Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Стефан Тошев (болг. Стефан Тошев); нар. 18 грудня 1859, Стара-Загора — пом. 27 листопада 1924, Пловдив) — болгарський воєначальник, генерал піхоти (1917).
| Стефан Тошев | |
|---|---|
| болг. Стефан Тошев | |
 | |
| Народження | 18 грудня 1859 Стара-Загора |
| Смерть | 27 листопада 1924 (64 роки) Пловдив |
| Країна |  Болгарія |
| Освіта | Військове училище (Софія) (1879; перший випуск) |
| Звання | генерал піхоти |
| Війни / битви | Російсько-турецька війна 1877-1878 Сербсько-болгарська війна Перша Балканська війна Друга Балканська війна |
 Стефан Тошев у Вікісховищі | |
Біографія
Початок військової служби
Син учасника Болгарського відродження вчителя Анастасія Тошева. Закінчив Військове училище в Софії (1879; перший випуск).
Почав військову службу в якості добровольця в 8-й дружині (батальйоні) Болгарського ополчення під час Російсько-турецької війни 1877—1878.
З 1879 служив в 6-й піхотній Старозагорській дружині міліції Східної Румелії, з 1880 — в 10-й піхотній дружині міліції Східної Румелії. У 1881 зарахований у свиту князя Болгарії Олександра Баттенберга, потім проходив службу в 14-й піхотній дружині. З 1884 — командир роти в 7-й піхотній Планинській дружині.
Участь в Сербсько-болгарській війні
З серпня 1885 — командир дружини в 3-му піхотному полку. На початку Сербсько-болгарської війни (бої 2-6 листопада 1885) його дружина прикривала болгарський загін при Врабчі і Трині. Тошев брав участь як в оборонних боях, що завершилися організованим відступом загону перед переважаючими сербськими силами, так і в успішному контрнаступі, в ході якого виявив здібності командира і особисту хоробрість. Був поранений в обидві ноги.
Продовження служби
Військова служба генерала Тошева проходила в строю, так що до початку Першої Балканської війни він мав значний командний досвід. З 1886 — командир 3-го піхотного Бдінського полку, з 1887 — 11-го піхотного полку. Потім був командиром 7-го піхотного Преславського полку, з 1890 — 8-го піхотного Приморського полку. З 1899 — командир 2-ї бригади 2-ї Тракійської піхотної дивізії. Командував 7-ю піхотною дивізією, з 1904 — заступник командира, з 1909 — командир 1-ї Софійській піхотної дивізії.
Участь у Першій світовій війні
Після закінчення Другої Балканської війни генерал Тошев був начальником 3-ї і 5-ї військово-інспекційних областей. Під час Першої світової війни, з 14 вересня 1915 по 25 листопада 1916 — командувач 3-ю армією, яка перебувала на півночі країни і прикривала болгаро-румунський кордон. Спочатку армія, що не брала безпосередньої участі в бойових діях, була чисельно невелика (4-та Преславська і 5-та Дунайська піхотні дивізії, 3-я кавалерійська бригада), однак після вступу Румунії у війну в 1916 вона була поповнена двома піхотними (1-ю Софійською і 6-ю Бдінською) і однією (1-ю) кавалерійською дивізією.
У 1918 був генерал-губернатором Македонської області, в червні 1918 став командувачем 4-ї армії, що діяла на Струмі. Після поразки Болгарії у війні був начальником 4-ї військово-інспекційної області (1918-1919). З 24 червня 1919 — в запасі.
Як воєначальник, генерал Тошев відрізнявся заохоченням ініціативи підлеглих йому командирів, на відміну від багатьох своїх колег, не надавав великого значення стройовій підготовці і формальним вимогам. Звертав особливу увагу на заохочення солдат, не пропускав нагоди нагородити їх за хорошу службу. Вів скромний спосіб життя, у нього не було коштів для того, щоб купити новий костюм для участі в святкуванні п'ятої річниці взяття Тутракана в софійському військовому клубі, на якому генерал Тошев виголосив промову.
Військовий письменник
Після закінчення Сербсько-болгарської війни опублікував книгу «Листи воїна. 1885» (1895) — перші болгарські військові мемуари, в якій, зокрема, відверто розповів про власні помилки. У наступному році ця книга була перевидана. У 1902 опублікував військово-історичну працю «Визвольна війна 1877—1878».
Після виходу у відставку випустив у світ дослідження «Дії III армії в Добруджі в 1916» (1921; перевидання — 2007). Його остання книга — «Победени без да бъдем бити» («Переможені, яких не перемагали») — була опублікована в рік його смерті.
Військові звання
- З 10 травня 1879 — прапорщик.
- З листопада 1879 — лейтенант.
- З 24 березня 1883 — старший лейтенант.
- З 30 серпня 1985 — капітан.
- З 1 квітня 1887 — майор.
- З 2 серпня 1891 — підполковник.
- З 2 серпня 1895 — полковник.
- З 1 січня 1904 — генерал-майор.
- З 5 серпня 1913 — генерал-лейтенант.
- З 25 березня 1917 — генерал піхоти.
Нагороди
- Орден «За хоробрість» ІІІ і IV ступенів, 2-го класу.
- Орден «Святий Олександр» І ступеня з мечами, ІІ ступеня без мечів.
- Орден «За військові заслуги» ІІ ступеня.
- Османська медаль «За військові заслуги» (1917).
- Османський срібний орден «Ліякат».
- Османський срібний орден «Імтіяз».
- Османський золотий орден «Ліякат».
Пам'ять про генерала Тошева
Іменем генерала Стефана Тошева названі місто Генерал-Тошево (центр однойменної громади в північно-східній Болгарії), село Генерал-Тошево в південно-східній Болгарії і вулиця в Софії.
Джерела
- Залесский К. А. Кто был кто в Первой мировой войне. — М.: АСТ; Астрель, 2003. — 896 с. — 5000 экз. — (ACT); (Астрель).
Посилання
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет