Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Ю рій Пили пович Тата ренко 7 квітня 1926 19260407 Казань СРСР український письменник і журналіст перекладач і автор пое

Татаренко Юрій Пилипович

Татаренко Юрій Пилипович

Ю́рій Пили́пович Тата́ренко (7 квітня 1926(19260407), Казань, СРСР — ?) — український письменник і журналіст, перекладач і автор поетичних переспівів романсу Євгена Гребінки «Очі чорнії».

Татаренко Юрій Пилипович
Народився 7 квітня 1926(19260407)
Казань, СРСР
Помер 16 листопада 2006(2006-11-16)
Київ, Україна
Поховання Байкове Кладовище
Громадянство image СРСР → image Україна
Діяльність перекладач, письменник
Alma mater Київський педагогічний інститут
Magnum opus перекладач і автор поетичних переспівів романсу Євгена Гребінки «Очі чорнії»
Нагороди image image
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Татаренко.

З життєпису

Юрій Татаренко народився первістком у сім'ї лейтенанта Пилипа Татаренка, у тому ж самому будинку, де свого часу з'явився на світ Федір Шаляпін.

Війна застала родину Татаренків зненацька. Батько, кадровий офіцер, з перших днів пішов на фронт, а мати з сином Юрієм і донькою Людмилою евакуювалася в Середню Азію. Тут Юрій закінчив десятирічку; а в 1943 році був призваний до лав Червоної армії.

Під Оршею старший лейтенант Пилип Татаренко командував в атаці частиною, у якій служив його син, рядовий Юрій Татаренко. Згодом Юрій воював за Мінськ, Борисов, Ліду. Разом із батьком воював у полку за Кеніґсберґ і Піллау. Нагороджений медаллю «За відвагу».

1945 року вступив на літературний факультет Київського педагогічного інституту. З 1950 року працював в Херсонському педагогічному інституті на кафедрі літератури, також працював в РАТАУ. Перекладав вірші Олександра Пушкіна та інших класиків.

Серед цих робіт виділяється переклад романсу Євгена Гребінки «Очи черные». До цього твору невідомі автори додавали куплети на зразок «скатерть белая залита вином…» та інші. Юрій Татаренко переклав автентичний текст, який опублікувала газета «Хрещатик» 22 грудня 1998 року.

ОЧИ ЧЁРНЫЯ

Очи чёрныя, очи страстныя,
Очи жгучія и прекрасныя!
Какъ люблю я васъ, какъ боюсь я васъ!
Знать, увидѣлъ васъ я въ недобрый часъ!

Охъ, недаромъ вы глубины темнѣй!
Вижу трауръ въ васъ по душѣ моей,
Вижу пламя въ васъ я побѣдное:
Сожжено на нёмъ сердце бѣдное.

Но не грустенъ я, не печаленъ я,
Утѣшительна мнѣ судьба моя:
Все, что лучшаго въ жизни Богъ далъ намъ,
Въ жертву отдалъ я огневымъ глазамъ!

ОЧІ ЧОРНІЇ

Очі чорнії аж палаючі,
Очі пристрасні та жадаючі!
Як люблю я вас! Як боюся вас!
Певно, стрів я вас у недобрий час.

Темний погляд ваш — як морська глибінь,
По душі моїй в нім жалоби тінь.
Бачу пломінь я переможний в нім:
Серце спалено у вогні страшнім.

Та жену журбу і печаль свою,
На свою судьбу я не ремствую,
Найдорожче все, що Господь дав нам,
Я пожертвував огняним очам.

Автор також переклав романс «Белой акации гроздья душистые»:

БЕЛОЙ АКАЦИИ ГРОЗДЬЯ ДУШИСТЫЕ

Целую ночь соловей нам насвистывал,
Город молчал, и молчали дома,
Белой акации гроздья душистые
Ночь напролет нас сводили с ума.

Сад весь умыт был весенними ливнями,
В темных оврагах стояла вода,
Боже, какими мы были наивными,
Как же мы молоды были тогда.

Годы промчатся, седыми нас делая,
Листья, срывая с акаций пустых,
Только зима да метелица белая
Может быть, снова напомнит о них.

В час, когда ветер бушует неистово,
С новою силою чувствую я:
Белой акации гроздья душистые
Невозвратимы, как юность моя.

ГРОНА ПАХУЧІ АКАЦІЇ БІЛОЇ

Від солов’їного співу шаліли ми.
Місто принишкло й заслухалось враз.
Грона пахучі акації білої
Ніченьку цілу бентежили нас.

Сад весь умивано щедрими зливами.
Темні алеї – в лискучій воді.
Ми почувались такими щасливими…
Боже, які ми були молоді!

Збігли роки. З ними запал наш вихолов.
Де ота білість гілок запашних?
Тільки зима й сніговійниця-віхола
Ніби нагадують нині про них.

В час, коли вітер лютує що сили є,
Наче увіч уявляю їх я –
Грона пахучі акації білої,
Що неповторні, як юність моя.

Юрій Татаренко проживав у Києві, на вулиці Богатирській, 2.

Нагороди

Примітки

  1. Картка нагороди (рос.) . «Подвиг народа». Процитовано 17 липня 2017.

