Справа про батьковбивство в Тотіґі

Справа про батьковбивство в Тотіґі (яп. 栃木実父殺し事件, Tochigi Jippugoroshi Jiken), або Справа про батьковбивство Айдзави — справа про інцест між батьком і дочкою та батьковбивство, що відбулось в префектурі Тотіґі, Японія. Суд по даній справі також відомий за назвою Айдзва проти Японії (англ. Aizawa v. Japan). В інциденті, потерпіла дочка Айдзава Чійо (яп. 相沢 チヨ, Aizawa Chiyo) (* 31 січня, 1939) 5 жовтня 1968 р. вбила свого батька, який ґвалтував її протягом 15-ти років. Була звинувачина і засуджена за вбивство батька, з подальшим відтермінуванням і пом'якшенням покарання.

Справа про батьковбивство в Тотіґі
Країна	Японія
Місце розташування	Префектура Точіґі
Дата й час	5 жовтня 1968

Передісторія і вбивство

Айдзава Тійо народилась в префектурі Тотіґі, була першою з шести дітей в сім'ї. Її батьком був Айдзава Такео (яп. 相沢 武雄, Aizawa Takeo, May 3, 1915 – October 5, 1968), а матір'ю — Айдзава Ріка (яп. 相沢 リカ, Aizawa Rika). Такео Айдзава страждав на алкоголізм і з 1953 року систематично її ґвалтував. Невдовзі дружина Такео Ріка тікає в Хоккайдо, залишаючи Тійо. Вона повертається кількома роками пізніше, намагаючись зупинити їхні стосунки. Однак, Такео жив зі своєю дочкою, ставлячись до неї як до дружини. Айдзава Тійо була вагітною 11 раз і народила від свого батька 5 дітей, двоє з яких померло в дининстві. У 1967 році пережила стерилізацію після шести абортів.

У 1968, Айдзава закохалася у 22-річного молодика, що розлютило її батька. Він закрив її вдома і сказав, що вб'є їхніх трьох дітей. 5 жовтня 1968 року, вона повісила свого батька у Яіті, Префектура Тотіґі. До арешту сусіди вважали, що Тійо була дружиною Такео, але згодом японська поліція визначила, що батьком її дітей є її батько. Через те, що Сімейне право Японії забороняє полігамію і шлюб між близькими родичами, але не забороняє сексуальні стосунки між ними, її діти записані в сімейному реєстрі як незаконнороджені діти Такео.

Айдзава проти Японії

Згідно 200 статті кримінального кодексу Японії покарання за вбивство батьків — смертна кара або довічне ув'язення. У таких випадках суд зазвичай враховує пом'якшуючі обставини. Японське право дозволяє скорочувати покарання два рази, кожне скорочення зменшує призначене покарання на половину, з довічним ув'язненням при застосованому скороченні покарання зменшується до семи років. Все ж мінімальним покаранням, яке могла отримати Айдзава було три роки і шість місяців тюрми, однак за законом не дозволялося при термінах довше трьох років.

Її адвокат наголошував, що вбивство було самообороною і що через сексуальне насилля вона була в стані неосудності. 29 травня 1969 Уцумійський Окружний Суд визнав статтю 200 неконституційною і виправдав Айдзаву через те, що злочин відбувся через самозахист. Однак, 12 травня 1970 токійський Вищий суд не погодився з минулим рішенням і засудив її до трьох з половиною років. Остаточне рішення по апеляції виніс Верховний суд Японії прийнявши твердження, що накладання суворого покарання на Айдзаву порушуватиме принцип людської рівності перед законом записаного в конституції.

4 квітня 1973 суд постановив статтю неконституційною. Айдзава була визнана винною у звичайному вбивстві і отримала покарання два з половиною роки ув'язнення, змінені на три роки умовного. Якби суд не анулював прецеденти, вона могла не отримати умовне покарання. Її швидко виправдали і після звільнення вона працювала в місті Уцуномія.

Наслідок покарання

19 квітня 1973 Міністерство юстиції Японії оголосило, що до осіб, які вбили своїх батьків в окремих випадках може бути застосована амністія. Стаття 200 кримінального кодексу була скасована у 1995.

Література

• Hideo Tanaka and Malcolm D.H. Smith, The Japanese legal system: introductory cases and materials, 1976, University of Tokyo Press, Tokyo
• Meryll Dean, Japanese Legal System, 2002, Cavendish Publishing, London
• Tsukasa Sugiura, The scream that doesn't reach, 20１9, Kindle, Japan Tokyo ASIN B07QJ7J8QK

Посилання

• «Parricide, Equality and Proportionality: Japanese Courts' Attitudes Towards the Equality Principle as Reflected in Aizawa v Japan» [ 5 квітня 2012 у Wayback Machine.] на сайті
• 1970(A)No.1310 [ 23 серпня 2009 у Wayback Machine.] на сайті Верховного суду Японії
• Seminar Constitutional Law 2005 (PDF) (яп.).^{[недоступне посилання з листопадаа 2019]} (55.0 KiB)
• (яп.) 矢板・実父殺し事件 [ 14 вересня 2019 у Wayback Machine.]

Джерела

1. Itoh, Hiroshi (2010), The Supreme Court and benign elite democracy in Japan. via Google Books. p. 283
2. Franklin, Daniel P.; Baun, Michael J. (1995). Political culture and constitutionalism: a comparative approach [ 28 червня 2014 у Wayback Machine.]. via Google Books. p. 114
3. Itoh, Hiroshi (1989), The Japanese Supreme Court: constitutional policies [ 28 червня 2014 у Wayback Machine.]. Markus Wiener Publishers via Google Books. p. 195
4. Goodman, Carl F. (2008). The rule of law in Japan: a comparative analysis^{[недоступне посилання]}. via Google Books. p. 178
5. . . Архів оригіналу за 23 серпня 2009. Процитовано 24 червня 2008.
6. Satoh, Jun-ichi (2008). . Loyola of Los Angeles Law Review. . 41 (2): 603—627. Архів оригіналу (PDF) за 19 січня 2018. Процитовано 28 серпня 2011.
7. (Japanese) . 無限回廊. Архів оригіналу за 28 грудня 2007. Процитовано 27 грудня 2007.
8. (PDF). (Japanese) . . Архів оригіналу (PDF) за 27 серпня 2011. Процитовано 28 серпня 2011.
9. (Japanese) . 事件史探求. Архів оригіналу за 19 грудня 2007. Процитовано 27 грудня 2007.
10. . The Japan Times. 8 липня 2001. Архів оригіналу за 6 червня 2011. Процитовано 15 жовтня 2010.