Сіазань

Сіазань (азерб. Siyəzən) — місто і адміністративний центр Азербайджану, розташоване на приморській низовині.

Сіазань
Основні дані
41°04′42″ пн. ш. 49°06′22″ сх. д. / 41.07833333336077430° пн. ш. 49.10611111113877314° сх. д. / 41.07833333336077430; 49.10611111113877314Координати: 41°04′42″ пн. ш. 49°06′22″ сх. д. / 41.07833333336077430° пн. ш. 49.10611111113877314° сх. д. / 41.07833333336077430; 49.10611111113877314
Країна	Азербайджан
Адмінодиниця	^d
Столиця для	^d (район Азербайджану)
Площа	759 км²
Населення	18 655 осіб (1989)^[1]
Висота НРМ	55 ± 1 м
Часовий пояс
Номери автомобілів	53
GeoNames	584954
OSM	↑3764578 ·R (Сіазанський район)
Міська влада
Мапа
Сіазань у Вікісховищі

Географія

Місто в межиріччі Гільгільчаю і Атачаю. На заході видніються гори Великого Кавказу, на сході — Каспійське узбережжя. Самур-Дівічинську низовину, на якій розташована Сіазань, поруч із містом перетинає . Через Сіазань проходять автомобільна і залізнична магістралі республіканського значення.

До Сіазанського міського муніципалітету входять: селище, водопровід та мікрорайон Гянджлик. Село Агбаш і санаторій Кала-алти (Чираг-гала) лежать на території Сіазанського району, але входять до складу Дівічинського району.

Історія

Вигляд на місто

Околиці Сіазані лежать на території давніх торговельних шляхів. Однак відомостей про постійне поселення немає, хоча район рясніє різними старовинними пам'ятками архітектури. Міське поселення Сіазань пов'язане з освоєнням природних ресурсів регіону, головним чином нафти й газу, хоча є тут також і поклади вапняку, глини та гравію.

Назва сходить до татського siyə — «чорний» і zən — «жінка». До 1954 року Сіазань була селищем під назвою Кизил-Бурун. Після скасування в 1959 році Сіазанського району місто увійшло до складу Азербайджанської РСР. У 1992 році місто знову стало адміністративним центром новоутвореного .

Пам'ятки

Попри невідомість у широких колах, в місті Сіазань і його околицях є кілька визначних культурних об'єктів. Саме місто — типове міське поселення радянського планування. В ньому є кілька парків, пам'ятників діячам Азербайджану і меморіалів сучасної історії краю. В Сіазанському районі є об'єкти світового значення. Насамперед, це розташована за 15—18 км від міста фортеця Чирах-кала (IV—VI ст.). Її руїни представляють залишки колись потужної Каспійської (Гільгільчайської) оборонної лінії. Фортецю використовували як дозорно-сигнальну вежу аж до XVIII століття.

Іншою важливою пам'яткою є гора Бешбармаг (П'ять пальців) на південь від Сіазані. Крім того, що гора від найдавніших часів слугувала орієнтиром для мандрівників і торговців, це місце овіяне легендами. На вершині є джерело, яке нібито виконує бажання. Біля підніжжя Бешбармагу розташований «» — культове місце для паломників. Тут же лежать руїни міста Хурсангала.

У північній частині міста розташований Шахаргах. Поблизу Сіазані зберігся водопровід 1906 року.

Пам'ятники:

• Пам'ятник Д. Джаббарли.
• Пам'ятник М. Мушфігу.
• Нізамі Гянджеві.

• Меморіальний комплекс «20 січня».
• Меморіальний комплекс «Нефтчі шехідляр».

Парки:

• Міський парк імені Джафара Джаббарли.
• Парк і музей імені Гейдара Алієва.

Населення

За всесоюзним переписом населення 1989 року в Сіазані мешкало 18 655 осіб. Перепис населення 2010 року виявив населення міста 27 600 осіб. Національний склад міста: азербайджанці, тати, лезгини, росіяни. За переписом 2012 року населення міста становило 28 127 осіб.

Економіка

У районі міста ведеться видобуток нафти, є газобензиновий завод. Розвинута рибна промисловість.

Примітки

1. Перепис населення СРСР 1989
   d:Track:Q2621042
2. Приложение. Справочник статистических показателей // Демоскоп Weekly

Посилання

• Сиазань // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / главн. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.)
• Великий Енциклопедичний Словник
• Історія Сіазані: фото, статті
• Сторінка міста в соціальній мережі Facebook