Streptococcus | ||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
![]() | ||||||||||||
Біологічна класифікація | ||||||||||||
| ||||||||||||
Посилання | ||||||||||||
|
Стрептоко́к (Streptococcus) — рід сферичних грам-позитивних бактерій типу Firmicutes. Клітинний поділ відбувається вздовж єдиної осі цих бактерій, тому вони ростуть у ланцюжках або парах, звідти й походить їхня назва (від грец. στρεπτό — «скручений у ланцюжок»). Ця структура схожа із структурами стафілококів (Staphylococcus), але останні діляться вздовж багатьох осей і створюють структури, що нагадують виноградні грона.
Стрептококи належать до родини , де окрім них патогенними для людини є тільки представники роду Enterococcus[].
Члени цього роду здатні спричинити стрептококовий фарингіт, бешиху, (гнійний менінгіт), пневмонію, ендокардит, харчові отруєння. Варто відзначити, що багато видів стрептококів не патогенні. Стрептококи — складова нормальної мікрофлори рота, шкіри, кишкиа і верхніх дихальних шляхів людини.
Етимологія
Назва «Стрептокок» пов'язана із характерною формою і розміщенням клітин, оскільки грец. στρεπτό — «скручений у ланцюг» і грец. κοκκος — зерно, тобто «у вигляді ланцюжка із круглими зернами» (див. малюнок вище).
Історія
Відкриття стрептококів
Стрептококи вперше були виявлені австрійським хірургом Теодором Більротом у 1874 році у хворих на бешиху та ранові інфекції. Він описав їх, як малих організмів, які розташовані ізольовано і по парах, деколи ланцюгами від 4 до 20, а то і більше штук. Важливі дослідження природи стрептококів зробив Луї Пастер у 1879 році, коли він виділив мікроорганізмів із матки та з крові жінки, у якої була пологова гарячка. У подальших дослідах Пастер продемонстрував, що стрептококи є причиною високої смертності вагітних жінок та новонароджених дітей, які народжували у той час.
У 1884-му році Ф. Розенбах дослідив виділену ним бактерію з гнійної рани, тим самим він відкрив новий вид, який назвав Streptococcus pyogenes. Раніше Фелейсен виділив стрептококи у хворого на бешиху, а Розенбах назвав їх S. erysepaltis. Проте подальші огляди показали, що не було конкретної характеристики, яка зв'язувала б стрептококи із конкретними захворюваннями. Тому Ендрюс та Крісті запропонували, що видові назви стрептококів: S. pyogenes, S. eryespaltis, S. scarlatinae і S. puerperalis віднести до однієї загальної назви — Streptococcus pyogenes.
Морфологія
Стрептококи мають кулясту, овоїдну або ланцетоподібну форми, діаметр яких становить 0,5 — 2 мкм, не утворюють спор, патогенні види утворюються капсулу, нерухомі, грампозитивні. У препаратах розміщуються у формі ланцюжка різної довжини або у вигляді диплококів (по дві бактерії разом). За типом дихання стрептококи — факультативні анаероби, хоч є деякі види із сильним анаеробізом.
Резистентність
Стрептококи стійкі до дії низьких температур, висушування, особливо у білкових субстратах (кров, гній, слиз), у пилу та на поверхні предметів зберігаються декілька місяців. У разі нагрівання до 56 °C стрептококи гинуть через 30 хв, а при дії дезрозчинів — через 15 — 20 хвилин. У висушеному гної та мокротинні можуть зберігатися місяцями.
Класифікація стрептококів
Види стрептококів класифікують перш за все ґрунтуючись на їх гемолітичних властивостях (пошкодження червоних кров'яних тілець у лабораторних умовах). Альфа-гемоліз зумовлює редукцію заліза в гемоглобіні, що надає колонії зеленуватий колір на поверхні чашки Петрі з додаванням крові до агару. Бета-гемоліз — повний розрив червоних кров'яних тілець, що створює чіткі вільні області навколо бактеріальних колоній на агарі. Інших стрептококів позначають як гамма-гемолітичних, що фактично означає відсутність гемолізу. Далі бета-гемолітичні стрептококи класифікують у серовари, тобто ґрунтуючись на специфічних вуглеводах у бактеріальній клітинній стінці.
Альфа-гемолітичні стрептококи
Пневмококи
- S. pneumoniae, один з основних збудників бактеріальної пневмонії і менінгіту.
Viridans та інші альфа-гемолітичні стрептококи
- S. mutans, що бере участь у виникненні зубного карієсу.
- , причина ендокардиту і зубного абсцесу.
- Streptococcus thermophilis, якого використовують у виробництві (швейцарського сиру).
Бета-гемолітичні стрептококи
Група A
S. pyogenes (також відомий як GAS) — причинний агент стрептококової інфекції групи A, зокрема стрептококового фарингіту (застаріле — ангіна), гострого ревматизму, бешихи, скарлатини і гострого гломерулонефриту. Якщо не лікувати стрептококовий фарингіт, він може спричинити гостру ревматичну гарячку, при якій ушкоджуються суглоби і серцеві клапани. Інші види стрептококів також можуть мати антиген групи A, але інфекції людини іншими видами, окрім S. pyogenes, здається, казуїстичні.