Джерела

  • Загадка Євгена Гребінки: історія романсу «Очі чорнії»
  • Букринські спомини
  • «Романс Є. Р. Гребінки „Очі чорнії“: повернення на історичну батьківщину»

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Yu rij Pili povich Tata renko 7 kvitnya 1926 19260407 Kazan SRSR ukrayinskij pismennik i zhurnalist perekladach i avtor poetichnih perespiviv romansu Yevgena Grebinki Ochi chorniyi Tatarenko Yurij PilipovichNarodivsya 7 kvitnya 1926 19260407 Kazan SRSRPomer 16 listopada 2006 2006 11 16 Kiyiv UkrayinaPohovannya Bajkove KladovisheGromadyanstvo SRSR UkrayinaDiyalnist perekladach pismennikAlma mater Kiyivskij pedagogichnij institutMagnum opus perekladach i avtor poetichnih perespiviv romansu Yevgena Grebinki Ochi chorniyi Nagorodi U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Tatarenko Z zhittyepisuYurij Tatarenko narodivsya pervistkom u sim yi lejtenanta Pilipa Tatarenka u tomu zh samomu budinku de svogo chasu z yavivsya na svit Fedir Shalyapin Vijna zastala rodinu Tatarenkiv znenacka Batko kadrovij oficer z pershih dniv pishov na front a mati z sinom Yuriyem i donkoyu Lyudmiloyu evakuyuvalasya v Serednyu Aziyu Tut Yurij zakinchiv desyatirichku a v 1943 roci buv prizvanij do lav Chervonoyi armiyi Pid Orsheyu starshij lejtenant Pilip Tatarenko komanduvav v ataci chastinoyu u yakij sluzhiv jogo sin ryadovij Yurij Tatarenko Zgodom Yurij voyuvav za Minsk Borisov Lidu Razom iz batkom voyuvav u polku za Kenigsberg i Pillau Nagorodzhenij medallyu Za vidvagu 1945 roku vstupiv na literaturnij fakultet Kiyivskogo pedagogichnogo institutu Z 1950 roku pracyuvav v Hersonskomu pedagogichnomu instituti na kafedri literaturi takozh pracyuvav v RATAU Perekladav virshi Oleksandra Pushkina ta inshih klasikiv Sered cih robit vidilyayetsya pereklad romansu Yevgena Grebinki Ochi chernye Do cogo tvoru nevidomi avtori dodavali kupleti na zrazok skatert belaya zalita vinom ta inshi Yurij Tatarenko pereklav avtentichnij tekst yakij opublikuvala gazeta Hreshatik 22 grudnya 1998 roku OChI ChYoRNYYa Ochi chyornyya ochi strastnyya Ochi zhguchiya i prekrasnyya Kak lyublyu ya vas kak boyus ya vas Znat uvidѣl vas ya v nedobryj chas Oh nedarom vy glubiny temnѣj Vizhu traur v vas po dushѣ moej Vizhu plamya v vas ya pobѣdnoe Sozhzheno na nyom serdce bѣdnoe No ne grusten ya ne pechalen ya Utѣshitelna mnѣ sudba moya Vse chto luchshago v zhizni Bog dal nam V zhertvu otdal ya ognevym glazam OChI ChORNIYi Ochi chorniyi azh palayuchi Ochi pristrasni ta zhadayuchi Yak lyublyu ya vas Yak boyusya vas Pevno striv ya vas u nedobrij chas Temnij poglyad vash yak morska glibin Po dushi moyij v nim zhalobi tin Bachu plomin ya peremozhnij v nim Serce spaleno u vogni strashnim Ta zhenu zhurbu i pechal svoyu Na svoyu sudbu ya ne remstvuyu Najdorozhche vse sho Gospod dav nam Ya pozhertvuvav ognyanim ocham Avtor takozh pereklav romans Beloj akacii grozdya dushistye BELOJ AKACII GROZDYa DUShISTYE Celuyu noch solovej nam nasvistyval Gorod molchal i molchali doma Beloj akacii grozdya dushistye Noch naprolet nas svodili s uma Sad ves umyt byl vesennimi livnyami V temnyh ovragah stoyala voda Bozhe kakimi my byli naivnymi Kak zhe my molody byli togda Gody promchatsya sedymi nas delaya Listya sryvaya s akacij pustyh Tolko zima da metelica belaya Mozhet byt snova napomnit o nih V chas kogda veter bushuet neistovo S novoyu siloyu chuvstvuyu ya Beloj akacii grozdya dushistye Nevozvratimy kak yunost moya GRONA PAHUChI AKACIYi BILOYi Vid solov yinogo spivu shalili mi Misto prinishklo j zasluhalos vraz Grona pahuchi akaciyi biloyi Nichenku cilu bentezhili nas Sad ves umivano shedrimi zlivami Temni aleyi v liskuchij vodi Mi pochuvalis takimi shaslivimi Bozhe yaki mi buli molodi Zbigli roki Z nimi zapal nash viholov De ota bilist gilok zapashnih Tilki zima j snigovijnicya vihola Nibi nagaduyut nini pro nih V chas koli viter lyutuye sho sili ye Nache uvich uyavlyayu yih ya Grona pahuchi akaciyi biloyi Sho nepovtorni yak yunist moya Yurij Tatarenko prozhivav u Kiyevi na vulici Bogatirskij 2 NagorodiOrden Vitchiznyanoyi vijni II st 6 kvitnya 1985 Medal Za vidvagu PrimitkiKartka nagorodi ros Podvig naroda Procitovano 17 lipnya 2017 DzherelaZagadka Yevgena Grebinki istoriya romansu Ochi chorniyi Bukrinski spomini Romans Ye R Grebinki Ochi chorniyi povernennya na istorichnu batkivshinu

Дата публікації:
Топ