Толубєєв Андрій Юрійович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Толубєєв.

Толубєєв Андрій Юрійович (1945—2008) — радянський, російський актор театру і кіно, літератор, телеведучий. Народний артист Росії (1991). Лауреат Державної премії Росії (2000, 2004).

Толубєєв Андрій Юрійович
Народився	30 березня 1945(1945-03-30) Ленінград, РРФСР, СРСР^[1]
Помер	7 квітня 2008(2008-04-07)^[2] (63 роки) Санкт-Петербург, Росія^[1] рак підшлункової залози
Поховання	Літераторські мостки
Громадянство	СРСР  Росія
Діяльність	актор, письменник, драматург, телеактор
Alma mater	Військово-медична академія імені С. М. Кірова (1969), Російський державний інститут сценічних мистецтв і ^d
Діти	^d
Батьки	Толубєєв Юрій Володимирович Тамара Альошина
IMDb	nm0866262
Нагороди та премії

Життєпис

Народився 30 березня 1945 року в Ленінграді в родині акторів Ленінградського театру драми ім. О. С. Пушкіна Ю. В. Толубєєва та Т. І. Альошиної. Закінчив Військово-медичну академію імені С. М. Кірова (1969, факультет авіаційних лікарів) і Ленінградський державний інститут театру, музики і кінематографа (1975).

З 1975 року і до кінця своїх днів служив у Великому драматичному театрі ім. Г. Товстоногова, де зіграв понад сорок ролей.

Знімався в кіно і телесеріалах (всього близько ста картин), Дебютував в головній ролі у фільмі «Ще можна встигнути» (1974).

Граф в українських фільмах: «Холодний березень» (1987, Шиленко), «Гу-га» (1989, капітан Володимир Правоторов), (1990), (1993) тощо.

Багато працював на дублюванні і озвучуванні кінострічок. Також був ведучим циклів передач на російському телеканалі «Культура»: «1825 рік. загадки міжцарів'я», «Ісаакіївський собор», «Малі музеї Петербурга», «Немає пощади нікому …», «Вітчизна і долі», «Петербург. Час і місце».

Помер 7 квітня 2008 року після важкої хвороби. Похований у некрополі «Літераторські мостки» на Вовківському кладовищі в Санкт-Петербурзі.

Пам'ять

У 2010 році, в пам'ять про народного артиста Росії Андрія Толубєєва, заснована премія його імені. Премія присуджуватиметься за значний внесок у розвиток сучасного театру і сучасної драматургії.

Сім'я

• Дружина — (1955 р.н.). Заслужена артистка Росії. Закінчила Київський державний інститут театрального мистецтва ім. І. К. Карпенка-Карого у 1978 році. У 1978—1986 роках — акторка Львівського театру ім. Заньковецької. З 1986 року — в трупі Великого Драматичного Театру ім. Г. А. Товстоногова (Санкт-Петербург).
• Дві дочки — Єлизавета і Надія.

Вибрана фільмографія

• «Ще можна встигнути» (1974, Слава Карасьов)
• «Старі друзі» (1977, Аркадій Лясковський)
• «Зустрічі» (1978, Володимир Андрійович)
• «Крутий поворот» (1979)
• «Тростинка на вітрі» (1980)
• «Два довгих гудки в тумані» (1980, Гусаков)
• «Сльози крапали» (1982, Толік Бобильов)
• «Довга дорога до себе» (1982)
• «Серед білого дня...» (1983)
• «Відлуння далекого вибуху» (1983)
• «Запобіжний захід» (1983)
• «Тітка Маруся» (1985, чоловік Марусі)
• «Кримінальний талант» (1985, фільм-спектакль, Сергій Георгійович Рябінін)
• «Одного разу збрехавши...» (1987)
• «Пуща» (1987, Юрій Миколайович Король)
• «Убити дракона» (1988, капелюшник)
• «Врятованому — рай» (1988, Грушакін)
• «Жінки, яким пощастило» (1989)
• «То чоловік, то жінка» (1989, Олександр I)
• «Степан Сергійович» (1989, Степан Сергійович Шелагін)
• «Ребро Адама» (1990, реж. В. Криштофович)
• «Чернов/Chernov» (1990, Гліб Віталійович Іванов; реж. Сергій Юрський)
• «Війна на західному напрямку» (1990, т\с, Олексій Олексійович Рукатов)
• «Кроки імператора» (1991, барон Аракчеєв)
• (1991)
• «Мій найкращий друг — генерал Василь, син Йосипа» (1991, Толік Шустров)
• «Цар Іван Грозний» (1991, Борис Годунов)
• «Виховання жорстокості у жінок і собак» (1992, Спірін)
• (1993)
• (1993)
• (1995, за повістю Булгакова; Олександр Семенович Рокк)
• «Агент національної безпеки» (1998—2004, т\с, Іван Іванович Тарасов, генерал)
• (2000, т\с, Ващанов, підполковник)
• (2000, т\с, Ващанов, підполковник)
• (2001, т\с, Ващанов, підполковник)
• (2001 т\с)
• «Бандитський Петербург. Фільм 5. Опер» (2003, т\с, Ващанов, підполковник)
• «Ключ від спальні» (2003, реж. Ельдар Рязанов)
• «Диверсант» (2003, т\с, генерал)
• (2003, т\с)
• «Єсенін» (2003, т\с, генерал КДБ)
• «Андерсен. Життя без любові» (2006, реж. Ельдар Рязанов; Вульф)
• «Капітанові діти» (2006, т\с)
• «Маскарад» (2006, фільм-спектакль, Євген Олександрович Арбенін)
• «Сонька — Золота ручка» (2007, т\с)
• «Гоголь. Портрет загадкового генія» (2008, к\м)
• «Адмірал» (2008, віце-адмірал Микола Ессен, озвучив Володимир Долінський)
• «Я повернуся» (2009, Петро Васильович)

Примітки

1. Deutsche Nationalbibliothek Record #13800580X // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
   d:Track:Q27302d:Track:Q36578
2. http://www.lenta.ru/news/2008/04/07/tolubeev/
3. . Архів оригіналу за 20 жовтня 2013. Процитовано 14 жовтня 2012.
4. Фільмографія А. Ю. Толубєєва (kino-teatr.ru)(рос.)
5. Канал «Культура»: Пам'ятник народному артистові Росії Андрію Толубєєву відкритий в Петербурзі (01.06.11)^{[недоступне посилання]}(рос.)
6. Великий Драматичний Театр ім. Г. А. Товстоногова(рос.)^{[недоступне посилання з липня 2019]}
7. . Архів оригіналу за 5 лютого 2012. Процитовано 14 жовтня 2012.
8. Київський календар: Толубєєва Катерина Дмитрівна(рос.)

Література

• Всемирный биографический Энциклопедический словарь. М., 1998, — С.756;
• Кинословарь. Т. З. СПб., 2001. — С.227-228.

Посилання

• Сайт пам'яті Андрія Толубеева(рос.)
• Фільмографія на kino-teatr.ru(рос.)