Група B
або GBS спричинює менінгіт у новонароджених і людях похилого віку, з випадковими системними бактерієміями. Вони можуть також колонізувати жіночі внутрішні статеві органи, збільшуючи ризик передчасного прориву мембран і передачі до дитини. Центр контролю захворювань США рекомендує вагітним жінкам проходити перевірку на стрептокок групи B і, у випадку інфекції, приймати антибіотики перед пологами для скорочення ризику передачі її до новонародженого. Проте, у Великій Британії, оскільки поширеність інфекції в жіночому статевому тракті становить лише 15 % від загального числа інфекцій, антибіотики не рекомендуються, тому що побічні ефекти від використання антибіотиків у всіх жінок з позитивною реакцією перевищують малу користь від них.
Група C
Стосується, зокрема, S. equi, який зумовлює (мит) у коней, і , який спричинює хвороби у декількох видів ссавців, зокрема рогатої худоби та коней.
Група D (ентерококи)
Багато колишніх стрептококів групи D було рекласифіковано та віднесено до роду Ентерококи (в тому числі S. faecalis, S. faciem, S. durans і S. avium). Наприклад, Streptococcus faecalis зараз називають (Enterococcus faecalis). Решта неентерококових представників групи D — це S. bovis і S. suis.
Негемолітичні стрептококи
Негемолітичні стрептококи рідко породжують хвороби.
Епідеміологічні особливості
Хвороба може бути як ендогенною, так і екзогенною. Екзогенне зараження відбувається рідше аніж ендогенне поширення збудника всередині організму. Джерелом екзогенних інфекційних хвороб є люди, які хворіють на скарлатину, пневмонію та деякі інші стрептококові інфекції. Оскільки основними механізмами передавання, є повітряно-крапельний та контактний, то цим пояснюється чому певна кількість людей може захворіти на ту чи іншу інфекційну хворобу, особливо ті, у кого слабкий як загальний, так і місцевий імунітет.
Імунітет
Імунітет при стрептококових інфекціях, окрім скарлатини, де основне значення має антитоксичний імунітет, є слабким, нестійким і недовготривалим. Після перенесення захворювання, утворюються різні антитіла, але захисне значення мають лише антитоксини і типоспецифічні М-антитіла. З іншого боку, люди, які перехворіли, у них часто виникає алергізація організму, чим пояснюється схильність до рецидивів.
Лікування
Зауважте, ! Якщо у вас виникли проблеми зі здоров'ям — зверніться до лікаря. |
Для лікування використовують (бета-лактамні антибіотики) (пеніциліни, цефалоспорини, карбапенеми), макроліди (азитроміцин, кларитроміцин тощо), аміноглікозиди (гентаміцин, амікацин тощо).
Профілактика
Для профілактики стрептококових інфекцій проводять неспецифічні заходи: виявлення, ізоляцію і лікування хворих, дотримання правил санітарно-гігієнічного режиму та особистої гігієни. Специфічна профілактика не розроблена. Для профілактики ревматизму використовують .
Див. також
Примітки
- Ryan KJ; Ray CG (editors) (2004). Sherris Medical Microbiology (вид. 4th ed.). McGraw Hill. .
- . phc.org.ua. Архів оригіналу за 13 грудня 2021. Процитовано 13 грудня 2021.
- Alouf, Horaud, J. E., T. (1997;). Streptococcal Research at Pasteur Institute from Louis Pasteur’s time to date. 418:7–14 (english) . Advances in Experimental Medicine and Biology. с. 418: P. 7–14.
- Evans, A. C. (1936). Studies on Hemolytic Streptococci: II. Streptococcus pyogenes. 611–624 (english) . Journal of Bacteriology. с. 611—624.
- Rosenbach, F. J. (1884). Mikro-organismen bei den Wund-Infections-Krankheiten des Menschen (німецька) . Bergmann.
- Ferretti, Joseph; Köhler, Werner (1 січня 2016). Ferretti, Joseph J.; Stevens, Dennis L.; Fischetti, Vincent A. (ред.). . Streptococcus pyogenes: Basic Biology to Clinical Manifestations. Oklahoma City (OK): University of Oklahoma Health Sciences Center. PMID 26866232. Архів оригіналу за 19 вересня 2019. Процитовано 4 лютого 2017.
- Andrewes, Christie, F. W., E. M (1932). The haemolytic streptococci: their grouping by agglutination (англійська) . London: H.M. Stationery Office.
- . catalog.hardydiagnostics.com. Архів оригіналу за 8 липня 2017. Процитовано 4 лютого 2017.
- http://intranet.tdmu.edu.ua/data/kafedra/internal/micbio/lectures_stud/uk/stomat/ntn/мікробіологія,%20вірусологія%20та%20імунологія/2/06%20патогенні%20коки.%20стафілококи%20і%20стрептококи.%20менінгококи%20і%20гонококи.htm[недоступне посилання]
- . microbiology.ucoz.org. Архів оригіналу за 5 лютого 2017. Процитовано 4 лютого 2017.
- Patterson MJ (1996). Streptococcus. In: Baron's Medical Microbiology (Baron S et al, eds.) (вид. 4th ed.). Univ of Texas Medical Branch. (via NCBI Bookshelf) .
- . www.who.int (англ.). Архів оригіналу за 7 вересня 2021. Процитовано 13 грудня 2021.
- Ruoff KL (1990). Recent taxonomic changes in the genus Enterococcus. Eur J Clin Microbiol Infect Dis. 9 (2): 75—9. PMID 2108030.
Література
- Мікробіологія: підручник / В. А. Люта, О. В. Кононов. — К.: Медицина. — 2008. — с. 456: 198—200.
Ця стаття потребує додаткових для поліпшення її . (травень 2024) |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет