leninsk Kuzneckij i Polock a takozh Polockij derzhavnij medichnij koledzh takozh vidkritij muzej kvartira geroyini U seli Novopokasma Leninsk Kuzneckogo rajonu de vona vchilasya yiyi im yam nazvano shkolu U selishi Gorshechnoye Kurskoyi oblasti de vona otrimala poranennya yiyi im yam nazvana vulicya poruch z yakoyu roztashovana centralna rajonna likarnya Stend prisvyachenij muzhnosti medsestri rozmishenij v muzeyi kvartiri M O Ostrovskogo Podolannya v budinku 14 po vulici Tverskij u Moskvi U 1992 roci v Bilorusi buv vipushenij poshtovij konvert prisvyachenij Zinayidi Mihajlivni PrimitkiTusnolobova Marchenko Zinayida Mihajlivna Sajt Geroi strany ros Pamyac Gistoryka dakumentalnaya hronika Rasonskaga rayona Belaruskaya Encyklapedyya Gal red Belaruskaj Encyklapedyi B I Sachanka gal red i insh Mast A M Hilkevich Mn BelEn 1994 558 s il S 195 Nagradnoj list Z M Tusnolobovoj s predstavleniem k ordenu Otechestvennoj vojny I stepeni Na sajte Kuzmin 1970 LiteraturaTusnolobova Marchenko Zinayida Mihajlivna Geroi Sovetskogo Soyuza Kratkij biograficheskij slovar Pred red kollegii I N Shkadov M Voenizdat 1988 T 2 863 s s 100 000 prim ISBN 5 203 00536 2 Arsenin N Muzhestvo Geroini ocherki o zhenshinah Geroyah Sovetskogo Soyuza red sost L F Toropov predisl E Kononenko Vyp 2 M Politizdat 1969 463 s Kuzmin M K Mediki Geroyi Radyanskogo Soyuzu 2 e izd Ispr i dop M Medicina 1970 S 192 195 233 s Grican N I Osobyj sluchaj Minsk 1964 Lipskij V S Krutye vyorsty Kemerovo 1982 Satrapinskij F V Vijskovi mediki Geroyi Radyanskogo Soyuzu Centralne vijskovo medichne upravlinnya Ministerstva oboroni SRSR vidp red E F Selivanov L Vijskovo medichnij muzej MO SRSR 1975 S 27 29 103 s Frontoviki M Voenizdat 1984 S 30 40 PosilannyaTusnolobova Marchenko Zinayida Mihajlivna Sajt Geroi strany ros Za Zinu Tusnolobovu Ej bylo ochen tyazhelo no ona ne padala duhom Rossijskij Krasnyj Krest originalu za 4 bereznya 2016 Procitovano 26 chervnya 2014 Svetlana Samodelova 21 kvitnya 2010 Povest o nastoyashem sverhcheloveke Moskovskij komsomolec Procitovano 26 chervnya 2014