Середні вікиЕстергом з 1000 по 1256 Секешфегервар іноді поперемінно з Естергомом змагався за звання столиці Буда з 1256

Середні віки

Естергом з 1000 по 1256.
Секешфегервар іноді поперемінно з Естергомом змагався за звання столиці.
Буда, з 1256 по 1315, з 1408 по 1485 а також з 1490 по 1536 (1541).
Темешвар (тепер Тімішоара), 1315—1323.
Вишеград, з 1323 по 1408.
Відень, з 1485 по 1490, після того як Матяш Корвін захопив нижню Австрію та переніс свій трон до Відня.

Сучасна епоха

Братислава з 1536 по 1784 (в зв'язку з Османською окупацією).
Ліпова, з 1541 по 1542, на короткий час — столиця Східноугорського королівства.
Алба-Юлія, з 1542 по 1570, королівська резиденція та столиця Східноугорського королівства (пізніше центр Трансильванського князівства).
Буда з 1784 по 1873.
Дебрецен — двічі, в 1849 та в 1944 (під час Угорської революції 1848 р., та в кінці Другої світової війни).
Будапешт (включно з Будою) з 1873– по теперішній час.

Столиці Паннонії

Слід зазначити, що Римські провінції які знаходилися на території сучасної Угорщини, зокрема Паннонія, мали інші столиці. Столицями Римської (Нижньої) Паннонії, розташованої на території теперішньої Угорщини були: Аквінкум (зараз Обуда), Саварія (зараз Сомбатгей) та Сопіана (теперішня Печ).

Джерела

Hungary in the Middle Ages^{[недоступне посилання з червня 2019]}
. www.esztergom.hu (угор.). Архів оригіналу за 22 березня 2018. Процитовано 21 березня 2018.
Gábor Alföldy, Centuries of the Royal Castle in Buda, History Museum, 2000, p. 4,
Kristó Gyula — Barta János — Gergely Jenő: Magyarország története előidőktől 2000-ig (History of Hungary from the prehistory to 2000), Pannonica Kiadó, Budapest, 2002, , p. 687, pp. 120—121 («1315-ben Károly a királyi székhelyet a kevésbé biztonságos Budáról a nehezen megközelíthető Temesvárra helyezte át..»/«In 1315 Charles Robert moved the royal seat from the less safety Buda to the outway Temesvár (Timișoara).», «Károly Róbert a királyi székhelyet 1323 tavaszán Temesvárról Visegrádra helyezte át.»/«Charles Robert moved the royal seat from Temesvár (Timișoara) to Visegrád in the spring of 1323»)
. mult-kor.hu. Архів оригіналу за 22 березня 2018. Процитовано 16 серпня 2013.
. Архів оригіналу за 6 жовтня 2017. Процитовано 21 березня 2018.
István Keul, Early Modern Religious Communities in East-Central Europe: Ethnic Diversity, Denominational Plurality, and Corporative Politics in the Principality of Transylvania (1526—1691) [ 1 травня 2016 у Wayback Machine.], BRILL, 2009, p. 61
István Homolya, Valentine Bakfark: lutenist from Transylvania [ 17 червня 2016 у Wayback Machine.], Corvina, 1984, p. 19
. Архів оригіналу за 19 березня 2018. Процитовано 21 березня 2018.
. Архів оригіналу за 11 березня 2008. Процитовано 21 березня 2018.
. Архів оригіналу за 20 жовтня 2007. Процитовано 21 березня 2018.

[1] Hungary in the Middle Ages^{[недоступне посилання з червня 2019]}

[2] . www.esztergom.hu (угор.). Архів оригіналу за 22 березня 2018. Процитовано 21 березня 2018.

[3] Gábor Alföldy, Centuries of the Royal Castle in Buda, History Museum, 2000, p. 4,

[Kristó-4] Kristó Gyula — Barta János — Gergely Jenő: Magyarország története előidőktől 2000-ig (History of Hungary from the prehistory to 2000), Pannonica Kiadó, Budapest, 2002, , p. 687, pp. 120—121 («1315-ben Károly a királyi székhelyet a kevésbé biztonságos Budáról a nehezen megközelíthető Temesvárra helyezte át..»/«In 1315 Charles Robert moved the royal seat from the less safety Buda to the outway Temesvár (Timișoara).», «Károly Róbert a királyi székhelyet 1323 tavaszán Temesvárról Visegrádra helyezte át.»/«Charles Robert moved the royal seat from Temesvár (Timișoara) to Visegrád in the spring of 1323»)

[5] . mult-kor.hu. Архів оригіналу за 22 березня 2018. Процитовано 16 серпня 2013.

[6] . Архів оригіналу за 6 жовтня 2017. Процитовано 21 березня 2018.

[7] István Keul, Early Modern Religious Communities in East-Central Europe: Ethnic Diversity, Denominational Plurality, and Corporative Politics in the Principality of Transylvania (1526—1691) [ 1 травня 2016 у Wayback Machine.], BRILL, 2009, p. 61

[8] István Homolya, Valentine Bakfark: lutenist from Transylvania [ 17 червня 2016 у Wayback Machine.], Corvina, 1984, p. 19

[9] . Архів оригіналу за 19 березня 2018. Процитовано 21 березня 2018.

[10] . Архів оригіналу за 11 березня 2008. Процитовано 21 березня 2018.

[11] . Архів оригіналу за 20 жовтня 2007. Процитовано 21 березня 2018.